35. Структура технічно обгрунтованої норми часу

Технічно-обгрунтованою нормою часу є штучний час. Штучний час має чотири складові: основний час, допоміжний час, час на обслуговування робочого місця і час на особисті потреби робітника і відпочинок.

Основний час- це тривалість основного технологічного переходу-закінченої частини операції, протягом якої відбувається зміна стану заготовки – форми та розмірів, якості, фізико-механічних властивостей поверхні. Основний час визначається на основі прийнятих режимів різання для методу обробки та виду операції.

Допоміжний час – це час, необхідний для встановлення – знімання та закріплення деталі, а також на виконання робітником прийомів керування верстатом і контрольні вимірювання. Цей час може бути ручним, механізованим (наприклад, завантаження заготовки за допомогою крану чи привестатного маніпулятора), або машини – при автоматичному допоміжному переміщенні інструменту чи заготовки. Допоміжний час можна встановити за укрупненим нормативом, або як добуток (0,2-0,32)*tо.

Час на обслуговування робочого місця – це час, необхідний, для підтримання верстата і спорядження у працездатному стані і догляду за робочим місцем.

Нормативи допоміжного часу, часу на обслуговування і особисті потреби встановлюються дослідним шляхом.

36. Штучно-калькуляційний час

У дрібно- і середньо серійному виробництві, коли обробляють на металорізальних верстатах партії деталей, а верстат і спорядження налагоджують для певної партії нормативний час називається штучно-калькуляційним часом Тшт.к. .До величини Тшт.к., окрім штучного часу, враховують витрати часу на підготовку верстата:

Тшт.к= Тшт. +Тп.з/N

Тп.з. – підготовчо-завершальний час (25 хв.) N- кількість деталей у партії.

Штучний час у дрібно- і середньо серійному виробництві розраховують укрупнено величиною оперативного часу:

Тшт.=(t0+tдоп.)*(1+к/100)

К= 24-35%.

37. Джерела економної ефективності при технічному переоснащенні виробництва на основі систем технологій

Оцінка економічної ефективності систем технологій розглядається теж системно, на основі комплексних підходів і показників. Загалом при технічному переоснащенні і використанні систем технологій ефект на державному рівні формується з таких складових:

• підвищення ефективності продуктивності праці – за рахунок одночасного зростання обсягів виробництва і зменшення працемісткості виробів;

• зменшення поточних витрат;

• підвищення якості і технічного рівня продукції;

• соціально – економічний ефект;

• природоохоронний ефект;

З іншого боку, ефект використання і застосування нових систем і технологій утворюється на таких стадіях:

- розроблення і виготовлення;

- промислового використання;

- застосування продукції, виготовленої з допомогою нової технічної системи;

Економічного ефекту досягають за рахунок таких чинників:

1. Зменшення штучного часу на виконання основних та допоміжних процесів, операцій і робіт, що отримують внаслідок наступного:

• повної автоматизації усіх стадій виробництва, основних і допоміжних процесів (наукових досліджень, дизайну виробів……транспортування і переміщення)

• зменшення втрат робочого часу при транспортуванні та перебуванні об’єктів виробництва в між операційних запасах;

• скорочення виробничого циклу і строків освоєння нових видів продукції за рахунок автоматизації інженерної праці;

• оптимізація структури технологічних процесів і операцій;

• оптимізація режимів роботи обладнання.

2.У результаті зменшення працемісткості скорочується чисельність персоналу, кількість основних і допоміжних працівників, зменшуються поточні витрати.

3. Зростання обсягів випуску продукції завдяки максимальному використанню потенційного часу і повнішому використанню обладнання і основних фондів, збільшення фактичного рівчного фонду часу роботи обладнання.

4. Підвищення якості і технічного рівня продукції, зменшення і повне усунення виробничого браку.

5. Зменшення соціальних витрат на компенсацію втрати працездатності, професійних захворюваь і хвороб, підвищення рівня безпеки праці і покращення санітарно-гігієнічних умов виробництва.

6. Соціально-економічний ефект. Оскільки заміна одного технологічного процесу іншим, ефективнішим призводить до економії живої праці, зменшення дефіциту робочої сили і вивільнення працівників, враховують повні витрати суспільства на відтворювання робочої сили, які є базою соціально-економічного ефекту.