1. Суть та форми науково технічного розвитку.

Науково-технічний прогрес є основним джерелом підвищення ефективності виробництва та продуктивності суспільної праці. Він повинен забезпечувати постійне удосконалення діючих підприємств і створення нових на основі розвитку науки й техніки.

Науково-технічний прогрес має еволюційну та революційну форму розвитку . Еволюційною формою розвитку науково-технічного прогресу називають форму , яка характеризується вдосконаленням технічних та теоретичних надбань людства , на основі існуючого рівня розвитку знань і техніки . При цій формі розвитку НТП "не створюється велосипед" , а обновляються існуючі знання ( створення двигуна внутрішнього згорання з більшою кількістю клапанів ) . Революційна форма розвитку науково-технічного прогресу відзначається застосуванням абсолютно нових течій в науці і техніці (застосування енергії сонця , атомна фізика , клонування ) . результатом революційної форми розвитку НТП є НТР

2. Поняття про систему. Технологічні системи у виробництві.

Системою називають сукупність, утворену із кінцевої чисельності елементів, між якими існують визначені відношення. Елемент може одночасно бути системою менших елементів.

Система може бути розділеною на підсистеми різної складності.

Кожна система володіє властивими і чітко її визначаючими властивостями. Сукупність значень властивостей системи у визначальний момент часу називається станом системи.

Технологічна система – це сукупність функціонально пов'язаних засобів технологічного оснащення, предметів виробництва та виконавців для виконання в регламентованих умовах виробництва заданих технологічних процесів і операцій.

Сучасне виробництво, засноване на останніх досягненнях науки і техніки, повинно бути організовано у вигляді єдиної цілісної організаційно-технологічної системи, яка включає всі стадії і операції основних, допоміжних і обслуговуючих процесів.

Структура системи характеризує внутрішню організацію, порядок і побудову і визначає оптимальне функціонування системи.

3. Машини, комплекси та системи машин. Основні поняття та визначення.

Машина – механізм, або сукупність механізмів, які служать для виконання корисної роботи або перетворення енергії. Це пристрій, створений людиною для використання законів природи з метою полегшення та заміни її фізичної та розумової праці, збільшення продуктивності, та підвищення якості продукції.

Система машин — це набір окремих робочих машин, які доповнюють одна одну і виконують послідовно технологічні операції при виробництві тих чи інших продуктів. Системи машин створюються для виробництва окремих видів продукції.

Комплекс машин – сукупність машин для виконання основних і допоміжних операцій і процесів для досягнення однієї мети, в якій відсутня цілісність і здатність до саморегулювання.

На відміну від системи, в комплексі машини взаємодіють на основі простої кооперації.

4. Ознаки і властивості систем машин і технологій. (Ієрархічність, цільність, замкненість, неперервність, гнучкість)

Цілісність – залежність кожного елемента системи від його місця, функцій в цілому; керованість, тобто упорядкованість, приведення системи у відповідність з метою та завданням.

Ієрархічність – це таке співвідношення між елементами системи, в якому її компоненти перебувають у взаємозв’язку підпорядкування між різними рівнями. Сашини нижчого рівня підпорядковуються машинам вищого тощо.

Гнучкість – здатність системи до зміни без додаткових засобів, капітальних вкладень, за найменших витрат та у найкоротший термін.

Замкненість – функціонування системи в межах технічних можливостей її робочих і допоміжних машин.

Неперервність – при мінімальних втратах часу на переналагодження досягається максимальне використання робочого часу, неперервність технологічних і обслуговуючих процесів.