32. Поняття про кінематику методу обробки. Режими різання

В кінематиці різання розрізняють головний рух і рух подачі. Головним рухом є той, який забезпечує здійснення процесу різання та відбувається з найбільшою швидкістю. Рух подачі – допоміжний рух, який дозволяє здійснювати різання по усій поверхні деталі та створює умови непевного усування стружки. Швидкість подачі завжди менша від швидкості різання.

Для кількісної характеристики кінематичних рухів використовують режими різання. Режими різання – це сукупність числових значень глибини різання, подачі, швидкості різання, а також сили різання і потужності різання. У технології машинобудування крім цих основних параметрів до режимів різання відносять також геометричні параметри і стійкість різальної частини інструментів. Режими різання будуть раціональні, якщо досягають високих технологічних і техніко-економічних показників процесу.

33. Нормування праці та норма часу як кількісна характеристика праці

Нормування праці полягає у встановленні мінімально необхідної витрати часу для виконання певного об*єму роботи, або для створення виробу. Об*єктом нормування часу у виробничому процесі є технологічна операція і технологічний процес загалом. Час, який витрачається виконавцем в операції можна поділити на нормований та ненормований. Нормовані витрати-це час, необхідний для виконання операції, ці витрати входять до регламентованого часу. Ненормовані - це втрати робочого часу, які не включають до норми часу. Вони включають виконання непотрібної і не продуктивної роботи, перерви, з організаційних чи технічних причин, не передбачені регламентом, запізнення робітника чи передчасне закінчення ним роботи і т.д. Необхідну та обґрунтовану норму часу на виконання операції встановлюють для певних виробничих умов раціонально побудованого технологічного процесу і правильної організації праці, виконання роботи працівником певної кваліфікації за нормальної інтенсивності праці, виконання дій в оптимальних санітарно-гігієнічних умовах з отриманням усіх вимог техніки безпеки. Витрати часу на операцію визначають працемісткістю операції в нормо годинах. Сума часу на всі операції характеризує працемісткість технологічного процесу. Усі нормовані витрати часу для виконання технологічного процесу складають працемісткість виробу. Величина, зворотна до праце місткості має назву продуктивність операції-кількість операцій або виробів виконаних за одиницю часу. Регламентована продуктивність називається нормою виробітку. Норма часу є основою оперативного керування і календарного планування виробництва. Обгрунтована норма часу, яка характеризує необхідні і достатні витрати часу на здійснення операції називається штучним часом. До нього належить основний час,допоміжний час, час на обслуговування робочого місця, час на перерви, відпочинок і особисті потреби.

34. Види норм часу та методи нормування

Норма часу часу є основою оперативного керування і календарного планування виробництва. Обґрунтована норма часу, яка характеризує необхідні і достатні витрати часу на здійснення операції називається штучним часом. Цей час визначається на основі одного з двох методів:

• технічно-обгрунтований метод, який базується на техніко-економічних розрахунках;

• дослідно-статистичний метод, що основний на багатократному вимірюванні статистичних даних.

У першому методі величину штучного часу операції знаходять з розрахунку тривалості окремих її складових, що не перекриваються в часі: технологічних проходів, машинних, машинно-ручних і ручних робочих рухів, прийомів, комплексів робочих прийомів і рухів.

У дослідно-статистичному методі нормування операцію не розбивають на окремі її складові, а фіксують усі витрати загалом, тому ця норма часу, як правило, є завищеною. Отже, з двох методів нормування та відповідно, із двох видів норм часу точнішою і ближчою до об’єктивно необхідних витрат є технічне нормування і технічно-обгрунтована норма часу.