20. Структура і задачі допоміжного виробництва

На більшості промислових підприємств функціонують власні ремонтне,інструментальне, енергетичне, транспортне і складу вальне господарства. Найбільш значним допоміжним виробництвом є ремонтне виробництво Ремонтне виробництво включає: ремонтно-механічні загальнозаводські цехи чи майстерні ремонту обладнання;ремонтно-механічні та електромеханічні дільниці у складі виробничих цехів;ремонтні засоби основних робочих і чергових ремонтних бригад; склади й кладові запаси деталей,вузлів,дрібного обладнання,інструменту,допоміжних матеріалів. Основна задача ремонтних цехів і служб - забезпечення постійної готовності до роботи усього парку обладнання. До профілактичних заходів відносять міжремонтне обслуговування, огляди, перевірку на точність деталей і вузлів верстатів та устаткування. Ремонтні роботи поділяють на малий(забезпечує передумови нормальної роботи обладнання до наступного ремонту),середній(включає часткове розбирання агрегатів,заміну і відновлення їх складових) і капітальний(повне розбирання агрегатів,заміна і відновлення зношених деталей,вивірка точностей) ремонти. Інструментальне господарство включає інструментальні,абразивні цехи і відділення,склади і кладові,дільниці ремонту інструментів і спорядження,їх контролю та перевірки. Найважливішими задачами є: виготовлення, придбання інструментів і технологічного спорядження, їх ремонт, підготовка до використання у технологічних процесах, зберігання і облік,проектування інструментів і пристроїв,нормування витрат і запасів інструментів. Транспортне і складське господарство відіграє особливу роль у виробництві. Задачею є зберігання матеріалів,півфабрикатів,готової продукції,їх видача для здійснення технологічних чи виробничих процесів,ведення обліку.

21. Зміст науково-технічної підготовки виробництва

Науково технічна підготовка виробництва охоплює заходи у 3х напрямках:науковому,конструкторському і технологічному. Конструкторська включає проектування виробу,оптимізацію компонувальних схем і його загальних видів,розроблення складальних одиниць,креслень вузлів і деталей,вибір матеріалів та формування технічних умов. Технологічна підготовка виробництва – сукупність взаємопов’язаних заходів,що забезпечують виготовлення,випробування,контроль і пакування продукції. Зміст робіт з проектування технологічних процесів: визначення раціонального способу отримання заготовок; проектування заготовок, розрахунок припусків, між операційних розмірів та допусків до них; розробка міжцехових маршрутів, визначення послідовності і змісту технологічних операцій, визначення і замовлення засобів технологічного оснащення;встановлення порядку, методів і засобів технологічного оснащення; встановлення порядку, методів і засобів технічного контролю якості; призначення і розрахунок режимів обробки; технічне нормування операцій виробничого процесу; визначення професій і кваліфікації виконавців; організація виробничих ділянок; формування робочої документації на технологічні процеси.

22.Суть і задачі технологічного проектування в технічній підготовці виробництва

Центральне місце в технологічній підготовці відводять проектуванню технологічних процесів. Його задачами є:

• Аналіз початкових даних-креслень,матеріалів виробів технічних умов,річних програм,функціонального призначення тощо;

• Пошук аналогів,аналіз відомих типових і групових процесів,раніше розроблених конструкцій пристроїв,різальних інструментів;

• Вибір і економічне обґрунтування способу отримання заготовки;

• Складання планів обробки окремих елементарних поверхонь,вибір методів оброблення поверхонь;

• Вибір базових поверхонь;

• Розроблення технологічних операцій;

• Розрахунок припусків на обробку та міжопераційних (технологічних) розмірів поверхонь;

• Формування структури технологічного процесу з альтернативними варіантами;

• Вибір оптимального варіанту технологічного процесу;

• Розрахунок робочих режимів і вибір обладнання,вибір типів і моделей верстатів,аналіз їх технічних характеристик;

• Нормування технологічного процесу,встановлення норм витрат робочого часу на виконання окремих операцій і виріб в цілому;

• Вибір засобів транспортування і контролю;

• Встановлення вимог безпеки на робочих місцях,заходів охорони праці,безпеки життєдіяльності персоналу і охорони навколишнього середовища;

• Розрахунок техніко-економічної ефективності розробленого технологічного процесу;

• Відпрацювання режимів роботи обладнання,розроблення і корегування програм ЧПК,оформлення робочої документації,заповнення робочих карт тощо.

При формуванні оптимальної структури технологічного процесу використовують поняття технологічного маршруту-послідовність виконання окремих операцій.За місцем і роллю він поділяється на:чорнові операції – перша стадія механічної обробки деталей,що характеризується усуненням великих мас і об’ємів матеріалу заготовок,зрізуванням великих припусків,інтенсивними режимами різання;чистові та півчистові операції – в результаті яких завершується обробка одних поверхонь та підготовка інших,відповідних поверхонь до наступної операції;фінішні або викінчувальні операції – операції які здійснюються з допомогою інструментальних алмазів та методами абразивної обробки чи змішаної фізико-хімічної обробки. Для правильного розроблення технологічних процесів користуються певними засадами,що виробилися на основі тривалого практичного досвіду.

Сутність і зміст процесу проектування типового технологічного процессу полягають в

обмеженні номенклатури конструктивних, технологічних, технічних елементів та технологічних процесів виготовлення певного виробу.