- •1.Поняття і предмет земельного права України.
- •2.Види юридичної відповідальності за земельні правопорушення.
- •3. Поняття і класифікація суб’єктів аграрного права
- •4. Правове регулювання поводження з відходами сільського господарства
- •5Система і принципи земельного права України
- •6.Види юридичної відповідальності за земельні правопорушення.
- •7. Особливості правового статусу суб’єктів аграрного права
- •11. Загальні засади створення та ліквідації суб’єктів аграрного господарювання
- •12. Правове регулювання ведення сільськогосподарської діяльності в умовах надзвичайних екологічних ситуацій.
- •13 .Види земельних правовідносин.
- •14. Правовий статус земель с/г призначення.
- •15. Загальні питання ринкових перетворень на селі
- •16,27, 44, 67, 140, 144. Фінансова діяльність сільськогосподарських підприємств
- •17. Суб’єкти, об'єкти та зміст земельних правовідносин.
- •18. Фермерське землекористування.
- •19.Правове регулювання приватизації в апк
- •20.Державний земельний кадастр.
- •21.Особливості та класифікація джерел земельного права.
- •22. Субєкти права с.Г землекористування та загальна х-р їх правового статусу Стаття 39. Зк Права власників земельних ділянок і землекористувачів
- •23. Правові засоби формування інфраструктури аграрного ринку
- •24. Внутрішні аграрні правовідносини
- •25. Підзаконні акти як джерела аграрного та земельного права
- •28.Державний земельний кадастр.
- •29.Підстави виникнення, зміни та припинення права землекористування.
- •30.Правовий статус земель населених пунктів.
- •31. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності в аграрному секторі
- •32, 95. Поняття та характеристика правового статусу фермерських господарств
- •33. Загальна х-р права власності на землю
- •36. Посвідчення договорів відчуження земельних ділянок
- •37. Інститут права власності є
- •38.Поняття і склад земель житлової та громадської забудови.
- •39. Правове регулювання ринку зерна
- •40. Зовнішні аграрні правовідносини
- •41 Субекти і обекти права вла-ті на землю.Земельна ділянка як об’єкт права власності
- •42.Порядок використання земель в межах, населених пунктів для забудови та інших потреб
- •43. Правове регулювання ринку алкоголю й тютюну
- •Порівняльна характеристика правомочностей власника, та землекористувача
- •46.Землі природно-заповідного фонду
- •47.Правове регулювання ринку цукру
- •48, 52, 119 Поняття та види с/г кооперативів
- •49. Підстави та порядок виникнення права власності на землю.
- •50. Землі іншого природоохоронного призначення та їх використання.
- •53. Пава та обов’язки власників земельних ділянок
- •54. Поняття та загальна характеристика земель лісового фонду.
- •56, 72, 80, 202. Правові умови та порядок створення с/г кооперативів
- •57. Підстави та порядок припинення права власності на землю
- •58. Землі оздоровчого призначення та їх використання
- •61. Поняття, основні риси т юридична природа приватизації земель
- •62. Визначення, склад та використання земель рекреаційного призначення
- •63 Форми і методи регулятивної діяльн держ органів у сільському господ-ві
- •64. Поняття та види сільськогосподарських кооперативів.
- •65.Субєкти, об’єкти та форми приватизації земель.
- •66. Склад та використання земель історико-культурного призначення
- •68, 88, 116, 128, 206. Членство в с/г кооперативах
- •60, 76, 83, 139. Правові основи діяльності особистих селянських господарств
- •69. Особливості приватизації земель с/г призначення та інших категорій
- •70. Нормування і стандартизація у галузі охорони земель
- •71. Поняття виробничо-господарської діяльності с/г кооперативів
- •73. Юридичні гарантії здійснення приватизації земель
- •75. Поняття соціального розвитку села
- •77. Загальна хар-ка права землекористування
- •78. Загальна хар-ка земель водного фонду
- •79. Правовий режим об’єктів соціальної сфери села
- •81. Виникнення права землекористування.
- •82. Правові форми використання земель лісового призначення.
- •84. Поняття відповідальності за порушення аграрного законодавства.
- •85. Права та обов'язки землекористувачів.
- •86. Посвідчення договорів відчуження земельних ділянок
- •87. Дисциплінарна відповідальність осіб, зайнятих у сільськогосподарському виробництві
- •89. Припинення права землекористування.
- •90 Втрати землі, їх запобігання та відшкодовування.
- •92. Правовий режим земель особистого селянського господарства.
- •93. Поняття та юр. Ознаки оренди землі.
- •101. Договір оренди земельної ділянки
- •108. Підстави, порядок і правові наслідки припинення акціонерного членства в асгт
- •109. Обмеження прова на землю,які випливають із право добросусідство
- •113. Земельні сервітути як форма обмеження прав на землю.
- •114. Землі транспорту і їх використання.
- •116.Членство в сіль.Госп. Кооперативах
- •117. Поняття гарантій прав на землю.
- •118. Склад і використання земель зв’язку і енергетики
- •122. Порядок розгляду земельних спорів органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів
- •123. Поняття та основні ознаки особистого селянського господарства.
- •124. Земельно-прцесуальне забезпечення набуття прав на землю
- •125. Особливості обчисленн плати за землі різного цільового призначення.
- •126. Відповідальність органів виконавчої влади та місцевого самоврядування за порушення права власності на землю за виданням актів які порушують права власників земельних ділянок.
- •127. Правовий режим майна особистого селянського господарства.
- •129. Поняття зміст та субєкти управління у галузі використання та охорони земель.
- •130. Добросусідство.
- •131. Відносини фермерського господарства з бюджетом банківськими установами та страховими організаціями.
- •132. Правове регулювання використання тваринного світу в сільському господарстві.
- •133. Система і функції управління у галузі використання та охорони земель.
- •134. Земельні торги їх обовязковість для земельних ділянок комунальної власності.
- •135. Державна підтримка особистих селянських господарств.
- •137. Система і повноваження органів управління у галузі використання і охорони земель.
- •138. Грошова оцінка та державна реестрація земельних ділянок.
- •141. Встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень.
- •142. Олік кількості та якості земель порядок ведення державного земельного кадастру
- •143. Правове регулювання господарської діяльності фермерського господарства.
- •145. Планування використання земель,землеустрій.
- •146. Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.
- •148. Контроль за використанням та охороною земель.
- •149. Спільна власність на землю.
- •150. Загальна характеристика законодавства про окремі види сільськогосподарської діяльності.
- •152. Моніторинг земель.
- •154. Особливості аграрно-правового регулювання договірних правовідносин у сульському господарстві.
- •156. Державний земельний кадастр.
- •157.Загальна характеристика посвідчення договорів відчуження земельних ділянок.
- •158. Правове регулювання бджільництва.
- •159. Поняття та загальна характеристика правового статусу фермерських господарств.
- •160. Економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель.
- •162. Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності іноземним громадянам та юридичним особам.
- •163.Загальна характеристика правового регулювання галузі тваринництва.
- •164. Юридична природа ринкового обігу земельних ділянок
- •165. Повноваження кму в галузі земельних відносин
- •166. Контрактація, інші окремі договори щодо реалізації с/г продукції
- •167. Розмежування правового регулювання приватизації земель та набуття права власності на землю за спеціальними процедурами
- •168. Правочини із земельними ділянками.
- •169. Поняття, завдання, та мета землеустрою
- •170. Правове регулювання ветеринарної медицини
- •171. Умови і порядок припинення діяльності фермерського господарства
- •172. Продаж земельних ділянок на конкурентних засадах
- •173.Покупці земель сільськогосподарського призначення та набуття права власності на земельні ділянки на підставі інших цивільно-правових угод
- •174. Правове регулювання насінництва
- •175. Припинення права користування земельньними ділянками,які використовуються з порушенням земельного зак-ва.
- •Стаття 144. Порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства
- •176.Викуп земельних ділянок для суспільних потреб
- •178. Правові аспекти вирощування наркотичних рослин
- •180.Примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності
- •181. Правові засади відтворення і охорони земель
- •182. Класифікація договірних зобов'язань у сільському господарстві
- •183,191,195. Правові засади реорганізації та ліквідації сільськогосподарських кооперативів
- •184. Поняття правової охорони земель.
- •185. Визнання земельних торгів такими, що не відбулися
- •Стаття 139. Відчуження земельних ділянок за рішенням суду
- •186. Правова охорона прав на сорти рослин
- •187. Право постійного користування земельною ділянкою, права землекористувачів Стаття 92. Право постійного користування земельною ділянкою
- •Стаття 95. Права землекористувачів
- •188.Стандартизація і нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів
- •189. Надання права пост.Користув. Зем.Ділянок юридичним особам.
- •190. Поняття та загальна характеристика правового забезпечення якості та безпеки сільськогосподарської продукції
- •192.Особливості прав. Охорони ґрунтів
- •194. Загальна характеристика законодавства про охорону довкілля в сільському господарстві
- •196. Загальна характеристика відповідальності за порушення земельного законодавства
- •197. Бонітування грунтів та економічна оцінка земель
- •198. Правовий інститут меліорації земель у сільському господарстві
- •201.Склад і використання земель оборони та іншого призначення
- •202. Правові умови та порядок створення сільськогосподарських кооперативів
- •203. Поняття та загальна характеристика правового статусу фермерських господарств
- •204.Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам Стаття 156. Підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
- •205. Порядок укладення договору оренди землі,чинність договору,термін дії та державна реєстрація.
- •206. Членство в сільськогосподарських кооперативах
- •207. Загальна характеристика
- •208.Вирішення земельних спорів Стаття 158. Органи, що вирішують земельні спори
- •Стаття 159. Порядок розгляду земельних спорів органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів
- •Стаття 160. Права і обов’язки сторін при розгляді земельних спорів
- •Стаття 161. Виконання рішення органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів та органів місцевого самоврядування щодо земельних спорів
- •209. Виникнення права спільної часткової власностіна земельну ділянку .
- •210.Органи управління та контролю сільськогосподарського кооперативу та їх компетенція.
- •211.Земельні правовідносини у фермерському господарстві.
- •212. Поняття механізму реалізації прав на землю.
- •213. Плата за землю як засіб правового стимулювання розвитку земельних відносин
- •214. Правовий режим майна та землі сільськогосподарського кооперативу.
- •215. Умови і порядок створення фермерського господарства та припинення його діяльності.
108. Підстави, порядок і правові наслідки припинення акціонерного членства в асгт
1. У соціально-економічному плані припинення права участі в корпоративному сільськогосподарському підприємстві зумовлено не якимись об'єктивними, а суто суб'єктивними причинами. Так, припинення права участі в суб'єктах аграрного підприємництва корпоративного типу (і відповідно — припинення корпоративного права акціонерів та учасників) настає у разі, по-перше, ліквідації цього господарського товариства, по-друге, продажу чи іншого відступлення акцій, часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю згідно з чинним законодавством та установчими документами акціонерного товариства чи, відповідно, товариства з обмеженою відповідальністю.
Припинення права участі, самої участі та, відповідно, припинення корпоративного права в суб'єктах аграрного підприємництва корпоративного типу здійснюється певним порядком.
Припинення участі в аграрному підприємстві корпоративного типу є наслідком юридичного факту відступлення акцій акціонерного товариства чи всієї частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю. Припинення участі в товаристві з обмеженою відповідальністю може бути також у разі виключення його з цього товариства, як це передбачено ст. 64 Закону "Про господарські товариства". При виключенні з товариства з обмеженою відповідальністю (за невиконання статутних обов'язків) учасник цього товариства не бере участі в голосуванні.
2. Юридичний факт припинення участі в корпоративному сільськогосподарському підприємстві тягне за собою певні правові наслідки.
Припинення участі громадянина в акціонерному товаристві чи товаристві з обмеженою відповідальністю тягне за собою позбавлення його прав учасника. Від дня відступлення акцій акціонерного товариства чи частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю особа позбавляється прав майнового і управлінсько-контрольного характеру у відносинах з підприємством корпоративного типу. Коли особа, котра відступила акції (частку), одночасно припинила й трудові відносини з підприємством, то їй слід видати трудову книжку і провести з нею розрахунок як із найманим працівником, що звільнився.
У разі відступлення частини акцій чи частини частки у статутному капіталі аграрного підприємства, у цієї особи зменшується право на одержання дивідендів і зменшується кількість голосів при голосуванні.
109. Обмеження прова на землю,які випливають із право добросусідство
Право добросусідства являє собою сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають між власниками та користувачами сусідніх (в т.ч. суміжних) земельних ділянок. Ця сфера суспільних земельних відносин вперше в історії земельного законодавства України врегульована чинним Земельним кодексом. Як відомо, земельне законодавство надає власникам та користувачам земельних ділянок свободу вибору способів та видів їх використання в межах цільового призначення цих ділянок. Однак, обраний власником чи користувачем земельної ділянки відповідно до чинного законодавства спосіб та вид її використання може по-різному впливати на осіб, які використовують сусідні (суміжні) земельні ділянки. Трапляються випадки, коли останні зазнають негативного впливу від діяльності (або бездіяльності), яку правомірно здійснює (або утримується від здійснення) власник чи користувач сусідньої ділянки. Основне положення права добросусідства якраз і полягає в тому, що власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Більше того, згідно зі ст. 103 ЗК власники та користувачі земельних ділянок не мають права здійснювати на сусідні земельні ділянки неприпустимий вплив. Іншими словами, вони не можуть використовувати земельні ділянки способами, які унеможливлюють використання сусідніх земельних ділянок їх власниками та користувачами за цільовим призначенням ділянок. У цьому полягає основне обмеження прав на землю, яке випливає з права доб-росусідства. Крім цього, правом добросусідства вводяться й деякі обмеження прав на землю, які мають правову форму додаткового обов'язку. Так, ст. 106 ЗК встановлено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. При цьому витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.
110. Землі промисловості, транспорту, звязку, оборони та іншого призначення – самостійна категорія земель у складі земельного фонду України. Вони займають площу 2,03 млн. га. Правовий статус цих земель визначається нормативними приписами, які зосереджені в ЗКУ (глава 13) та деяких інших нормативних актах. Більшість правових норм, які регулюють правовий режим цих земель, закріплені в окремих правових актах, присвячених в основному спеціальній діяльності тих чи інших підприємств, установ чи організацій. (ЗУ «Про державний кордон», ЗУ «Про оборону України», ЗУ «Про транспорт», ЗУ «Про зв'язок», ЗУ «Про трубопровідний транспорт», Повітряний кодекс України). Землі промисловості, транспорту, зв’язку , оборони та іншого призначення відрізняються від інших категорій земель за своїм основним призначенням. Їх використання пов’язане з обслуговуванням несільськогосподарських потреб, тобто вони виконують роль просторової організаційної бази, території, на якій розміщуються різного роду спеціальні об’єкти. Землі цієї категорії поділяються на такі види: 1) землі промисловості; 2) землі транспорту; 3) землі транспорту; 4) землі оборони; 5) землі іншого призначення. Критерієм такого поділу є характер спеціальних завдань, для здійснення яких призначені та надаються відповідні земельні ділянки підприємствам, установам та організаціям.Правовий режим земель промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення -- це особлива, цілісна система правового регулювання відносин, які виникають у сфері належності, управління, використання і охорони земель, що обумовлена їх цільовим призначенням та характеризується певною специфікою. Він спрямований в процесі здійснення земельної реформи і спеціальної господарської діяльності на забезпечення раціонального використання і охорони земель як одного з найважливіших компонентів природи в інтересах розвитку всіх галузей народного господарства з урахуванням пріоритету правового режиму земель сільськогосподарського призначення і з метою задоволення державних, суспільних та індивідуальних інтересів.Так, відповідно до ст.65 ЗК , «Земями промисловості, транспорту, звязку, оборони, енергетики та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам, організаціям для здіснення відповідної діяльності.»Треба сказати, що за загальним правилом, землі промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення надаються відповідним суб’єктам у користування. Таке користування переважно є постійним. Разом з тим можливе і тимчасове використання даних земель. Вони здійснюють орендне землекористування в порядку і на умовах, визначених ЗУ «Про оренду землі.»У переважній більшості випадків суб’єктами земельних прав, зокрема первинного землекористування щодо зазначених земель, виступають державні підприємства, установи, організації промисловості, транспорту, зв’язку, оборони, енергетики та інших галузей народного господарства.Плата за користування землями, які надані для використання визначається ст.8 ЗУ «Про плату за землю.» від 19 вересня 1996р.Відповідно до ч. 2 ст. 65 Земельного кодексу України порядок використання земель промисловості, транспорту, зв’язку, оборони, енергетики та іншого призначення встановлюється законом.На сьогодні, відповідно до цього положення діє ЗУ «Про використання земель оброни.», який регулює питання, відповідно, правового регулювання використання зазначених земель. Також частково врегульовує питання використання земель транспорту – ЗУ «Про транспорт.». Даний закон чітко визначає, які землі належать до земель транспорту і його конкретного різновиду зокрема, а також підкреслює особливості правового режиму відповідних земель. Він встановлює, що землями транспорту визнаються землі, надані вкористування підприємствам і організаціям транспорту згідно із ЗКУ для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення та розвитку об’єктів транспорту.
111. Статути сільськогосподарських кооперативів З огляду на специфіку кооперативної організації праці та особли¬востей сільськогосподарського виробництва, локальні правові акти відіграють провідну роль у врегулюванні внутріїїшьокооперативних відносин у сільськогосподарських кооперативах. Виконуючи роль власника й господарюючого суб'єкта, кооператив самостійно розроб¬ляє правові акти, що регулюють внутриііньокооперативні відносини. За допомогою таких актів локальної правотворчості є можли¬вість враховувати певні специфічні особливості кожного конкрет¬ного сільськогосподарського кооперативу. Це викликано тим, що сільськогосподарська праця характеризується надзвичайною видо¬вою різноманітністю, наявністю великої кількості професій та спе¬ціальностей1. Відмінність статуту від інших локальних внутрішньокоопера-тивних актів (правил внутрішнього розпорядку, положення про оп¬лату праці тощо) полягає в тому, що він набирає чинності з момен¬ту державної реєстрації кооперативу, а всі інші акти — з моменту їх прийняття. Статут є основним правовим документом, який регулює діяль¬ність сільськогосподарського кооперативу (і не тільки сільськогос¬подарського). Статут сільськогосподарського кооперативу є специфічною формою правового регулювання суспільних відносин, що зумовле¬но особливостями таких кооперативів. Ця специфіка виявляється в тому, що, по-перше, статут є внутрішньокооперативним норматив¬ним актом, тобто сфера його правового впливу поширюється, в ос¬новному, на внутрішні відносини у кооперативі (внутрішньокоопе-ративні відносини). Внутрішньокооперативні відносини виникають і вдосконалю¬ються у зв'язку зі здійсненням кооперативом своєї виробничо-гос¬подарської та іншої діяльності. Внутрішньокооперативні відносини мають місце тільки між членами цього кооперативу. Зрозуміло, що ті відносини, в які вступають ті самі особи як громадяни, здійсню¬ючи свої конституційні права і обов'язки, не підпадають під дію статуту кооперативу. Що ж до зовнішніх відносин, то статут вста¬новлює лише можливість вступу кооперативу в такі відносини, виз¬начає їх основні принципи (право вступати в договірні відносини, бути суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності тощо). Статут приймається засновниками на установчих зборах. Зміни й доповнення до нього вносять загальні збори членів кооперативу як його найвищий орган управління. Факт його ухвалення є вира¬женням волі осіб, які бажають створити кооператив, і фіксується в протоколі зборів. Статут сільськогосподарського кооперативу є не стільки право-утворюючим, скільки праворегулюючим актом. Саме в цьому вияв¬ляється така його специфічна ознака, як універсальність — регулю¬вання ним не якогось певного виду відносин, а всього спектру внутрішньокооперативних відносин: земельних, трудових, майно¬вих, організаційно-господарських, встановлення основних принци¬пів зовнішніх відносин. У цьому полягає також істотна відмінність статуту від інших нормативних актів, як державних, так і коопера¬тивних. Будучи основним правовим документом, який регулює діяль¬ність кооперативу, статут водночас не має на меті врегулювання всіх відносин, які є предметом його правової регламентації. Для цього можуть прийматися й інші внутрішньокооперативні акти, наприклад, Правила внутрішнього розпорядку, Положення про оп¬лату праці тощо. Статут у цьому разі повинен служити правовою базою для прийняття зазначених локальних актів. Положення прийнятих внутрішньокооперативних актів повинні відповідати статуту і не суперечити йому. Таке явище можна назвати принци¬пом "статутної правотворчості" кооперативу. Усі зазначені специфічні ознаки статуту сільськогосподарського кооперативу характеризують його як основний нормативно-право¬вий акт, який регламентує діяльність кооперативу. Беручи це до уваги, можна зробити висновок, що статути конкретних коопера¬тивів (зокрема й сільськогосподарських) є одним з основних дже¬рел кооперативного та аграрного законодавства. Основні вимоги щодо статутів сільськогосподарських коопера¬тивів встановлює ст. 7 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію", в якій вказано, що статут кооперативу є основним правовим документом, що регулює його діяльність, визначено пе¬релік основних положень, які повинні мати місце в статуті, регла¬ментовано (в досить загальних рисах) порядок прийняття статуту та внесення до нього змін і доповнень. Згідно зі ст. 7 Закону "Про сільськогосподарську кооперацію" у статуті визначаються: найменування кооперативу та його місцез¬находження; предмет і мета діяльності; порядок вступу до коопе¬ративу і виходу з нього; розміри та порядок внесення вступного внеску і паю; склад засновників кооперативу; права і обов'язки членів кооперативу; органи управління, порядок їх формування і компетенція; формування неподільного та інших фондів; форми трудової участі та оплати праці членів кооперативу; розподіл дохо¬дів кооперативу; співвідношення між кооперативними виплатами й виплатами на паї; умови реорганізації та ліквідації кооперативу. До статуту можуть включатися й інші положення, пов'язані з особливостями діяльності кооперативу, що не суперечать законо¬давству України. Норма закону, яка має перелік вищеназваних положень, обов'язкових для статуту кожного сільськогосподарського коопера¬тиву, є імперативною за своїм характером, і її вимоги повинні ви¬конуватися. Інші положення, які не суперечать чинному законо¬давству, можуть включатися до статуту на розсуд засновників. До таких положень належать основні засади земельних відно¬син, принципи господарської діяльності, регулювання праці та її оплати, основи зовнішньоекономічної діяльності кооперативу тощо. У процесі діяльності кооперативу до статуту можуть бути внесе¬ні зміни й доповнення, зумовлені як змінами в діяльності самого кооперативу (наприклад, включення додаткових видів діяльності, введення правління та ін.), так і змінами чинного законодавства, які впливають на діяльність кооперативу. Зміни й доповнення до статуту вносять у порядку, встановлено¬му для його прийняття, тобто більшістю голосів членів кооперати¬ву, присутніх на загальних зборах.
112. У комплексі правовідносин, суб’єктом яких виступають селянське (фермерське) господарство (далі – СФГ), його голова та члени, найвагоміше місце займають земельні правовідносини, об’єктом яких є землі як основний засіб сільськогосподарського виробництва. Головною і необхідною передумовою для створення СФГ законодавством України передбачено одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі (в оренду), що свідчить про безпосередній і нерозривний прямий правовий зв’язок діяльності СФГ з процесом сільськогосподарського землевикористання, який становить основу цієї діяльності. Цим зумовлене важливе значення земельних прав тих осіб, які ведуть господарство. Земельне і аграрне законодавство з цього приводу не є системно досконалим, в ньому не міститься вичерпного переліку земельних прав суб’єктів внутрішніх фермерських відносин. Відтак теоретично і практично невідкладним є, по-перше, питання законодавчого визначення кола тих осіб, які наділені земельними правами (а отже, і обов’язками), чіткого закріплення їх земельних повноважень. По-друге, не менш важливо з’ясувати конкретну юридичну природу земельних прав цих осіб (як власників, користувачів, орендарів).І, по-третє (про що йдеться в юридичній літературі), встановити термінологічні назви зазначених прав.Земельним кодексом України у ст.39 дано перелік прав власників земельних ділянок і землекористувачів. На наш погляд, поняттю суб’єктивних прав і обов’язків, що є змістом земельних правовідносин, найбільше відповідає термін “земельні права і обов’язки”. Структура земельних прав є неоднорідною і охоплює такі групи: 1) земельні права в процесі надання земельної ділянки; 2) земельні права в процесі використання земель; 3) права щодо використання інших природних ресурсів, розміщених на території земельної ділянки. Земельні права щодо використання природних ресурсів, які є на земельній ділянці, стосуються водних джерел та лісових угідь, розташованих єдиним масивом на земельній ділянці, яка перебуває у володінні селянського (фермерського) господарства, а також корисних копалин і підґрунтових вод. у Законі “Про селянське (фермерське) господарство” важливо зазначити також такі земельні права членів СФГ: першочергове право на одержання земельної ділянки у разі виходу голови СФГ зі складу господарства; право успадкування земельної частки після смерті голови СФГ. Притому слід зауважити, що земельні ділянки СФГ поділу не підлягають і надаватимуться лише за умови продовження ведення господарства. Якщо спадкоємець не має бажання брати участь у селянському (фермерському) господарстві, то йому мають виплатити вартість його земельної частки у грошовому еквіваленті або виділити додатково частину майна за згодою інших членів СФГ. За законом коло спадкоємців голови СФГ становлять усі члени його сім’ї, які ведуть разом з ним господарство, а за заповітом голова СФГ має право обрати одного з них, який після його смерті стане не тільки спадкоємцем земельної ділянки, але й правонаступником правового статусу голови селянського (фермерського) господарства.