Країни Центральної Європи

1.Агп Центральної Європи.

В агропромисловому комплексі Центральної Європи розвинуті всі сфери виробництва. На галузевій спеціалізації сільського господарства позначаються особливості природи. Так, розрізняють середньоєвропейський, балканський і середземноморський типи ведення господарства. У районах середньоєвропейського типу переважає інтенсивне тваринництво молочно-м'ясного напряму, а в рослинництві - кормові, картопля.

Райони цього типу склалися в Польщі, Чехії, Словаччині, країнах Балтії. Для районів балканського типу характерне переважання рослинництва, в якому провідна роль належить зерновим (пшениця, ячмінь, жито) та технічним (цукрові буряки) культурам. Розвинуті садівництво, овочівництво, виноградарство. На узбережжі Адріатичного моря з середземноморською спеціалізацією вирощують цитрусові, інжир, маслини.

Переробна сфера АПК представлена галузями харчової промисловості, що є в кожній країні, її спеціалізація залежить від типу сільського господарства та національних особливостей народу країни. В північних районах переважають галузі, що переробляють тваринницьку продукцію, в південних - рослинницьку.

Галузями регіональної спеціалізації є м'ясна, масложирова - в Угорщині, рибна - в Польщі, Естонії, олійна - в Болгарії, цукрова - в Словаччині, Чехії, Польщі, плодоовочеконсервна - в Угорщині, Болгарії, пивоварна - в Чехії, виноробна - в Угорщині, Болгарії, Румунії, Хорватії, тютюново-ферментаційна - в Болгарії. Розвиваються сучасні технології переробки продукції, зокрема, виробництво свіжоморожених продуктів (Польща, Угорщина, країни колишньої Югославії).

2. Порівняння господарств Польщі і Румунії.

А) Господарство Польщі.

Господарство Польщі є досить диверсифікованим. У структурі національного продукту країни на промисловість припадає 35 %, торгівлю і сферу послуг - 45 %, сільське господарство - 6 %.

В галузевій структурі промислового виробництва найбільшою є частка легкої і харчової промисловості (29 %), машинобудування (28 %) та паливно-енергетичного комплексу (23 %).

У паливно-енергетичному комплексі переважає виробництво твердих видів палива, головним чином, кам'яного вугілля, частка якого становить понад 75 %. За видобутком вугілля Польща займає восьме місце у свігі – 176 млн. т (113 млн. т - кам'яне). Кам'яне вугілля видобувається у трьох кам'яновугільних басейнах - Верхньосілезькому, Нижньосілезькому та Люблінському. Основним є Верхньосілезький басейн - 95 % усього видобутку. Нафту і газ країна імпортує, в основному з Росії.

Металургійний комплекс представлений чорною і кольоровою металургією. Чорна металургія розвинута в Сілезькому і Малопольському воєводстві (Домброва Гурніча, Катовіце, Ченстохов).

Серед галузей кольорової металургії виділяегься мідна промисловість. Виробництво концентрується у трикутнику Лєгніца - Жуковиці - Орск (Нижньо-Сілезьке воєводство). Свинець і цинк виплавляють у Катовіце та інших промислових центрах Верхньої Сілезії.

Найбільші машинобудівні підприємства в Польщі розміщені у великих промислових центрах. До найважливіших галузей машинобудування належать транспортне й важке машинобудування, електротехнічна і електронна промисловість. Виробництво легкових автомобілів концентрується у Варшаві, Плонську, Бєльсько-Бялій, Нисі, Познані, Любліні. Вантажні автомобілі випускають у містах Єльч та Стараховіце, автобуси - у Єльчі та Сяноку. Електропотяги для приміських сполучень виробляються у Вроцлаві, пасажирські вагони у Познані, товарні вагони - у Зеленій Гурі та Свідніці. Виробництво морських суден розташоване у Ґданську, Щецині та Гдині, річкових - у Плоцку. Металургійне обладнання, гірничі машини та інша продукція важкого машинобудування випускається переважно у Сілезькому воєводстві. Головними центрами електротехнічної та електронної промисловості є Варшава, Гданськ, Вроцлав, Бидгощ, Познань та ін.

Хімічна промисловість Польщі належить до галузей, які динамічно розвиваються. Неорганічна хімічна індустрія базується на багатих покладах кам'яної солі та сірки. Кам'яна сіль видобувається поблизу Іновроцлава та Клодави, сірка в Свєнтокшиському та Підкарпатському воєводстві. Головні центри виробництва азотних добрив - Пулави, Влоцлавек, Кендзежин-Козлє та Тарнув. Найбільші центри виробництва фосфорних добрив - Паліце, Гданськ і Тарнобжеґ.

Польща має сприятливі умови для розвитку промисловості будівельних матеріалів. Основними є цементна та скляна промисловість. Головні райони цементної промисловості - Опольський, Свєнтокшиський та Холмський. Головним районом з багаторічними традиціями скляної промисловості є Судетський округ. Тут працює декілька великих підприємств поблизу Валбжига, Болеславця і Строня Шльонського.

Найважливішою галуззю легкої промисловості Польщі є текстильна. Вона займається обробкою бавовни, штучних волокон, вовни, льону і шовку. Основними районами концентрації текстильної промисловості є Лодзинський, Бельсько-Бялський і Ченстоховський та Білявсько-Судетський.

За останні роки харчова промисловість стала найбільш інвестиційно привабливою у Польщі. Важливою її галуззю є цукрова промисловість.

Сільське господарство створює близько 7 % ВНП Польщі й займає четверте місце в господарській сфері після промисловості, торгівлі та будівництва.

У рослинництві виробляється близько 59% вартості сільськогосподарської продукції. Частка зернових становить 23 %, картоплі - 21 %, цукрових буряків - 3 %, овочів та фруктів - 11 %. Основними зерновими культурами є пшениця, жито, ячмінь та овес.

Досить значні валові збори картоплі - 25 млн т. Найбільша концентрація її посівів спостерігаються в центрально-східній Польщі.

Польща - відомий у світі виробник овочів та фруктів. Важливу позицію країна займає в зборі порічок (перше місце в світі), полуниць (третє місце), малини (четверте), капусти (шосте), яблук (дев'яте), цибулі (двадцяте). Земельні площі, зайняті овочами і фруктами, мають найбільше значення для приватних господарств південної і центральної Польщі. Загальна частка овочів і фруктів у фізичному обсязі продукції рослинництва сягає 40 %.

Польща належить до країн з середнім рівнем розвитку тваринництва. Найбільше виробляється свинини, молока, яловичини, яєць, менше - вовни і баранини, риби тощо. Майже 39% загальної вартості продукції тваринництва дає свинарство, розведення великої рогатої худоби - 40 %.

За останні десятиліття Польща активно розвиває свої зовнішньоекономічні зв'язки.

У товарній структурі польського експорту провідне місце займають кольорові метали, електротехнічне й електронне обладнання, текстиль, транспортні засоби та кам'яне вугілля. Традиційними продуктами експорту Польщі є також сірка, заморожені овочі, сире м'ясо тощо.

Імпортує країна в основному електротехнічне й електронне обладнання, мінеральну сировину, хімічну продукцію та текстиль, нафту, газ, кольорові метали.

Б)Господарство Румунії

На початку минулого століття Румунія була найбіднішою державою Європи, суто аграрною по структурі економіки та дуже відсталою у формуванні ринкових відносин. Нині вона є середньорозвиненою індустріальною країною з перехідною економікою постсоціалістичного типу. Індустріалізації країни суттєво сприяв попит на карпатську нафту. Досить швидко нафтова і нафтохімічна промисловість та важке машинобудування (випуск бурового обладнання) перетворили країну, але вже до Другої світової війни були закладені й основні територіальні диспропорції - високий рівень соціально-економічного розвитку Мунтенії, Трансільванії, Банату та суттєве відставання Молдови, Марамурешу, Добруджі. До кінця ХХ століття країна поступово втратила нафтоекспортний потенціал, але її участь у міжнародному поділі праці лишилася пов'язаною з індустріальним типом економіки, орієнтованим на важку промисловість, що поглинає велику кількість природних ресурсів.

Особливістю енергетики Румунії є той факт, що вона базується на власних ресурсах. Використовують нафту, природний газ, кам'яне і буре вугілля, гідроенергоресурси. Проте внутрішнє споживання енергії порівняно невелике, що дозволяє експортувати електроенергію до Угорщини і Болгарії. Серед електростанцій найвідомішою стала побудована спільно з колишньою Югославією ГЕС «Залізні ворота» на Дунаї.

У першій половині ХХ століття Румунія входила до складу важливих експортерів нафти. Зараз здійснюється політика заощадження власних ресурсів, нафту імпортують із країн Перської затоки. Але Румунія, як і раніше, експортує нафтопродукти. Головні нафтопромисли і нафтопереробні заводи зосереджені навколо міста Плоєшті (на півночі від Бухареста). Сам Бухарест спеціалізується на «верхніх поверхах» хімічного виробництва - лакофарбовій, гумотехнічній промисловості, побутовій хімії. Румунія здійснює спроби освоєння шельфу Чорного моря.

Постійний наголос на розвиток важкої індустрії призвів до формування потужного металургійного комплексу. Старі металургійні центри в містах Решиця і Хунедоара працюють на місцевій сировині. Родовища залізної руди знаходяться на межі вичерпання. Тому був збудований новий металургійний комбінат повного циклу в місті Галац на Дунаї (7 млн. тон сталі на рік), який орієнтується на імпортні, в тому числі й з України, залізну руду і кам'яне вугілля. Кольорова металургія розвинута в містах Бая-Маре (свинець, мідь, золото), Златна (чорнова мідь), Копша-Міка (цинк). Але найбільшим центром її стало місто Слатіна в Олтенії, де збудований сучасний алюмінієвий комбінат.

В машинобудуванні головним стало виробництво сільськогосподарської техніки, обладнання для нафтової, легкої і харчової промисловості, транспортних засобів (автомобілів, рухомого складу залізниць, суден). Бухарест спеціалізується на випуску автобусів і тролейбусів, Брашов - вантажних машин і тракторів, Пітешті і Кимпулунг - легкових автомобілів, Констанца є центром суднобудування, Крайова - авіаційної промисловості та сільськогосподарського машинобудування. Натомість в структурі машинобудування Румунії низькою є частка електротехніки та електроніки.

Традиційними є лісозаготівля і деревообробка. За їх розмірами Румунія посідає перше місце в регіоні. Наявність деревини хвойних порід дозволяє мати потужну целюлозно-паперову промисловість (Сучава, Бакеу), але Румунія активно використовує й очерет дунайських плавнів (Бреїла). У багатьох невеликих карпатських поселеннях широко представлені лісопильна, фанерна, меблева промисловість.

Легка (текстильна, швейна і шкіряно-взуттєва) промисловість розвинена недостатньо і працює переважно на внутрішній ринок. Харчова промисловість має деякий експортний потенціал (це торкається виноробства та виробництва плодоовочевих консервів).