- •15. Походження словянської письменності
- •16 Острозська словяно-греко-латинська академія та її роль у поширенні просвітницьких ідей в Україні
- •17. Братства та їх роль в піднесенні національної культури наприкінці XVI на початку XVII ст..
- •18 Початок книгодрукування в Україні
- •19. Культурно-просвітницька діяльність Петра Могили
- •20.Суспільно-культурні погляди та літературна діяльність Івана Вишенського
- •21. Ренесансні ідеї в українській культурі XVI-XVII ст..
- •22. Полемічна література у контексті суспільно-культурного розвитку України
- •23. Іконопис в контексті оновлення естетичної системи
- •24. Інтерпретація ренесансного гуманізму в українській культурі XVII-XVIII ст.
- •25 Українське Бароко як системотворчий чинник української культури XVII-XVIII ст.
- •26. Ідеї Відродження та Реформації у розвитку української культури.
- •27.Український епос XVII-XVIII ст.
- •28.Народність і народні елементи в українській культурі XVIII ст.
- •29.Гуманістичний характер творчості г.С. Сковороди
- •30. Вертеп і вертепна драма в українській культурі
- •31. Гурток і.І. Срезневського у Харкові та його діяльність.
24. Інтерпретація ренесансного гуманізму в українській культурі XVII-XVIII ст.
Поява книгодрукування на українських землях у XVI ст. — значна віха в розвитку культури українського народу, серйозний чинник у формуванні національної свідомості. Друкована книга, окрім свого функціонального призначення, започаткувала і новий етап в історії культури — мистецтво книгодрукування. Власне, книгодрукування стало одночасно і виявом гуманістичних тенденцій в українській історії та зброєю представників вітчизняного гуманізму в боротьбі за незалежність. Більшість книг, особливо наукових, в цей період друкувалися латиною. Друкарська справа отримала розвиток у всій Україні. Уже на початку XVII ст. тут нараховувалося близько 20 друкарень, найбільшою з яких була друкарня в Києво-Печерській лаврі. Друкарні створювалися на кошти меценатів, Війська Запорозького. Активно займалися організацією друкарень братства. У середині XVII ст. друкована книга стала істотним чинником розвитку української культури. її тематика відображала стан церковного життя, освіти, науки, мистецтва, суспільно-політичної думки. Друкарство і книговидання на той час ще не відокремилися одне від одного. Деякі друкарні були не просто прибутковими поліграфічними підприємствами, а й видавничими центрами, осередками розвитку письменства. Навколо них гуртувалися письменники, знавці мов, майстри мистецького оформлення книги. Важливо підкреслити підтримку українського друкарства гетьманським урядом і козацькою старшиною.
Характерною рисою української літератури, що видавалася в умовах Великого Польсько-Литовського князівства, а надалі й у складі Російської імперії, стало утвердження ідей громадянського гуманізму, тобто ідей спільного блага громади, піднесення авторитету рідної мови, виховання молоді на принципах патріотизму. Яскраво ці мотиви виявлялись в педагогічній і ораторсько-учительній прозі Другої половини XVII ст. Освіта, література й видавнича справа в польсько-литовську добу в Україні розвивались на рівні європейського культурного процесу. Найвидатнішою постаттю у культурному й літературному житті України XVIII ст. був великий народний^ мислитель, освітній діяч і письменник Григорій Савич Сковорода (1722—1794). Його багатогранна творчість — це остання ланка переходу від давньої української літератури до нової. У своїх філософських трактатах і літературних творах Сковорода розвивав цілий комплекс ідей, актуальних для другої половини XVIII ст., виражав передові погляди тогочасного суспільства.
Г. Сковорода був талановитим художником слова — байкар і поет. За п´ять років він написав ЗО байок («Харківські байки»), в основі яких лежать оригінальні сюжети. Байки пронизує пафос гуманізму і демократизму. Найвище письменник цінує високі моральні якості людини: чесність, доброту, працелюбність, скромність, природний розум, засуджує гонитву за чинами, високими титулами («Бджола і Шершень», «Олениця і Кабан»). На його думку тільки «сродний труд» приносить щастя людині і користь суспільству.
Самобутня творчість письменника належить до видатних досягнень української культури XVIII ст. В ній відбито протест проти тиранії, несправедливості й насильства над людською особистістю, знайшли дальший розвиток ідеї гуманізму та Просвітництва. Сковорода завершив давній період розвитку української літератури і став предтечею нової української літератури.