- •Ренесансний неоплатонізм і натурфілософія епохи відродження. М. Кузанський, Дж. Бруно, м.Копернік та інші.
- •Антропологічний матеріалізм л. Фейербаха.
- •24.Філософський ірраціоналізм а Шопенгауера. Вихідні ідеї філософії а.Шопенгауера:
- •Філософське розуміння культури. Культура як засіб самовизначення.
- •Буття як філософська категорія. Різноманітність форм буття.
- •47.Свідомість як проблема філософії
- •48.Духовне життя суспільства та його структура
- •49/Георія пізнання. Субєкти та обсісти пізнання.
- •51 .Проблема істини в філософії. Співвідношення абсолютної і відносної істини.
- •52.Діалектика як вчення про розвит ок та спосіб філософування. Закони, категорії діалектики.
- •53. Суспільство як цілісна система, Теоретичні моделі розвитку суспільст ва.
- •55.Соціальне буття людини як реальний життєвий процес.
- •Еволюція психоаналітичної філософії. Проблема людини в філософії неофредизму.
- •Герменевтика: філософія розуміння.
- •61 .Осмислення сенсу та призначення людського життя в філософії.
- •Цивілізація як соціокультурне явище. Сучасна цивілізація її особливості і протиріччя
- •Рівні та основні метода наукового пізнання.
- •64 Характер сучасного суспільства і перспективи його розвитку. Типологія суспільної організації. Сучасне суспільство - цс система соціальних спільностей.
- •69.Проблеми соціального передбачення і прогнозування майбутнього
64 Характер сучасного суспільства і перспективи його розвитку. Типологія суспільної організації. Сучасне суспільство - цс система соціальних спільностей.
Сучасне суспільство продовжує осуджувати самогубство, хоча і не в таких жорстких формах, як раніше. Тому в сучасних дискусіях про «право НА смерть» мають на увазі не самогубство як активну дію суб'єкта, а людину, яка вмирає і їй штучно уповільнюють прихід смерті. Проблема «права і смерті» трансформувалась у проблему евтаназії(в грец. — легка смерть) - неболісної, легкої смерті. Сучасне суспільство зустрілось з проблемою психічного здоров'я людини, її здатності адекватно реагувати на прискорення ритму життя, інформація перевантаження, на швидку зміну нормативної орієнтацій. Психологічна втома, мораль індиферентність, наростання маніакальних синдромів симптоми, ознаки зіткнення природи і суспільної природи людини.
Сучасне суспільство охоплене масовим порушеннями законності, що тягнуть тяжкі економічні, політичні та інші наслідки. В чому ж причина? По-перше, диктат в недалекому минулому адміністративних актів, що привчали громадян до слухняності і покірливого виконання. В процес демократизації у масовій свідомості і поведінці людей, ейфорія законотворчості не привела, на жаль, до перелому у співвідношенні правомірної та неправомірної поведінки. Скорочення «минулих ідеалів» за низької правової культури сприяло не тільки зростанню правопорушень, але й масовому відчуженню громадян від нових законів. По-друге виникли конституційні конфлікти, розширюється курс на самостійність в обстановці нехтування законність юридичними і фізичними особами, створюється ілюзії уседозволеності/ 66. Поняття інтерсуб'єктивності в філософії XX ст.
Феноменологія — вчення про феномен, даний людині в досвіді чуттєвого пізнання. Розвиваючи суб'єктивістські традиції в нов. істор. умовах, феноменологія заявила про себе однією з найунікапьніших течій у філософії XX ст., яка на основі виробленого нею оригінального методу аналізу свідомості намагалась розв'язати осн. філософські проблеми буття і пізнання. Творцем і представником феноменології був нім. мислитель Едмун Гуссерль.
У побутовій мові слово феномен вживається в значенні неповторного, незвичного явища, досягнення людини. У філософії - ін. значення, яке можна з'ясувати через співвідношення феномена з явищем - виявом чогось, що відмінне від нього. Для Гуссерля феномен — безпосередня даність, те, що дано з очевидністю.
інтенсифікації творчої діяльності й оптимізації її), з другого — активізується роль науки як однієї з форм культури спрямованої на формування такої моделі суспільства, яка могла б подолати історичну обумовленість розвитку суспільства.
Духовне виробництво в рамках системи суспільного виробництва є товарним виробництвом тією мірою, якою його продукція набуває «речової форми товару», яка завдяки своїм властивостям задовольняє людські потреби. При цьом) духовні цінності самі по собі або жодної вартості не мають, або набувають її тоді, коли втягуються у процес одержанш додаткової вартості. У цьому смислі духовне виробництво сучасного суспільства розглядається як індустрія культури. Науково-технічний прогрес підвів цивілізацію до порога нової культури — культури комп'ютерної техніки, яка трансформуючи книжкову культуру, створює новий тип мислення, що орієнтує людину на саморозвиток і формує у не' синтез інтелектуальної образності і чуттєвого моделювання. Основна ознака цієї культури — діалог людини з екраном Комп'ютер — це явище культури знакових систем — культури, проміжної між «світом речей» і «світом людей». Отже, в сучасному суспільстві слід розрізняти цивілізацію і культуру.
У західній філософії досить поширеним є розуміння цивілізації як нового стану культури. Культура стає цивілізацією коли з'являються писемність і міський образ життя. Відповідно з'являється й політична організація суспільства, держава врешті-решт техніка, що характеризує культурний рівень виробництва.
Отже, з точки зору філософії «цивілізація» - технологічна характеристика історично визначеного типу суспільства, матеріально-технічний базис культури.