55.Соціальне буття людини як реальний життєвий процес.

Буття соціального (суспільства) є частина мат. світу, що відособилася від природи, форма ж/д людей, що історично розвивається. Суп-во - надзвичайно складна система, включена у суперсистему Космосу і Землі, що має в становленні і розвитку специфічні особливості. Буття соціального - результат цілеспрямованої і доцільно організованої сумісної діяльності великих груп людей на основі спільних інтересів і договору. Джерело розвитку буття суспільства складається з векторів різних сил: природних, власне соціальних і духовних. Суспільство складається із системи соціальних, державних, владних інститутів, взаємодія яких забезпечує йому можливість функціонувати і розвиватися як система відносин. Соц. буття - це реальність особливого роду, що не належить до ін. форм буття, в тому числі до психічних, індивідуальних аспектів людського існування.

Виникає буття соціальне в результаті різноманітних взаємодій індивідів і утворює позаіндйвідуальну і надіндивідуальну реальність. Основу взаємодії індивідів складає соц. дія, поєднання соц. дій породжує стійкі змістовні зв'язки поведінки. Категорія вищого порядку -соц. відносини, тобто стійкий зв'язок взаємно орієнтованих соц. дій (Макс Вебер). Так, прикладами содіяльних відносин можуть бути боротьба, ворожість, любов, конкуренція, обмін та ін. Саме в системі соц. відносин реалізується соц. буття індивіда. Системоутворюючим фактором сучасного суспільства багато філософів вважають інформацію - нову соц. реальність, де вир-во уже не розглядається як таке, що визначає суспільний устрій, і разом з тим змінюється концепція буття індивіда у сус-ві. Людина в межах нової суп. якості уже не розглядається як,

насамперед, людина економічна, діяльність якої і в соц. сфері визначається вигодою, користю, інтересом (Карл Мя Еміль Дюркгейм та ін.). Виникли: нова раціональність, нові мотиваційні механізми, нові постматеріалістичні цінн що не визначаються у системі вир-ва і утилітаристської етики. Соціальне буття - складне, якісне, специфічне явище є органічною єдністю окремої людини і буття сус-ва.

Виникає питання: кого вбили? Якщо людину, то має бути кримінальна відповідальність за вбивство. Якщо ж ві тварину, то такої відповідальності немає. Та як же визначити належність представників племені: люди чи тварі Зробити це здається неважко, треба визначити критерії, шо відрізняють людину від тварини. Починається обговоре Називаються різні критерії: моральність, релігійність, мова, свідомість та ін. Та поряд з моральними людьми неморальні, але не перестають бути людьми. До того ж моральність не містить в собі самій основи для відмінності Д( і Зла. Те ж можна сказати про релігію. Є і люди, які не вірять в Бога. Мова теж не може стати критерієм. І в тварі багато спритності та кмітливості, що не зводяться до безумовних і навіть умовних рефлексів, але свідчать розвиненість психіки. Тут важко виділити критерії, що відрізняють людей від тварин. Ще Рене Декарт висував питаї як же можу бути упевнений, що фігури в капелюхах і плащах, які бачу із вікна, насправді не автомати, що приводять дію з допомогою пружин і передаточних механізмів, а дійсно люди? Отже, важко знайти критерії, що з певні виділяють людину з навколишнього світу. Доводиться вдаватися до концепції вроджених ідей. Рене Деі підкреслював: мій розум з незаперечністю містить в собі ідею людини. Цю ідею вклав Бог. Але Бог не може ввесі обман. Тому, з Божою допомогою я правильно відрізняю людей від нелюдей. Та ідея людини може взята обманщико саме Сатаною, що Рене Декарт і засуджує. В філософії поняття таємниця людини вживається в різних позиці) розуміннях. Так, людина є таємниця в тому розумінні, що до неї не можна повністю застосувати народжені в над раціоналізму формули «зрозуміти предмет - отже побудувати його» (Спіноза), «зрозуміти - отже відобразити в поняті (Гегель) та ін.