- •8.Порядок реалізації конституційно-правових норм.
- •9.Поняття і види конституційно-правових відносин.
- •10. Суб»єкти і об»єкти конституційно-правових відносин.
- •12.Поняття і види джерел конституційного права.
- •15.Залаьна характеристика і основні риси Конституції України.
- •19. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела конституційного права України.
- •22.Перспективи розвитку Конституції України.
- •23. Значення і характеристика конституції п.Орлика.
- •29. Загальна характеристика громадянського суспільства і правової держави
- •31. Поняття і ознаки правової держави.
- •32. Інститут захисту конституційного ладу України.
- •33. Основні засади взаємовідносин громадянського суспільства і держави
- •34. Поняття, форми і принципи державного устрою.
- •35. Україна на шляху формування правової держави.
- •36. Декларація про державний суверенітет України (16. 07. 90). Її роль в становленні держави України
- •37. Державно-правові ознаки України як держави.
- •39. Державні символи України.
- •40.Суть і зміст народовладдя в Україні.
- •41.Форми здійснення прямого народовладдя в Україні.
- •42. Поняття і форми представницької демократії. Правові гарантії здійснення народовладдя.
- •44. Демократизм виборчої системи в Україні.
- •45. Основні принципи виборчої системи України.
- •46. Порядок організаціїї та проведення виборів.
- •47. Статус цвк
- •48. Виборчий процес в Україні.
- •49. Гарантії здійснення виборчого права.
- •53. Референтний процес в Україні.
- •54.Поняття, принципи і зміст правового статусу особи.
- •57. Порядок набуття громадянства України
- •58. Порядок припинення громадянства України
- •59. Порядок набуття громадянства України дітьми
- •60. Класифікація прав і свобод громадян.
- •61. Політичні права і свобода громадян України.
- •62. Соціально-економічні права громадян України.
- •63. Громадянські права і свободи громадян України.
- •64. Культурні права і свободи громадян України
- •65. Система обов’язків громадян України.
- •66. Гарантії здійснення прав і свобод громадян України.
- •67. Правовий статус іноземців в Україні та його основні принципи.
- •68. Права і обов’язки іноземців в Україні.
- •69. Відповідальність іноземців за правопорушення та захист їх прав.
- •70.Поняття категорії осіб без громадянства.
- •71. Права і обов’язки осіб без громадянства.
- •72. Поняття національного режиму.
- •73. Поняття права притулку.
- •74. Статус біженця в Україні.
- •77. Порядок утворення Верховної Ради України.
- •78. Компетенція Верховної Ради України.
- •80. Організація роботи Верховної Ради України.
- •81.Правовий статус Президента України.
- •82. Порядок проведення виборів Президента України.
- •83. Компетенція Президента України.
- •84. Взаємовідносини Президента України з вру та км.
- •85. Кабінет Міністрів України - орган виконавчої влади.
- •86. Порядок формування і складу Кабінету Міністрів.
- •87. Компетенція Кабінету Міністрів України
- •88. Система органів виконавчої влади
- •89. Центральні органи виконавчої влади
- •90. Місцеві державні адміністрації, їх повноваження.
- •91. Організація роботи місцевих державних адміністрацій.
- •92. Правові основи організації судової влади.
- •93. Судова влада в системі розподілу влади.
- •94. Загальна характеристика судової системи України
- •95. Конституційно-правовий статус народного депутата.
- •96. Діяльність депутата.
- •97. Права і обов’язки депутатів.
- •98. Основні гарантії депутатської діяльності.
- •99. Депутатський запит і депутатське звернення.
- •100. Поняття і значення основі принципи територіального устрою держави.
- •101. Види адміністративно-територіальних одиниць в Україні.
- •102. Правовий статус автономної Республіки Крим.
- •103. Система органів влади в арк та їх повноваження
- •104. Порядок зміни адміністративно-територіального поділу україни.
- •105. Поняття і принципи, форми здійснення місцевого самоврядування.
- •106. Органи місцевого самоврядування, їх повноваження та форми роботи.
- •107. КонституційнийСуд України, його повноваження, роль.
- •108. Конституція України про внесення змін до неї та порядок вирішення перехідних питань.
- •109. Органи прокуратури в системі державного апарату
- •110. Повноваження прокуратури та форми її реагування на порушення законності
89. Центральні органи виконавчої влади
Друге після Кабінету Міністрів місце у виконавчій вертикалі влади посідають центральні органи виконавчої влади. Головною ланкою системи органів центральної виконавчої влади є міністерства. Вони створюються для організації державного управління в найважливіших сферах соціально-економічного й політичного життя і є здебільшого органами галузевого управління. Значення міністерств підкреслюється тим, до їхні керівники (міністри) входять до складу Кабінету Міністрів України (ст. 114 Конституції).
Державні комітети - центральні органи виконавчої влади, що здійснюють переважно міжгалузеве управління. Відомства (агентства, бюро, управління, комісії) реалізують функції управління в тих сферах, які не охоплюються міністерствами та комітетами.
Конституцією передбачений такий порядок утворення центральних органів виконавчої влади. Прем'єр-міністр України входить із поданням до Президента України про утворення, реорганізацію та ліквідацію міїїістерств, інших центральних органів виконавчої влади, в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на утримання цих органів. Президент України відповідно до ст. 106 Конституції призначає керівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади. Він може припинити їхні повноваження на цих посадах.
Функції центральних органів виконавчої влади України визначаються Указом Президента України «Про загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади» 1996 р. Завдання та функції конкретних міністерств та інших органів державної виконавчої влади встановлюються положеннями про згадані органи, які затверджуються Президентом. У цих положеннях передбачається відповідальність керівників центральних органів державної виконавчої влади перед Президентом за результати своєї діяльності.
Компетенція міністерств, комітетів та відомств реалізується через видання ними наказів, інструкцій та інших нормативно-правових актів.
90. Місцеві державні адміністрації, їх повноваження.
Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють обласні та районні, Київська та Севастопольська місцеві державні адміністрації (ст. 118 Конституції України). Місцеві державні адміністрації – це державні органи виконавчої влади в областях, районах, в районах Автономної Республіки Крим, а також в містах Києві та Севастополі, які наділені правом представляти інтереси держави і приймати від її імені розпорядження, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Вони діють за принципом субординації, відповідальності перед Президентом України, Кабінетом Міністрів України, підзвітності та підконтрольності органам виконавчої влади вищого рівня, а також районним і обласним радам у межах, передбачених законами “Про місцеві державні адміністрації” і “Про місцеве самоврядування в Україні”. Місцева державна адміністрація є місцевим органом в системі органів виконавчої влади на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Вона виконує повноваження державної влади та делеговані їй відповідними радами виконавчі функції через створювані управління, відділи та інші структурні підрозділи та діє під керівництвом голови місцевої державної адміністрації.
Саме місцеві державні адміністрації реалізують принцип поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, покладений в основу побудови територіального устрою України (ст. 132 Конституції України).
Отже, можна зробити висновок, що управління місцевими справами здійснюється через органи державної адміністрації на місцях, які виступають у якості периферійної ланки виконавчого апарату, призначаються з центру та формуються за участю представницьких органів, що обираються населенням відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Такий підхід у повній мірі відповідає змісту управління місцевими справами, якого додержується більшість країн сучасного світу.
Під місцевим управлінням, звичайно, розуміють органи, які призначаються з центру і представляють на місцях державну адміністрацію, а під місцевим самоврядуванням – місцеві представницькі органи.
Уявляється правильним не протиставляти місцеве самоврядування місцевому управлінню, а розглядати їх у контексті відношення частина – ціле. Місцеве управління – складний і гнучкий механізм. Він може включати в себе як державну адміністрацію на місцях, так і місцеві представницькі органи – ради (органи самоврядування).