14. Форми і системи заробітної плати

Кожне підприємство самостійно обирає форму і систему нарахування заробітної плати в залежності від організації виробництва і специфіки роботи.

Результати праці вимірюються як:

1) фактично відпрацьований час,

2) обсяг виконаної роботи або кількість випущеної продукції.

Тому визначають 2 форми заробітної плати:

1. Погодинна: проста погодинна система, погодинно-преміальна, за посадовим окладом.

2. Відрядна: пряма відрядна система, непряма, відрядно-преміальна, бригадна (колективна), акордна, акордно-преміальна.

Проста погодинна система – заробіток розраховується за формулою: Д=S*t, де S – годинна тарифна ставка, t – кількість відпрацьованих годин.

Погодинно-преміальна – крім тарифного заробітку працівник отримує премію: Д=S*t+т,де т – премія ( за кількісні, якісні показники роботи).

Система за посадовим окладом – використовується в усіх галузях економіки, за нею оплачуються працівники, характер роботи яких постійний і стабільний: на залізниці до таких відноситься черговий по станції, інженер з охорони праці, маневровий диспетчер...

Пряма відрядна система – заробіток працівника розраховується: Д=Р*V, де Р – розцінок, V – обсяг виконаної роботи або кількість виготовленої продукції

Відрядно-преміальна – крім відрядного заробітку працівник отримує премію : Д=Р*V+т.

Непряма відрядна система – заробіток робітника залежить не від його особистого виробітку, а від результатів праці робітників, яких він обслуговує, так оплачуються усі категорії допоміжних працівників: кранівники, ремонтники. Заробіток працівника визначається: Д=S*t*К, де К - коефіцієнт, який визначає норму виконання виробітку тими робітниками, які обслуговуються.

Відрядно-прогресивна – за цією системою роботи виконані за планом роботи оплачуються за звичайними розцінками, а робота понад план – за підвищеними: Д=Pj*Vj+2Pi*Vi.

Бригадна (колективна) – використовується в тому випадку, коли характер роботи або специфіка технології потребують зусиль працівників різної кваліфікації. Спочатку розраховується заробіток всієї бригади за бригадною розцінкою, а потім він розділяється між членами бригади згідно кваліфікації, обсягу, умов і складності робіт, відпрацьованого часу.

Акордна система – розцінка встановлюється не за окрему операцію, а за весь комплекс робіт із визначенням кінцевого строку виконання. Якщо робота виконана вчасно або раніше строку та якісно – нараховують премію (це вже акордно-преміальна система): на залізниці так оплачують працю ремонтникам, особливо при аваріях.

15. Сімейний бюджет .Крива Лоренця

Спільний бюджет

Це найпоширеніший вид сімейного бюджету. При такому способі розподілу грошей, всі кошти, зароблені членами сім'ї, складаються разом, і потім подружжя спільно вирішують, як розподілити отриману суму на певний проміжок часу (зазвичай - на місяць). Найбільший плюс такого підходу - у відчутті єдності. Чоловік і дружина разом обговорюють майбутні витрати, разом відповідають за розрахунок коштів. Спільний тип бюджету, або "загальний гаманець", зазвичай використовують дружини з приблизно рівними доходами або пари, де дружина частково або повністю перебуває на утриманні у чоловіка. Цей варіант практично неминучий у випадку, коли жінка повністю присвячує себе догляду за дитиною, а єдиним годувальником залишається чоловік. Тобто фактично бюджет стає одноосібним, але психологічно він все-таки є загальним - гроші лежать у певному місці, подружжя удвох вирішують, як ними розпорядитися. Основа такого підходу в довірі один до одного, взаємної відповідальності та вмінню знаходити компроміс. У цій ситуації перед жінкою не стоїть питання - як випросити гроші в чоловіка. Їй відкритий доступ до фінансів, тому що чоловік упевнений в ній. Він знає, що дружина не витратить зайвих грошей, розуміючи, як нелегко одному заробляти кошти для всієї родини. При цьому дружина відчуває себе повноправною господинею, що має свій голос і право участі в розподілі сімейних доходів.Часто, особливо в молодих сім'ях, виникає проблема, коли чоловік не виділяє грошей дружині на дрібні потреби і на дитину. Це може стати причиною прихованою образи з її боку. Дружина може зробити висновок про його неуважність, бездушності і скупості. Але не варто відразу записувати чоловіка у хронічні жаднюги. Цілком можливо, він просто не здогадується, що жінці потрібні гроші. Чоловік може щиро вважати, що повністю облаштував їй комфортний побут - сам закупив продукти та предмети першої необхідності, звільнив кохану від зайвих клопотів. Можливо, він і не здогадується, що у дружини є й інші, не менш важливі потреби. А жінки в такій ситуації часто не хочуть "опускатися" до прохань. І в цьому їхня помилка. У проханнях подібного роду немає нічого принизливого. Вони скоріше носять роз'яснювальний відтінок (для чоловіка). У подружніх стосунках дуже важлива ясність. Недомовки приведуть до спотвореного розуміння один одного. Набагато ефективніше один раз відкрито поговорити про потреби дружини, разом розрахувати, скільки їй необхідно грошей на місяць і включити цю суму в передбачувані витрати. Тоді чоловік буде психологічно готовий виділяти гроші дружині. Психологи вважають, що дружне вирішення фінансових питань у сім'ї (коли вони не зводяться в розряд проблеми) свідчить про гармонію в парі. А ось розлад між подружжям на грунті грошей - це проекція їх ставлення один до одного: спроби домінувати, завоювати собі право одноосібно приймати важливі рішення в сім'ї, або продемонструвати свою перевагу, покрасуватися своєю успішністю на тлі непрацюючої половини. Тобто, прагнення в тій чи іншій мірі вирішити свої проблеми або зжити власні комплекси за рахунок близької людини. Іноді чоловіки самі виступають категорично проти устрою дружини на роботу. Корінь такої поведінки часто лежить в його власної невпевненості і страху втратити кохану жінку. Пристрій на роботу - це і новий колектив, в тому числі чоловічий, і відчуття самодостатності і незалежності.

Пайовий бюджет (Спільно-роздільний)

Спільно-роздільний бюджет в даний час набуває все більшої актуальності. Цей принцип працює краще за все у випадку, якщо різниця між зарплатами подружжя незначна. Для цього спочатку треба розрахувати, скільки грошей ваша сім'я витрачає щомісяця на харчування, комунальні платежі, господарські витрати та інші потреби. Далі ця сума розподіляється між членами сім'ї або навпіл, або в співвідношенні, яке сім'я вважатиме справедливим, в залежності від зарплати. Таким чином, у кожного залишаються особисті гроші, які можна витратити на свій розсуд. Позитивна сторона такого планування полягає в унікальному поєднанні почуття спільності в сім'ї (як і у випадку "загального гаманця") і елементу фінансової незалежності один від одного. Образ на другу половину через її покупок "для себе улюбленого" в цьому випадку набагато менше.

Крива Лоренца – графік, в якому по горизонтальній осі відкладені процент населення від найбідніших верств до найбагатших, а по вертикальній – процент одержуваного ними доходу. Дана крива характеризує ступінь рівності (нерівності) в розподілі доходу. Чим більше відхилення кривої Лоренца від бісектриси, тим більша нерівність у розподілі доходів країни рис 2.2. Рисунок 2.2 – Крива Лоренца З кривою Лоренца пов’язаний інший вимірювач нерівності доходів – коефіцієнт Джінні, який дорівнює відношенню площі фігури, що утворюється між кривою Лоренца та лінією абсолютної рівності, до площі трикутника ОАВ, що утворюється лінією абсолютної рівності ОА та координатними осями. Цей коефіцієнт коливається в діапазоні між нулем (у випадку абсолютної рівності чисельник дорівнює нулеві) та одиницею (у випадку абсолютної нерівності, коли всі доходи суспільства зосереджені у одного індивіда, чисельник дорівнюватиме знаменнику). де Кd – коефіцієнт Джінні;

sL – площа фігури, що утворена між кривою L і прямою ОА;

sАОВ – площа трикутника АОВ.

З метою зменшення нерівності у розподілі доходів держава здійснює примусове переміщення ресурсів, яке призводить до зменшення добробуту одних і підвищення добробуту інших членів суспільства, тобто фактично до перерозподілу доходів за допомогою податкової системи та трансфертів.