Особливості обстеження хворого з підозрою на мх.

Семіотика спадкових захворювань істотно відрізняється від класичної у зв’язку із властивостями цієї патології – вродженим характером, сімейним накопиченням, прогредієнтним, рецидивуючим хронічним перебігом, клінічним поліморфізмом і генетичної гетерогенністю, плейотропною дією гена (множинністю уражень). При оцінці хворого с МХ соматогенетичне дослідження є основоположним для висловлювання підозріння на МБ, а риси фенотипу пробанду, особливості дізморфологічних порушень являються ключом до постановки діагнозу.

Оцінка запаху тіла і сечі надзвичайно важлива, але не завжди абсолютна, оскільки домішки запахів внаслідок впливу анаеробної інфекції може порушувати специфіку запаху. Разом з тим, запах "спітнілих ніг" при ізовалеріановій ацидемії, аміаку надто стійкі.

Оцінка офтальмологічного статуту надто важлива, тому що ураження очей нерідко є одним з ранніх прояв МХ. Так, помутніння рогівки (мукополісахарідози, цистиноз, тірозинемія II типу, хвороба J-клітин), симптом вишневої кісточки (хвороба Тея-Сакса, Німана-Пика), пігментна ретінопатія (порушення дихального ланцюга, дефекти окислення жирних кислот, пероксисомні порушення, спадковий дефект гликозіліровання), катаракта (галактоземія, пероксисомні порушення, порушення дихального ланцюга) супроводжують багаточисельні МХ.

Не менш важливо виявлення органомегалії, яка нерідко є рішучим фактором в постановці діагнозу, сполучаючись з енцефалопатією, гіпотонією та судорогами. Найбільш рано органомегалія проявляється при лізосомних хворобах накопичення.

Кардіоміопатія найбільш часто поєднується з порушеннями дихального ланцюга, дефектами окислення жирів, органічними ацидеміями, спадковими дефектами глікозиліровання і хворобами накопичення і може мати ділатаційний характер.

Універсальний (неіммунний) набряк може бути обумовлений лізосомними хворобами накопичення, які супроводжуються зміною рівню мукополісахаридів і олігосахаридів і вакуолізацією лімфоцитів (скринінговий тест).

Базові дослідження при МХ лише підтверджують достатність основ для припущення про спадкові хвороби обміну і вони повинні включати програму початкового метаболічного скринінгу.

Алгоритм обстеження

Мітохондріальний дефект

Базовими дослідженнями являються:

Кров

• клінічний аналіз

• печінкові проби

• коагулограма

• глюкоза крові

• гази крові

• амоній

• лактат

• ацилкарнітіни

• амінокислоти

Сеча

• кетони

• органічні кислоти, включаючи оротову кислоту

• редукуючі речовини

• амінокислоти

Подальші клініко-біохімічні дослідження

Прижиттєве обстеження пацієнтів з МХ нагадує наукове дослідження, і воно диктується отриманими результатами і клінічною картиною:

Види дослідження	Очікуванні результати
специфічні діагностичні тести	довголанцюгові жирні кислоти (пероксисомні порушення)
	7-дегідрохолестерол (синдром Сміта-Лемлі-Опіца)
	трансферин (спадковий дефект глікозилірування)
анализ цереброспинальної рідини	лактат (порушення дихального ланцюга), порушення обміну амінокислот
ехокардіографія	міокардіальні ущільнення (порушення дихального ланцюга, дефект окислення жирних кислот)
УЗД печінки, селезінки і нирок	ярка печінка з жировими інфільтратами характерна для пероксисомних порушень, спадкових дефектів глікозілювання
нейросонографія	Порушення дихального ланцюга, хвороба кленового сиропу, порушення обміну пуріну
рентгенографія	скелетна дісплазія
електроенцефалографія	судороги, енцефалопатія
електрокардіографія	Захворювання, які супроводжуються порушенням внутрісердцевої проводимості (дефекти окислення жирних кислот, порушення дихального ланцюга)
офтальмологічні порушення	аномалії рогівки, катаракта, захворювання сітківки
ензимологічний аналіз	зразки тканини, в якій даний ензим найбільш активний
генотипування
скринінг сибсів

Декотрі зразки можуть бути дослідженні зразу ж після смерті пацієнта.

Перімортальні дослідження при підозрі на МХ
кров 10 мл (з гепарином)	ерітроцити (збереження при +4С)
	плазма (збереження при t=- 20С)
	4 плями крові на Гатрі-бланкі
кров 5 мл (з ЕДТА)	джерело ДНК
сеча 10-20 мл	збереження при --20С
біопсія шкіри	джерело культури – зберігати при +4С (не заморажувати)
біопсія м’язів і печінки	сухе заморожування в рідкому азоті для ензімологичного і гістохімічного дослідження (заморожувати на протязі 1 часу після смерті)

Слід відмітити високу інформативність інвазивних методів і, перш за все, біопсії м’язів і печінки. Біопсія м’язів дозволяє виявити порушення дихального ланцюга (біопсійні зразки повинні бути заморожені протягом 1 години після смерті для проведення найбільш повного дослідження). Печінка швидко підлягає аутолізу і тому ензимологічне дослідження зразків повинно проводитись протягом 1-її години після смерті.