4. Організація транспортного обслуговування

Діяльність сучасного підприємства пов’язана з необхідністю перевезення значної кількості вантажів. Це завдання покладається на транспортне госпо­дарство підприємства, яке виконує основні функції:

• перевезення вантажів;

• навантаження і розвантаження;

• експедиційні роботи.

Основними завданнями транспортного господарства є:

• пересування предметів праці, палива, готової продукції тощо відповідно до вимог виробничого процесу;

• ефективне використання транспортних засобів і праці транспортних робітників;

• механізація і автоматизація транспортних і вантажно-розвантажу­вальних робіт;

• зниження собівартості перевезень;

• забезпечення погодженості транспортних операцій з вимогами тех­нологічного процесу виробництва; 

• підтримання у робочому стані усіх транспортних і вантажно-розван­тажувальних засобів.

Організація транспортного обслуговування підприємства – це система заходів для забезпечення ефективної і раціональної організації транспорту, вантажопотоків і праці транспортних працівників.

Організація транспортного господарства підприємства передбачає вико­нання таких робіт:

• аналіз ефективності використання транспортних засобів у часі та за продуктивністю;

• вибір і обґрунтування використання транспортних засобів;

• розрахунок норм і нормативів потреб та витрат матеріальних ресурсів на експлуатаційні та ремонтні потреби транспортного господарства;

• складання балансів вантажообігу та проектування схем вантажо­потоків;

• оперативно-календарне планування транспортних операцій;

• диспетчеризація роботи транспорту;

• облік і контроль використання транспортних засобів;

• розроблення і впровадження заходів з удосконалення транспортних схем забезпечення виробничого процесу та обслуговування виробництва;

• розробка пропозицій з мотивації ефективної роботи транспортного господарства;

• стратегічне планування оновлення транспортних засобів.

Підприємства використовують різні транспортні засоби, склад і номенк­латура яких залежить від типу і масштабів виробництва, виду продукції, техно­логії, розміщення цехів та ступеня переробки сировини тощо. Залежно від цього підприємство може мати такий транспорт:

• за видом і призначенням – залізничний, річковий, автомобільний, авіаційний, механічний, трубопровідний, пневматичний та ін.;

• за характером дії – періодичної та неперервної дії;

• за видами виконуваних робіт – міжцеховий, який виконує переве­зення вантажів на території підприємства між цехами і складськими примі­щеннями; внутрішньоцеховий, який забезпечує переміщення вантажів між ро­бочими місцями за ходом технологічного процесу; для зовнішніх перевезень – для перевезення вантажів від зовнішніх постачальників і вивезення готової продукції безпосередньо споживачам або на залізничні станції, порти та ін.

Крім цього, до внутрішніх належать транспортні засоби для переміщення вантажів у горизонтальному і вертикальному напрямках, а саме:

• стаціонарні транспортні пристрої;

• пересувні транспортні засоби.

До перших належать трубопроводи, конвеєри, транспортери тощо, які переміщають продукти виробництва у горизонтальному, вертикальному або похилому напрямках.

До пересувних належать підйомники, електрокари, автонавантажувачі, автомобілі та ін.

Часто на підприємствах використовують безлюдні транспортні системи та з дистанційним управлінням.

Загальний вантажообіг – це сумарна кількість вантажів, що переміщають­ся на підприємстві за певний період (доба, місяць, квартал, рік).

Розрізняють зовнішній та внутрішній вантажообіг. Їхня сума становить загальний вантажообіг.

Зовнішній вантажообіг передбачає доставку матеріальних ресурсів на підприємство та вивезення з нього готової продукції. Визначається на основі угод, укладених з постачальниками та споживачами.

Внутрішній товарообіг передбачає переміщення вантажів всередині під­приємства. Визначається на основі планових завдань з виготовлення продукції.

Вантажний потік – це кількість вантажів, що переміщаються за певний період між окремими вантажно-розвантажувальними пунктами. Розрахо­вуються на основі планів виробництва продукції за зміну.

Необхідна кількість транспортних засобів в умовних одиницях виз­начається за формулою:

А = Кт  · Жс  /  Жм,(13.1)

де Кт – коефіцієнт втрат часу, який враховує випадкові затримки і час, необхідний для огляду транспортних засобів (Кт  = 1,2);

Розрізняють дві основні схеми маршрутів перевезення вантажів – маят­никову (рис. 13.1) та кільцеву (рис. 13.2).

Маятникова система передбачає зв’язок між двома пунктами і може мати такі варіанти повернення транспорту: пустий (односторонній або віялом) та з вантажем (двосторонній маятник).

в Рис. 13.1. Маятникова система перевезення вантажів:

а – пустий; б – з вантажем; в – віялом

Кільцева система перевезення вантажів передбачає послідовну доставку ван­тажів з одного пункту в інший з наступним поверненням транспорту у ви­хідний пункт. Можливі два варіанти цієї системи – зростаючий вантажопотік і згасаючий.

а                                                                                   б

Рис. 13.2. Кільцева система перевезення вантажів:

а – зростаючий вантажопотік; б – згасаючий вантажопотік

Кільцеві маршрути використовуються переважно на підприємствах масо­вого і великосерійного виробництва, а маятникові – на підприємствах з одиничним і дрібносерійним виробництвом.