4. Теслярські з’єднання елементів дерев’яних конструкцій

Основними видами з'єднання столярних елементів є шипові з'єднання, споювання і зрощування. Шипове з'єднання складається я двох елементів: шипа і гнізда або вушка. Бічні грані шипа називаються щічками, а торцеві зрізи — торцем шипа. Закрита чотирибічна заглибина в з'єднуваній деталі називається гніздом , а відкрита — вушком . Шипи бувають плоскі і круглі. Круглі звичайно роблять вставними. Шип, який проходить наскрізь, називається відкритим, або наскрізним. Якщо гніздо не наскрізне, то шип називають глухим. Кількість шипів у з'єднанні залежить від товщини спряжуваних деталей. Із збільшенням числа шипів збільшується площа склеювання і міцність з'єднання. Міцність столярних з'єднань залежить також від точності виготовлення елементів з'єднань, якості деревини і клею, а також умов склеювання. Існує багато видів з'єднань деталей. Кожний вид вибирають для певного виробу, але часто при виготовленні виробу застосовують кілька видів з'єднань деталей між собою. З'єднання деталей під кутом одна до другої наливають шиповою в'язкою. З'єднання коротких заготовок у довгі називають зрощуванням. Існує кілька способів зрощування по довжині: зрощування накладкою, в стик, врубками й шипами. Найпростіші способи зрощування накладкою, прямим і косим стиком. Ці способи застосовуються, коли навантаження на деталі невелике. При зрощуванні шипами одержують ще міцніше з'єднання. Такі з'єднання мають значну площу клейового шва, що забезпечує високу міцність і жорсткість деталі в зоні зрощування. З'єднання вузьких заготовок у широкі називають споюванням. Споюванням з'єднують дошки і бруски при виготовленні щитів і широких деталей (кришок стола, табурета, дверних фільонок). З’єднання деталей цвяхами, шурупами, нагелями З'єднання цвяхами. Деталі грубих столярних і столярно-будівельних виробів скріплюють цвяхами. Розрізняють цвяхи: будівельні круглі з плоскою головкою діаметром 0,8...1,6 мм, довжиною 8...50 мм; толеві круглі діаметром 2...0,3 мм, довжиною 20...40 мм; тарні діаметром 1,6...3,0 мм, довжиною 25...80 мм; шпалерні круглі діаметром 1,6...2,0 мм, довжиною 8...25 мм. Для елементів з'єднань, які не пробивають наскрізь цвяхами, незалежно від товщини відстань між осями цвяхів повинна дорівнювати або бути більшою. При забиванні цвяха його утримують пальцями лівої руки біля головки. Удари по головці наносять центром бойка. З'єднання шурупами. Шурупи застосовують для з'єднання окремих деталей, кріплення скоб'яних і фурнітурних виробів. Довжина шурупів може бути від 6 до 120 мм, а діаметр — від 1,5 до 10 мм, причому довжина нарізаної частини становить від 0,5 до 0,6 всієї довжини шурупа. Головка шурупа має проріз для вставляння викрутки, за допомогою якої він закручується і викручується. Шурупи надійно стягують з'єднувані деталі і міцно тримаються в деревині при умові їх закручування, а не вбивання молотком. При вкручуванні шурупа в тверду деревину доцільно попередньо просвердлити або зробити столярним шилом (під дрібні шурупи) отвір приблизно 0,7 діаметра шурупа на глибину 1/2 або 3/4 його довжини. Нагелі (дерев'яні цвяхи) застосовують для додаткового кріплення шипових з'єднань, які не вимагають прозорого опорядження. Нагелі виготовляють товщиною 3...12 мм. Для кріплення деталей, виготовлених з м'якої деревини, нагелі роблять із деревини твердих порід квадратної форми. Такі нагелі сильніше розсувають волокна і міцніше стискуються ними. Для кріплення деталей, виготовлених з твердої деревини, застосовують нагелі круглої форми з м'якої деревини. Перед забиванням кінець нагеля загострюють і весь змащують клеєм. Забивають нагелі металевим молотком.