Тема 5 Типи верстки тексту і ілюстрацій

• Відкрита верстка

• Верстка у розріз

• Закрита верстка або верстка в оборку

• Глуха вертка

• Верстка ілюстрацій на полях

Взаємне розташування тексту та ілюстрацій як вид верстки можна узагальнено поділити на такі основні способи:

• відкрита верстка, коли ілюст­рація розташовується зверху або знизу полоси і контактує з текс­том тільки одним боком;

• верстка у розріз, коли ілюстрація розташовується між рядками тек­сту з відкритими полями і контак­тує з текстом своїми верхнім і нижнім краями;

• закрита верстка або верстка в оборку, коли ілюстрація оточена текстом з трьох боків;

• глуха верстка може бути застосо­вана тільки при двох і більше ко­лонках, тому що текст оточує ілюстацію з усіх чотирьох боків;

• верстка ілюстрацій на полях,

які навмисно для цього збільшуються.

Перелічені прийоми верстки ілюс­трацій з текстом традиційні для книжково-журнальних видань, але ними можна характеризувати також безліч способів розташування ілюст­рацій і тексту у рекламній продукції.

Не зневажайте перенесення, бо воно дозволяє найбільш коректно підрівняти текст і досягти регулярної верстки. Правила перенесення слів сформульовані граматикою і є обов'язковими для складальників текстів. Не можна переносити аб­ревіатури, розривати скорочення і цифри, які складають одне число, не можна відривати ініціали від прізви­ща, скорочені слова від прізвища, цифри від подальших скорочених назв одиниць виміру. Не прикрасить вигляд набору і верстка із знаками перенесень у двох суміжних рядках тексту.

Хоча перенесення забезпечує вірно виключений набір, але для ти-пографіки це явище не таке вже й бажане. Флагова система верстки дозволяє взагалі не користуватися перенесеннями, але без них не можна обійтися у блочній верстці та при вузьких колонках, де треба постійно шукати компромісів між правилами набору і правилами ор­фографії.

Тема 6 Виділення слів, реченб, абзаців

• Початкова полоса

• Кінцева полоса

Чітко відокремлюйте один абзац від іншого, але при цьому слідкуйте, щоб обраний спосіб був незмінним протягом усього видання.

Найстаріший засіб виділення абза­цу ( з нім. аЬгаїз — відступ) у вигляді трохи втягнутого першого рядка прийшов на зміну параграфному знаку. Традиційно відступ рекомен­дується робити розміром у кегль відповідного шрифту, а ще краще — на інтерліньяж. У класичному наборі як найменший відступ на початку абзац стримує чіткий лівий край набору.

Сучасні дизайнери не обмежують себе дотримуванням вікових правил, обираючи спосіб відокремлення аб­зацу або вигадуючи власний прийом позначення його початку. Можна побачити початок рядка взагалі без відступу, так званий тупий початок, у навчальних, довідкових, науково-популярних, рекламних виданнях. Британські типографи починають і літературний текст без відступу в першому рядку після заголовка, зберігаючи тим самим прямо-кутність початку полоси.

Як засіб позначення абзаців ши­роко застосовується пробільний ря­док між ними. Замість традиційного відступу дизайнери навпаки засто­совують вихід першого рядка абзацу на ліве поле або можуть зробити відступ аж на піврядка. Позначають абзац також:, виділяючи першу літе­ру зміною гарнітури, кегля, накрес­лення або кольором. Рекламні, технічні, спеціальні тексти дозволя­ють позначити абзаци набиранням їх іншим кеглем, накресленням або іншою гарнітурою. Зустрічається на початку абзацу змінений вигляд не тільки першої літери, а й двох, трьох, навіть усього першого слова. Якщо дозволяє інтерліньяж, можна застосовувати зміщення першого слова абзацу по вертикалі щодо пер­шого рядка. Якщо текст складний, у ньому може виникнути необхідність відокремлення не тільки окремих абзаців, але й менш значущих у середині інших. У таких випадках застосовується пробільний рядок, менший за розміром відступ, тупий початок.

Визначення абзацу, як ми бачимо, не має суворих правил, а способи виділення початку рядка дизайнер обирає відповідно до характеру, при­значення тексту і власного компо­зиційного бачення майбутнього ви­дання.

Не забувайте, що початкові й кінцеві полоси формують зовнішній вигляд усього видання. Початкова полоса у книзі, з якої починається текст глави або розділу, має назву спускової, якщо її текст починається не з верхньої межі. Коли зверху полоси над текстом залишається незадруковане поле, що зветься спу­ском, то це найпростіший і найроз-повсюдженіший спосіб оформлення та позначення початкової полоси. Існує декілька видів композиції початкової полоси, які відрізняють­ся за розташуванням сигнальних елементів:

• початкова полоса коротша від звичайної полоси (відкритий спуск);

• початкова полоса такого ж розміру, як решта, але має вели­кий ініціал;

• початкова полоса за висотою дорівнює всім іншим, але за ши­риною менша за рахунок збільше­ного зовнішнього або внутрішньо­го поля на сторінці, що створює тим самим начебто спуск збоку;

• початкова полоса має однакову висоту з рештою інших, але збільшена її ширина за рахунок полів.

Існують рекомендації щодо співвідношення висоти спуску (від верху полоси до першого рядка тек­сту) і висоти всієї полоси як 1:4, або 1:3. Крім суто композиційних прий­омів формування початкової полоси дизайнери застосовують зображу­вальні елементи, декоративні застав­ки, традиційні лінійки.

Кінцева полоса дає сигнал про закінчення читання, про не­обхідність паузи. Текст на ній розміщується зверху і врівнова­жується розташованим знизу білим полем, яке співвідноситься з розміром текстового набору як 1:2 або 2:1. Композиційна побудова кінцевої полоси може бути різною, але найчастіше застосовуються такі прийоми:

• вільне від тексту місце зали­шається незайманим;

• на вільному від тексту місці розміщується декоративна за­ставка (кінцівка) або зображу­вальний сюжет;

• текст кінцевої полоси наби­рається у вигляді якої-небудь форми, найчастіше «косинкою», тобто у вигляді трикутника з вер­шиною до низу полоси.

Для виділення слів чи окремих фраз, речень у тексті використо­вуйте курсив або напівжирне дру­кування тієї ж гарнітури, але не підкреслювання чи розбивку. Без виділень не може обійтися підруч­ник, навчальний посібник, науково-популярне або рекламне видання. Вони допоможуть зробити текст більш зрозумілим, переконливим, цікавим. Робота над виділеннями потребує глибокого проникнення у зміст тексту та ієрархічної побудови виділень і акцентувань. Виділення шляхом зміни накреслення, кегля або рисунка шрифту — це тра­диційний і найбільш розповсюдже­ний прийом. На початку XX ст. над­звичайно широко застосовувались лінійки і рамки, а пізніше — плаш­ки. Класичний засіб акцентувань у тексті шляхом застосування іншої фарби та використання ініціалів для «красного рядка» є актуальним і за­раз. Різні варіанти верстки і ви-ключки рядків (блочна, флагова, центральносиметрична) також: мож­на віднести до прийомів виділення. Виділити абзац, речення або рядок допоможе збільшений інтерліньяж:, розрядка, збільшення міжсловесно-го пробілу. Рекламні тексти дозво­ляють використовувати друк одного тексту між рядками іншого, але обов'язково з відчутною різницею як у кеглі, так і в накресленні шрифтів. Для навчальної літератури засобом виділення може бути особ­ливе розташування частини тексту, який потребує окремого сприйняття (на полях, під заголовком, у кінці тексту та ін.). Виділень у тексті не повинно бути забагато, чим постійно грішать рекламні оголо­шення, тому що виділення стає саме таким, коли воно одне. Так само не слід для виділення застосовувати зразу декілька прийомів, тому що текст збільшеного кегля самодо­статній без застосування ще й жир­ного накреслення. Два прийоми в одному виділенні взагалі можуть вступати у протиріччя, як, напри­клад, розрядка жирного шрифта. Взагалі ніколи не застосовувайте на полосі більше трьох різних гарнітур. У всіх випадках пам'ятайте, що нічим не поділена глуха стіна текс­ту є неприйнятною як естетично, так і функціонально.

Слідкуйте за тим, щоб білий простір над заголовком був більшим від того, який є під ним. Для заго­ловків і підзаголовків найчастіше за­стосовують більш жирне накреслен­ня. Курсив добре працює в «шап­ках», рядках з прізвищами авторів, бокових заголовках та заголовках — фортках. Заголовки, заставки, епіграфи, як правило, розміщуються у межах спуску від верхнього краю полоси.

Синонімом слова заголовок є сло­во іншомовного походження рубри­ка ( від лат. гиЬег — червоний). Зга­дайте «красний рядок». Система за­головків, або рубрикація організо­вує текст, поділяючи його на розділи, створює відповідну ієрархію текстових блоків за їх зна­чущістю. Дизайнер може визначити певну систему рубрикації, тільки уважно вивчивши текст. Членуван­ня тексту за нижчими рівнями не обов'язково пов'язувати з викорис­танням заголовків, воно може бути обмеженим так званою «німою ру­брикою» (відбивкою пробільним рядком, збільшеним відступом, ініціалом та ін.). Пам'ятайте, що зовніший вигляд книги, газети, журналу в першу чергу створюють рубрики. Традиційно рубрика або заголовок має вигляд рядка іншого кеглю, гарнітури або накреслення, яка відбита пробілом від тексту як зверху, так і знизу. Сучасні рубрики різноманітні за прийомами, що за­стосовуються для їх виділення, вони пасують до загального тексту, наче яскрава краватка до вишуканого костюма. Дизайнеру доводиться розбиратися у науково-популярних, навчальних і рекламних виданнях із побудовою за ієрархією двох, трьох і більше підпорядкованих систем заголовків.

Правила і норми типографіки складалися протягом 500 років. В їх основу покладена перш за все турбо­та про читача, про легке сприйняття найскладнішого тексту, про його ес­тетичний вигляд. Навіть несвідоме наслідування їм забезпечить при­стойний вигляд виданню. Був час, коли правила типографіки, викла-

дені у спеціальних інструкціях, жор­стко і сурово регламентували кожен крок складальника. І сьогодні, у час цифрових технологій, вони допомо­жуть читачеві непомітно (і це, ма­буть, головне) отримати потрібну йо­му інформацію.

Механічний набір, який прийшов на зміну ручному складанню текстів, унеможливив деякі постулати свого попередника; техніка фотонабору в свою чергу зняла деякі «табу» з віко­вих правил. Так і сучасний дигиталь-ний набір вже виробляє власні нор­ми і правила. В усякому разі, кожна нова технологія складання текстів, базуючись на традиціях, розширює коло творчих пошуків дизайнера-графіка.

«У типографіці не можна зробити жодного технічного кроку без прий­няття художнього рішення» (Еміль Рудер).