- •1.Основні етапи становлення української культури
- •2.Культура первісного суспільства- доба палеоліту, мезоліту, неоліту
- •7.Запровадження християнства та його вплив на давньо руську культуру
- •5.Антична культура міст-держав Північного Причорноморя і Криму
- •13.Культура Галицько-Волинського князівства та її особливості
- •8.Розвиток писемності, освіти, літератури в Київській Русі
- •1 Писемна культура Київської Русі
- •9.Архітектура Київської Русі. Культові споруди
- •12.Музична культура та народна творчисть київської русі
- •10.Монументальний живопис Русі. Мозаїка Фреска
- •11.Розвиток іконопису у х-хі ст. Київська школа
- •14.Поширення гуманістичних ідей в духовній культурі україни доби ренесансу
- •16.Українські православні братства та їх діяльність у 16-17 ст.
- •17.Розвиток освіти і науки в Україні у 16 - першій половині 17 ст
- •18.Книго друкування у 16-17 ст. Острозька Біблія
- •20. Ренесансний стиль в архітектурі і містобудуванні
- •19.Полемічна література 16-17 століття
- •21.Архітектура і оброзотворче мистецтво 16 першій половині 17 століті
- •23. Козацтво- захисник віри та культури українського народу. Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний
- •24. Києво-Мгилянська академія- визначний центер освіти і науки в Україні
- •25.Гетьман Іван Мазепа та його роль у розвитку української культури
- •26.Усна народна творчість та література у другій половині 17-18 ст. Козацькі літописи
- •27.Музична і театральна культура у другій половині 17-18 ст
- •31.Література, музика, театер наприкінці 18- першій половині 19 ст. Музика та театральне мистецтво в 18 - 19 ст.
- •Література 18 - 19 століття
- •32.Архітектура у першій половині 19 ст.
- •37. Наступ російського царизму на українську культуру у другій половині 19ст
- •39. Микола Лисинко- класик українського музичного мистецтва
- •40. Музична культура у другій половині 19- на початку 20 ст.
- •49.Музична культура у 1920-1940 р.
39. Микола Лисинко- класик українського музичного мистецтва
Видатний піаніст, хоровий диригент, композитор народився 20 березня 1842 року в с. Гриньки (Полтавська область). походив зі старовинного козацького старшинського роду. Дістав блискучу освіту. Закінчив Київський університет — природознавчий факультет. Захистив кандидатську дисертацію з біології (про розмноження нитчастих водоростей). Йому пророкували блискучу кар’єру вченого, пропонували залишитися викладати, але Лисенко обрав собі інший шлях, пов’язавши своє життя з музикою. Після навчання в Лейпцизькій консерваторії (клас фортепіано) його називали піаністом-віртуозом. Вчився у Римського- Корсакова в Петербурзькій консерваторії. Він — організатор хорів, які пропагують українську музику. Коло інтересів Миколи Віталійовича — величезне. Він створив Товариство любителів музики і співу, працював у Південно-Західному відділенні Російського географічного товариства. Був людиною високої ерудиції, енциклопедистом і багатогранно обдарованою особистістю. Один із перших інтерпретував «Кобзаря» Шевченка, робив обробки народних пісень, автор 10 опер, вокальних творів, сонат, рапсодій, сюїт, полонезів, ноктюрнів, фундатор музично-драматичної школи. Володів неабияким літературним талантом. Написав фольклорні праці — «Дума про Хмельницького і Барабаша», «Про торбан і музику пісень Відорта», «Народні музичні інструменти на Україні». І це далеко не повний перелік інтересів і діянь М. Лисенка.
Дана стаття — не наукова праця, а штрихи до його біографії, спроба подивитися на нашого класика з позицій сьогодення. Ми, разом із читачами, спробуємо зрозуміти, як формувався талант музиканта, який прославив українську націю. Розповісти маловідомі факти про творчу, викладацьку і громадську діяльність, радощі та смутки, сім’ю, друзів, соратників і недругів Миколи Віталійовича.
Понад півстоліття Лисенко віддав композиторській діяльності, написавши більше тисячі самобутніх різноманітних за формою, обсягом і значенням творів, але композиторська праця ніколи не приносила йому матеріальних вигод. Утримувати сім’ю він міг тільки за рахунок викладацької діяльності. Масу часу витрачав на приватні уроки та викладання музики в Інституті шляхетних дівчат. Лише ночами міг займатися своєю улюбленою справою — писати музику.
Часто, коли вимовляється ім’я Миколи Лисенка, перше, що спадає на думку, — його епохальна опера «Тарас Бульба» — вершина української класичної музики. Адже він автор опер: «Енеїда», «Утоплена», «Ноктюрн», «Різдвяна ніч», «Коза-дереза», «Пан Коцький», «Зима і Весна», які нині рідкісні гості на сцені. Парадокс, найпопулярніший твір композитора — опера «Наталка Полтавка», в принципі, не авторський твір у чистому вигляді. До лисенківської версії існувало кілька варіантів цієї народної оперети. Кілька музичних фрагментів склав сам автор п’єси — Іван Котляревський, використовувалися пісні Марусі Чурай (у тому числі й знамениті «Віють вітри»). Микола Віталійович сам говорив: «Я уклав і упорядкував клавір». Він дописав передмову до першого видання, вибрав найбільш популярні українські мелодії, доповнив твір розгорненою увертюрою і створив фортепіанний клавір. Досі не відомо, чи сам Лисенко оркестрував цю оперу.