- •1.Основні етапи становлення української культури
- •2.Культура первісного суспільства- доба палеоліту, мезоліту, неоліту
- •7.Запровадження християнства та його вплив на давньо руську культуру
- •5.Антична культура міст-держав Північного Причорноморя і Криму
- •13.Культура Галицько-Волинського князівства та її особливості
- •8.Розвиток писемності, освіти, літератури в Київській Русі
- •1 Писемна культура Київської Русі
- •9.Архітектура Київської Русі. Культові споруди
- •12.Музична культура та народна творчисть київської русі
- •10.Монументальний живопис Русі. Мозаїка Фреска
- •11.Розвиток іконопису у х-хі ст. Київська школа
- •14.Поширення гуманістичних ідей в духовній культурі україни доби ренесансу
- •16.Українські православні братства та їх діяльність у 16-17 ст.
- •17.Розвиток освіти і науки в Україні у 16 - першій половині 17 ст
- •18.Книго друкування у 16-17 ст. Острозька Біблія
- •20. Ренесансний стиль в архітектурі і містобудуванні
- •19.Полемічна література 16-17 століття
- •21.Архітектура і оброзотворче мистецтво 16 першій половині 17 століті
- •23. Козацтво- захисник віри та культури українського народу. Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний
- •24. Києво-Мгилянська академія- визначний центер освіти і науки в Україні
- •25.Гетьман Іван Мазепа та його роль у розвитку української культури
- •26.Усна народна творчість та література у другій половині 17-18 ст. Козацькі літописи
- •27.Музична і театральна культура у другій половині 17-18 ст
- •31.Література, музика, театер наприкінці 18- першій половині 19 ст. Музика та театральне мистецтво в 18 - 19 ст.
- •Література 18 - 19 століття
- •32.Архітектура у першій половині 19 ст.
- •37. Наступ російського царизму на українську культуру у другій половині 19ст
- •39. Микола Лисинко- класик українського музичного мистецтва
- •40. Музична культура у другій половині 19- на початку 20 ст.
- •49.Музична культура у 1920-1940 р.
24. Києво-Мгилянська академія- визначний центер освіти і науки в Україні
Початок XVII ст. в Україні вирізняється активним розвитком освіти. По всій території відкривалися школи різного кшталту. Особливу роль у становленні вищої освіти відіграла Києво-Могилянська академія, створена у 1632 р. в результаті об´єднання лаврської школи, заснованої напередодні митрополитом Петром Могилою, з братською школою, заснованою 1615 р. Іваном Борецьким на Подолі в садибі, подарованій братству Гальшкою Гулевичівною. Спочатку новоутворений навчальний заклад мав статус колегії, її засновник Петро Могила (1597—1647) був однією з найпомітніших постатей в історії української культури. Він здобував освіту в Львівській братській школі та єзуїтському колегіумі, потім у західноєвропейських університетах. Як просвітитель і релігійний діяч Петро Могила без перебільшення відіграв чи не вирішальну роль у розвитку освіти в Україні напередодні Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького у 1648— 1654 pp. Дбаючи про своє улюблене дітище, київський митрополит завзято добивався, щоб колегія дістала право називатися академією. Причин цього декілька. По-перше, академія мала вищий за колегію ранг, що прирівнювався до університету. Як зазначає француз Жан-Бенуа Шерер у книзі "Аннали Малоросії, або Історія козаків-запорожців" (Париж, 1788), "під академією тут слід розуміти те, що ми звичайно називаємо університетом". По-друге, тільки в академії існували богословські класи; тільки академія мала право самоврядування й училищні колонії. По-третє, академія мала стати вогнищем культурної "схизми", освітньо-науковим, літературним центром, який боровся проти полонізації в усіх сферах життя, зокрема духовній.Студентами Києво-Могилянської академії були представники різних верств населення України, хоча й переважали діти заможних громадян. Навчалися в академії й іноземці. На початок XVIII ст. тут здобували вищу освіту понад 2 тис. студентів. Курс навчання тривав 12 років. Студіювали поетику, риторику, філософію, богослов´я, граматику, арифметику, геометрію, нотний спів, грецьку та польську, старослов´янську та українську мови. Навчання велося переважно латинською мовою. Але, що характерно, поступово вона витіснялася українською, яка була щоденною мовою спілкування студентів і професорів.
Освіту в Києво-Могилянській академії здобули шість гетьманів України: Іван Виговський, Іван Мазепа, Пилип Орлик, Павло Полуботок, Іван Самойлович, Юрій Хмельницький. А гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний (1614—1622) був причетний до заснування академії. Учнями академії були знані в Україні та на теренах Російської імперії такі подвижники науки й культури, як Григорій Сковорода, Дмитро Туптало, Григорій Полетика, Олександр Безбородько, Іван Величковський, Петро Гулак-Артемовський, Пилип Козицький, Максим Березівський, Дмитро Бортнянський та ін.
Отже, розвиток освіти України в XVII—XVIII ст., поява мережі різних видів навчальних закладів і зокрема Києво-Могилянської академії як центру освіти та культури мали великий вплив на піднесення освіченості серед населення, формування інтелектуальної еліти в країні. Загальна письменність громадян України тих часів упадала в очі навіть іноземним мандрівникам, які мали змогу порівнювати це з іншими країнами Центром освітнього, наукового і культурного життя в Україні була Києво-Могилянська школа, заснована в 1632 р. митрополитом Петром Могилою (1596-1647). У 1633 р. дістала назву Києво-Могилянська колегія. Завдяки сприянню гетьмана Івана Мазепи в 1701 р. за царськими указами від 11 січня 1694 р. та від 26 вересня 1701 р. вона одержала статус академії та назву Київська академія. Були підтверджені, хоч і формально, її давні привілеї: дозволялося включати до навчальних програм курс богослов´я та організовувати внутрішнє життя на засадах самоврядування за зразком вищих навчальних закладів Європи.