- •2. Потенціальна та кінетична енергія.
- •3.Представлення коливань у вигляді вектора.
- •4. Вільні коливання.
- •5. Затухаючі коливання.
- •6.Змушені коливання. Резонанс.
- •7. Додавання коливань, биття, фігури Лісажу.
- •8.Струм через активний опір, ємність, індуктивність.
- •9. Векторні діаграми спадів напруг.
- •10.Вільні електричні коливання.(Незатухаючі)
- •11.Затухаючі електричні коливання
- •12.Змушені коливання, резонанс.
- •13. Резонанс напруги, резонанс струмів.
- •14. Магнітне поле.
- •15. Магнітний момент контуру зі струмом.
- •16.Вектор магнітної та напруженості магнітного поля.
- •17.Закон Біо-Савара-Лапласа.
- •18. Магнітна індукція нескінченно довгого провідника зі струмом , кругового провідника зі струмом.
- •19. Закон Ампера
- •21.Ефект Хола
- •22. Циркуляція вектора напруженості магнітного поля
- •23. Магнітна індукція соленоїда та тороїда
- •24. Потік вектора магнітної індукції
- •25. Робота переміщення провідника і контуру зі струмом у магнітному полі
- •26. Електрорушійна сила електромагнітної індукції.
- •27. Самоіндукція та взаємоіндукція.
- •28. Індуктивність та взаємоіндуктивність.
- •29. Індуктивність соленоїда.
- •30. Коефіцієнт взаємоіндуктивності двопровідної лінії.
- •32. Об’ємна густина енергії магнітного поля
- •33. Рівняння Максвела в інтегральному та диференціальному вигляді
- •Рівняння Максвела Струм зміщення
- •Система рівнянь Максвела
- •34. Шкала електромагнітних хвиль
- •Характеристики
- •37.Закони геометричної оптики.
- •38.Принципи Гюйгенса-Френеля.
- •Когерентність світла
- •40.Інтерференція.
- •41.Світловий вектор.
- •42.Вектор Умова-Пойтінга.
- •43.Смуги рівної товщини та нахилу.
- •44.Кільця Ньютона.
- •45.Дифракція на круглому отворі, одиничній щілині, дифракційній решітці, на просторовій дифракційній решітці.
- •46.Поляризація світла. Поляризоване світло.
- •47.Поляризація при відбитті та заломленні (закон Брюста).
- •48.Подвійне природне променезаломлення.
Когерентність світла
Здатність світла утворювати нерухому інтерференційну картину. Когерентність світла пояснюють постійним у часі співвідношенням між фазами світлових хвиль, що створює можливість отримання інтерференції. Когерентні промені одержують від того самого джерела. Розрізняють повну і часткову когерентність світла. Повна когерентність настає тоді, коли контраст інтерференційної картини ідеальний, тобто мінімальна інтенсивність світла в області тіні дорівнює нулю; часткова — якщо контраст не ідеальний. Якщо контраст відсутній, то світло цілком некогерентне.
40.Інтерференція.
Інтерфере́нція (від лат. inter — взаємно, між собою; лат. ferio — вдаряю, вражаю) — явище накладання двох або більше когерентних світлових хвиль в результаті чого в одних місцях спостерігається підсилення результуючої хвилі (інтерференційний max.), а в інших місцях послаблення (інтерференційний min.)
Інтерференція спостерігається у когерентних хвиль довільної природи — поверхневих (на воді), поперечних та повздовжніх звукових, електромагнітних (світло, радіохвилі), хвиль де Бройля.
При інтерференції результуюче коливання є геометричною сумою коливань обох хвиль у відповідних точках. Цей принцип суперпозиції як правило є точним і порушується у окремих випадках, в деяких середовищах, коли амплітуда коливань є дуже високою (нелінійна оптика, нелінійна акустика).
В електромагнітній хвилі коливаються два вектори напруженостей: електричного Е і магнітного Н полів. Розглядаючи світло як електромагнітну хвилю, враховують, що фізіологічну, фотохімічну, фотоелектричну дію світла викликають коливання електричного вектора Е, який називають світловим вектором. Закон, за яким змінюється в часі і просторі світловий вектор, E = E0 cos(wt – kx) , в оптиці записується так:
S = A cos (wt – kx) ( 1 ), де A- амплітуда світлового вектора.
Формула (1) називається рівнянням світлової хвилі.
Напруженості електричного поля підпорядковуються принципу суперпозиції (накладання) полів. Якщо в дану точку простору надходять дві хвилі однакової частоти:
S1 = A1 cos (wt – kx1) і S2 = A2 cos(ωt – kx2), (2)
то амплітуда коливань вектора А результуючого поля дорівнює:
A = A1 + A2 , тому A2 = A12 + A22 + 2A1A2 cos(k(x1 – x2)). (3)
Якщо частоти коливань в обох хвилях однакові, а різниця фаз d = k(x1 – x2) не залежить від часу, то такі хвилі і джерела називають когерентними. При накладанні когерентних хвиль отримаємо результуюче коливання з незмінною амплітудою, значення якої в залежності від різниці фаз знаходиться в межах:: А1 – А2 £ А £ А1 + А2 (4)
У випадку некогерентних хвиль різниця фаз неперервно змінюється, тому середнє значення cos d = 0, через це А2 = А12 + А22.
Оскільки інтенсивність світла пропорційна А2, то інтенсивність, яка спостерігається при накладанні некогерентних хвиль, дорівнює сумі інтенсивностей, створених кожною хвилею окремо : І = І1 + І2. (5)
У випадку некогерентних хвиль cos d має незалежне від часу ( але своє для кожної точки простору) значення, тому
І = І1 + І2 + 2Ö І1 І2 cos δ. (6)
У точках простору, для яких cos δ > 0, І буде перевищувати І1 + І2 ; у точках , для яких cos δ < 0, маємо I < I1 + I2
Таким чином, при накладанні когерентних світлових хвиль відбувається перерозподіл світлового потоку в просторі, тому в одних точках простору утворюються максимуми, а в інших – мінімуми інтенсивності. Це явище називають інтерференцією світлових хвиль. Особливо яскраво інтерференція проявляється в тому випадку, коли інтенсивність обох інтерферуючих хвиль однакова. Тоді згідно з (6) в максимумах І = 4І1 , а в мінімумах І = 0. Для некогерентних хвиль у випадку І1 = І2 інтенсивність в усіх точках простору буде однаковою, тобто І = 2І1 ( див. (6) ).