113. Економічні аспекти глобальних проблем.

У сучасному світовому господарстві посилюються не лише взаємозв'язок і взаємозалежність локальних і загальних, національних і глобальних інтересів. Одночасно діалектика роз­витку нашої цивілізації загострює цілий ряд загальносвітових проблем. Виникнення таких глобальних питань тісно пов'язане як з безпосередньою сферою життєдіяльності суспільства, так і з конкретним соціально-економічним середовищем, де реалізуєть­ся відповідна сфера діяльності людства.

Виокремлюють близько 20 глобальних проблем, які класифі­кують за трьома сферами дії. Вони стосуються інтересів усіх верств і класів населення, усіх країн і народів планети. Так, до першої сфери належать проблеми, що виникають у галузі взає­модії природи і суспільства. До другої сфери включають проб­леми суспільно-економічних взаємовідносин між державами рі­зних економічних устроїв, подолання економічної відсталості багатьох країн світу, регіональні та міжнародні кризи тощо. Третя сфера охоплює розвиток людства та забезпечення його майбутнього.

­ Про пріоритетність у свідомості людей проблеми збереження миру на землі свідчать і результати соціологічного опитування в середині 90-х років у чотирьох провідних країнах Великої сімки (Великобританії, Німеччині, США та Японії). Зокрема, 2/5 рес­пондентів Німеччини і майже 1/4 опитаних у Великобританії поставили необхідність збереження миру на перше місце серед нагальних проблем сучасності.

Зміни, що привнесені людством у фізичні, хімічні, метеоро­логічні умови і біологічне різноманіття планети, висувають еко­логічну проблему в ряд глобальних з точки зору подальшого ви­живання людини. Тобто велику небезпеку для людства представ­ляє катастрофічне погіршення стану довкілля. Тому так назріла необхідність спільного мирного засвоєння космосу, запасів Сві­тового океану.

Загальною турботою є паливно-енергетичне та сировинне за­безпечення країн.

Потребує оперативнішого розв'язання і продовольча пробле­ма. За даними 00Н, нині у світі близько 1,5 млрд людей живуть за умов постійного недоїдання. До цього ще додаються проблеми боротьби з епідеміями та страшними хворобами віку: раком, ішемією, СНІДом.

Суттєві проблеми існують і на ринку праці: питання зайнято­сті, масового безробіття хвилюють абсолютну більшість як розвинутих, так і решти країн.

Сукупність згаданих проблем стосується різних сфер діяльно­сті людства, а тому потребує комплексного міждержавного під­ходу до їх розв'язання. Це вимагає від світового співтовариства об'єднання, своїх зусиль і ресурсів. Звідси — необхідність гло­бальної перебудови всієї системи економічних та політичних від­носин.

87.Проблеми політики зайнятості у.

В Україні в другій половині 90-х рр. ХХ ст. фактично не відбувалося розширеного відтворення робочої сили. Об’єктивними показниками цього явища є: поступове зменшення чисельності населення і робочої сили; різке зниження реальної заробітної плати; скорочення державних видатків на розвиток освіти, охорони здоров’я, житлового будівництва тощо. Різке погіршання умов для відтворення робочої сили негативно впливає на демографічні процеси в країні, які характеризують тип відтворення робочої сили — звужене відтворення.

Кількість робочої сили і трудових ресурсів у кінцевому підсумку визначається чисельністю, статево-віковою структурою, народжуваністю і тривалістю життя населення, тобто демографічними процесами.

глибока економічна криза, внаслідок якої суттєво знизився індекс розвитку людини (показник ООН): середня тривалість життя, рівень доходу на душу населення та рівень освіченості (за цим показником Україна у 1997 р. займала 95 місце), призвела до тривалого звуженого відтворення і населення, і трудових ресурсів.

Природний рух населення, характер його відтворення визначається не тільки рівнем економічного розвитку країни, а й іншими факторами: соціальними умовами, традиціями культури і побуту, конкретними історичними факторами.

лементами цієї політики є покращання житлових умов з урахуванням демографічного фактора, надання відчутної допомоги на дітей, забезпечення населених пунктів дитячими установами, збільшення відпусток у зв’язку з вагітністю, пологами і післяпологовим вихованням, зміцнення сім’ї, зростання реальних доходів сімей. Винятково важливе значення має розвиток системи охорони здоров’я в країні, системи безплатного лікування, медичного страхування, охорони материнства.Суть у тому, що дієздатна політика зайнятості в теперішніх умовах повинна мати довгостроковий характер і включати цілий комплекс заходів державного регулювання, що гальмує зростання безробіття і скорочення зайнятості населення.Різка диференціація доходів, як доведено наукою, негативно впливає на відтворення робочої сили бідних верств населення. В Україні показник майнового розшарування населення погіршується. Якщо у 1990 р. середній дохід найзаможніших громадян України у 4 рази перевищував відповідний показник 10 % найбідніших, то в 1996 р. — у 67 разів (див.: Лібанова Е. Соціальна політика // Україна: аспекти праці. — 1999. — № 1. — С. 21). Бідні і зубожілі не мають достатніх доходів, щоб забезпечувати просте відтворення населення. В Україні ж переважна частина населення — це бідні. В інтересах створення більш-менш нормальних умов для відтворення населення і робочої сили складовим елементом соціальної політики української держави мають бути дійові й ефективні заходи щодо оптимізації диференціації доходів відповідно до західноєвропейських стандартів. Безробітні — працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають підходящої роботи, заробітку, зареєстровані у державній службі зайнятості та отримують відповідну грошову допомогу, дійсно шукають роботу та здатні приступити до неї.

Вимушена неповна зайнятість — зайнятість працівників, які в поточному році перебували в адміністративних відпустках без збереження заробітної плати або працювали в режимі неповного дня (тижня).Добровільне безробіття — безробіття, зумовлене тим, що робітники не хочуть працювати за пропоновану їм заробітну плату, але стали б до роботи, якби зарплата була вищою.Зайнятість — діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить їм дохід у грошовій чи іншій формі.Людський капітал — запас у людини здоров’я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, які сприяють зростанню продуктивності її праці і впливають на збільшення доходів (заробітків).

Особистий фактор виробництва — робоча сила, яку розглядають у контексті її зв’язку із засобами виробництва, що за своїм характером є об’єктивними факторами виробництва.Повна зайнятість — використання всіх придатних для цього ресурсів; характеризується достатністю робочих місць для тих, хто потребує оплачуваної роботи, бажає і здатен працювати.Рівень безробіття — виражене у процентах відношення чисельності безробітних до чисельності робочої сили (включаючи й безробітних).Розширене відтворення сукупної робочої сили — зростання її чисельності в органічному зв’язку з підвищенням рівня кваліфікації, зростанням продуктивності праці, тривалості трудового стажу та добробуту населення.Структурне безробіття — невідповідність між пропонуванням і попитом на працівників.Сукупна робоча сила — кооперація індивідуальних робочих сил у певній суспільно комбінованій формі.Фрикційне безробіття — безробіття, що виникає внаслідок постійного руху населення між видами праці, регіонами, а також на різних стадіях життєвого циклу.Циклічне безробіття — безробіття, викликане спадом, тобто тією фазою економічного циклу, коли виробництво і сукупний попит абсолютно скорочуються.