- •7. Економічний інтерес, його об’єкти і функції.
- •18 Виникнення і розвиток грошових відносин.
- •19. Суть грошей. Функції грошей. Альтернативні теорії грошей.
- •21.Закони Грошового обігу.
- •30. Конкуренція і моделі ринків.
- •24. Витрати виробництва: сутність,види.
- •27. Попит, пропозиція, їх взаємодія.
- •28. Сутність ціни та механізм ціноутворення.
- •29. Ринкова ціна: механізм формування та функції.
- •31.Класифікація ринків. 32.Ринок предметів споживання.
- •33. Ринок засобів виробництва.
- •35. Ринок праці та розподіл трудових ресурсів.
- •37 Проблеми формування ринків праці, землі та капіталів в Україні.
- •39 .Інфраструктура ринку:сутність.
- •40. Товарні біржі.
- •44. Банки, їх роль та функції.
- •46. Кредит ф-ції , форми.
- •48. Домогосподарства як суб’єкти ринкової економіки.
- •51. Оборот капіталу, основний та оборотний капітал.
- •52. Підприємництво:сутність види
- •53.Проблеми розвитку цивілізованого підприємництва в Україні
- •57.Прибуток у розвитку підприємництва
- •59.Капітал як економічнакатегорія
- •60.Капітал і праця
- •61. Заробітна плата: сутність, форми, системи. Теорії зарплати.
- •62. Підпиємництво в аграрні сфері.
- •63. Земельна рента та її форми.
- •64. Форми господарювання.
- •73. .Національне багатство та його структура.
- •75. Розподіл національного доходу.
- •89. Державне регулювання суспільного відтворення та його форми.
- •100. Закономірності та особливості розвитку перехідної економіки
- •103. Світове господарство: його суть та структура.
- •106. .Міжнародна економічна інтеграція.
- •112.Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •110. Міжнародні валютно-фінансові організації.
- •113. Економічні аспекти глобальних проблем.
- •87.Проблеми політики зайнятості у.
- •16.Товар та його властивості.
- •58. Особливості нагромадження капіталу в Україні.
- •14.Відносини власності в системі змішаної економіки
- •4. За величиною нарахованих і реально отриманих доходів населення:
- •69.Продуктивність праці та її рольу відтворювальному процесі
- •70.Економічне відтворення: сутність, види.
- •71. Особливості відтворення в аграрному секторі економіки
- •79.Державне регулювання розподілу доходів
- •82.Економічні цикли: сутність, структура, види та причини циклічних коливань.
- •80.Економічне зростання і його чинники.
- •83.Зайнятість: сутність, форми та ефективність.
- •78.Споживання, національний дохід і заощадження.
- •70.Економічне відтворення: сутність, види.
- •67.Функції, форми та методи державного регулювання ринкової економіки
- •97.Фінансова олігархія та її еволюція.
- •17.Економічні закони і категорії товарного виробництва
- •56.Акціонерне товариство як сучасна форма підприємництва.
- •111.Міжнародна трудова міграція.
- •49. Організаційно-правові форми підприємництва
- •41. Фондові біржі як елемент інфраструктури ринку.
- •55.Податки та платежі з доходів підприємства.
- •1) По методу встановлення оподатковування податки можуть бути прямими і непрямим, що обумовлює можливість їхнього перенесення на споживача.
- •2) У залежності від характеру ставок розрізняють:
- •66 Держава як суб'єкт економічних відносин.
- •9.Типи економічних систем, класифікації ек с-м.
- •11.Власність як економічна категорія.
- •96.Монополії та олігополії в умовах капіт. Зміш. Економ.
- •98.Еволюція і перспективи розвитку капіталізму.
- •99.Власність та господарський механізм соціал. Економ.
- •102.Соціально-ек. Перетворення в у-ні на шляху до зміш. Економ.
- •105.Інтернаціоналізація господарських відносин і продук. Сил
- •10.Людина як провідний елемент продуктивних сил і суб. Вироб. Відносин.
- •12.Еволюція форм власності
- •13.Особливості розвитку відносин власності в у.
- •90.Проблеми удосконалення механізму господарюваня
- •91.Податки як інструмент державного регулюваня ек. Процесів
- •92.Грошово-кредитна політика як напрям держ. Регулюв. Економіки.
- •93.Закономірності та етапи розвитку капітіліст. Екон. Системи
- •95.Економ. Систем. Сучасного капіталізму
- •74.Відносини розподілу та їх місце у відтворювальному процесі
- •76. Об'єктивні основи формування доходів населення
- •86Регулювання зайнятості населення
- •16.Товар та його властивості.
- •58. Особливості нагромадження капіталу в Україні.
- •14.Відносини власності в системі змішаної економіки
- •4. За величиною нарахованих і реально отриманих доходів населення:
- •69.Продуктивність праці та її рольу відтворювальному процесі
- •70.Економічне відтворення: сутність, види.
- •71. Особливості відтворення в аграрному секторі економіки
- •79.Державне регулювання розподілу доходів
- •82.Економічні цикли: сутність, структура, види та причини циклічних коливань.
- •80.Економічне зростання і його чинники.
- •83.Зайнятість: сутність, форми та ефективність.
- •78.Споживання, національний дохід і заощадження.
- •70.Економічне відтворення: сутність, види.
- •67.Функції, форми та методи державного регулювання ринкової економіки
- •97.Фінансова олігархія та її еволюція.
- •17.Економічні закони і категорії товарного виробництва
- •56.Акціонерне товариство як сучасна форма підприємництва.
- •111.Міжнародна трудова міграція.
- •49. Організаційно-правові форми підприємництва
- •41. Фондові біржі як елемент інфраструктури ринку.
- •55.Податки та платежі з доходів підприємства.
- •1) По методу встановлення оподатковування податки можуть бути прямими і непрямим, що обумовлює можливість їхнього перенесення на споживача.
- •2) У залежності від характеру ставок розрізняють:
- •66 Держава як суб'єкт економічних відносин.
- •9.Типи економічних систем, класифікації ек с-м.
- •11.Власність як економічна категорія.
- •96.Монополії та олігополії в умовах капіт. Зміш. Економ.
- •98.Еволюція і перспективи розвитку капіталізму.
- •99.Власність та господарський механізм соціал. Економ.
- •102.Соціально-ек. Перетворення в у-ні на шляху до зміш. Економ.
- •105.Інтернаціоналізація господарських відносин і продук. Сил
- •10.Людина як провідний елемент продуктивних сил і суб. Вироб. Відносин.
- •12.Еволюція форм власності
- •13.Особливості розвитку відносин власності в у.
- •90.Проблеми удосконалення механізму господарюваня
- •91.Податки як інструмент державного регулюваня ек. Процесів
- •92.Грошово-кредитна політика як напрям держ. Регулюв. Економіки.
- •93.Закономірності та етапи розвитку капітіліст. Екон. Системи
- •95.Економ. Систем. Сучасного капіталізму
- •74.Відносини розподілу та їх місце у відтворювальному процесі
- •76. Об'єктивні основи формування доходів населення
- •86Регулювання зайнятості населення
83.Зайнятість: сутність, форми та ефективність.
Сутність зайнятості. Людський фактор є головною продуктивною силою суспільства. Тому у відтворенні продуктивних сил насамперед слід виділяти відтворення особистого фактора — людини праці і підприємця. Людина сама є продуктивною силою. Продуктивна сила людини праці характеризується її робочою силою, тобто здатністю до праці.
У будь-якій суспільно-економічній формації робоча сила має дві характеристики:
1) кількісну (кількість носіїв здатності до праці);
2) якісну (стан фізичного розвитку і здоров’я людини, рівень освіти і кваліфікації, співвідношення цих показників для різних професійних груп населення).
До якісної характеристики робочої сили належить також:
- здатність приводити в дію засоби виробництва, виконувати норми, виробляти конкурентоспроможні матеріальні блага і послуги високої якості;
- здатність у процесі праці вдосконалювати свої професійні навики, підвищувати рівень освіти і кваліфікації;
- здатність удосконалювати знаряддя і предмети праці. Робоча сила, таким чином, є потенційним станом здатності до праці, її реалізації у самій праці.
Щоб праця здійснювалася як продуктивний процес, робоча сила повинна реально включатися до складу продуктивних сил, тобто бути зайнятою у процесі виробництва. Людина праці, як і підприємець, виступають продуктивною силою тоді, коли вони, тобто їх здібності, реально використовуються в процесі виробництва.\
Поняття “зайнятість” передусім означає, що потенційний носій особистої продуктивної сили — робочої сили чи підприємницького хисту, включений до складу продуктивних сил суспільства на певній ділянці виробничого процесу товарів і послуг.
Зайнятість — це не тільки праця. У сучасних умовах вона повинна органічно поєднуватися із задоволенням особистих потреб людини, в тому числі таких: рівень оплати праці, характер праці, умови праці, тривалість робочого дня, охорона праці, компенсація за шкідливість, інтенсивність праці тощо. Людина працює не заради праці як такої: праця повинна піднести добробут людини, її соціальний статус у суспільстві, на підприємстві, у сім’ї.
Значну роль у суспільному виробничому процесі відіграють і підприємці як продуктивна сила суспільства.
Виходячи зі сказаного, даємо таке визначення категорії зайнятості. Зайнятість — це діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить їм дохід у грошовій чи іншій формі. Вона характеризується системою економічних відносин з приводу забезпечення громадян робочими місцями та визначенням форм участі в суспільному господарстві з метою одержання засобів до існування. Види зайнятості зумовлені певними принципами організації, стимулювання й оплати праці, внутрішніми та зовнішніми економічними відносинами
. Повна і неповна зайнятість. В умовах існування ринкової економіки змінюються погляди людей на марксистський принцип загальності праці. Ринкові відносини передбачають вільний вибір людиною професії та місця роботи відповідно до її здібностей, добровільну незайнятість громадян, не допускають примусової праці в будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених законодавством країни.
Повна зайнятість означає використання всіх придатних для цього ресурсів і характеризується достатністю робочих місць для тих, хто потребує оплачуваної роботи, тобто має бути забезпечена зайнятість усіх, хто бажає і здатен працювати. Зауважте, що використовувати слід тільки придатні для цього людські ресурси. Повна зайнятість є не тільки соціальною гарантією, а й основою високоефективного використання трудового потенціалу суспільства. Коли трудові, а разом з ними й інші ресурси використовуються повністю, економіка країни перебуває на межі своїх виробничих можливостей.
Економіка суспільства повинна забезпечити роботою всіх, хто хоче і здатний працювати ефективно. Якщо економіка має недостатньо робочих місць для бажаючих працювати, то формується неповна зайнятість: певна кількість робочої сили вимушено залишається без роботи.
Зазначимо, що не всі придатні для зайнятості трудові ресурси мають бажання займатися тим чи іншим родом економічної діяльності, яка приносить дохід. У зв’язку з цим наука виділяє таку категорію, як економічно активне населення. Економічно активне населення згідно з концепцією робочої сили і підприємливості — це населення обох статей віком 15—70 років, яке протягом певного періоду забезпечує пропонування робочої сили для виробництва товарів і послуг. Варто при цьому пам’ятати, що до економічно активних належать особи, зайняті економічною діяльністю, яка приносить дохід (зайняті), та безробітні..
Ефективність зайнятості. Важливим показником зайнятості є раціональна зайнятість. Їй притаманні такі риси: суспільно корисний характер трудової діяльності; оптимальна структура народного господарства, що забезпечує суспільний поділ праці згідно з існуючими потребами; використання сучасних досягнень науки і техніки; професійно-кваліфікаційна структура сукупної робочої сили та адекватна їй система робочих місць.
Повнота і раціональність у комплексі визначають ефективність зайнятості, тобто забезпечуваний нею оптимальний соціально-економічний результат у певний час і за конкретних умов.
Форми зайнятості. Зайнятість населення реалізується через конкретні форми включення працівника в економічну систему. Найпоширенішими серед них є: наймана праця за трудовою угодою (капіталістичний і державний сектори економіки, а також (частково) на підприємствах колективного сектору); праця осіб — співвласників кооперативних, колективних та акціонерних підприємств і організацій; праця громадян, зайнятих в особистому підсобному сільському господарстві; праця громадян, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю (будівельні роботи, ремонт, дрібна торгівля тощо); праця осіб, зайнятих у фермерських господарствах; зайняті підприємництвом; зайняті громадською роботою.
Міжнародна статистика виділяє за статусом три основних категорії зайнятих:
а) працівники, що працюють за наймом і отримують заробітну плату;
б) самозайняті працівники або підприємці;
в) неоплачувані працівники сімейних господарств.
Перший сектор — формальний — представлено офіційно зареєстрованою діяльністю. До нього відносять роботодавців і безплатно працюючих членів їхніх сімей, а також зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю громадян
Неформальний сектор самозайнятості — це сукупність інституційних одиниць з рисами домашніх господарств, які являють собою невеликі групи людей, що живуть в одному й тому самому приміщенні, повністю або частково об’єднують свої доходи і майно, спільно споживають певні продукти і послуги. Домашні господарства є водночас споживчими одиницями і учасниками виробничої діяльності через безпосередню зайнятість членів сім’ї на власних некорпоративних підприємствах, діяльність яких здійснюється без створення юридичної особи як з використанням тимчасової найманої робочої сили, так і без її залучення
Що ж стосується третього сектору самозайнятості, то він є сферою порушення чинного законодавства, а тому виступає як нелегальний і неконтрольований.
Склад цього сектору неоднорідний. За мотивацією можна виділити дві групи людей:
1) ті, що займаються нелегальною діяльністю тимчасово, в умовах стабілізації нашої економіки перейдуть у формальний сектор.
2) громадяни, які займатимуться даною діяльністю за будь-яких умов. Кількість громадян, зайнятих у цьому секторі не піддається точному підрахунку.
Іншим новим сегментом зайнятості є часткова зайнятість, до якого належать надлишкові працівники у зв’язку зі спадом виробництва. Її розглядають як форму неефективного використання праці офіційно зайнятого трудовою діяльністю контингенту людей — неповний робочий день (тиждень), вимушені адміністративні відпустки. Таку часткову зайнятість прийнято називати прихованим безробіттям.