13. Відшкодування збитків робітникам у випадку пошкодження їх здоров‘я

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, в порядку, передбаченому Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1993 p. №472.

Доказом вини власника можуть бути: акт про нещасний випадок на виробництві або акт про професійне захворювання; висновок службових осіб (органів), які здійснюють контроль і нагляд за охороною праці та дотриманням законодавства про працю, або профспілкового органу щодо причин ушкодження здоров'я тощо.

Розмір відшкодування втраченого потерпілим заробітку встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності і середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоров'я.

Утрачений заробіток або його частина відповідно до ступеня втрати професійної працездатності виплачується власником у повному розмірі, тобто без урахування розміру пенсії по інвалідності, а також незалежно від одержуваних потерпілим інших видів пенсій, заробітку (доходу) і стипендії.

Визначений розмір втраченого заробітку або відповідна його частина залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності коригуванню у бік зменшення не підлягає.

Розмір одноразової допомоги потерпілому встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором). Якщо відповідно до медичного висновку потерпілому встановлена стійка втрата працездатності, одноразова допомога потерпілому має бути не менше суми, визначеної з розрахунку його середньомісячного заробітку за кожний процент втрати ним професійної працездатності.

Стійкою втратою працездатності вважається будь-яка втрата професійної працездатності, що визначається органами медико-соціальної експертизи (МСЕК).

У разі тимчасової втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання, власник виплачує потерпілому одноразову допомогу на додаткові витрати на лікування в порядку і розмірах, передбачених колективним договором.

У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не менше п'ятирічного заробітку і, крім того, не менше однорічного заробітку потерпілого на кожного утриманця, а також на його дитину, яка народилася після його смерті.

Якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено факт невиконання потерпілим вимог нормативних актів з охорони праці, розмір одноразової допомоги може бути зменшено в порядку, що визначається трудовим колективом за поданням власника та профспілкового комітету підприємства, але не більш як на 50 відсотків.

14. Штрафні санкції відносно підприємств

При накладенні штрафу на підприємство за порушення нормативних актів про охорону праці повинні виконуватися такі умови:

1.Розмір штрафу за будь-яких умов не повинен перевищувати двох відсотків місячного фонду заробітної плати підприємства.

2.Штраф може накладатися лише за підсумками комплексної перевірки стану безпеки і умов праці на даному підприємстві, проведеної органами Держнаглядохоронпраці за участю інших органів державного нагляду за охороною праці.

3.Штраф накладається за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, а також за невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

4.Власник зобов'язаний протягом місяця після одержання постанови про накладення штрафу надіслати відповідну суму до фондів охорони праці, у тому числі перерахувати 30 відсотків загальної суми штрафу на розрахунковий рахунок галузевого фонду охорони праці і 20 відсотків - на розрахунковий рахунок регіонального фонду охорони праці.

5.Якщо власник в місячний термін не перерахував зазначені суми до фондів охорони праці, він зобов'язаний без розпорядження (припису) сплатити додатково пеню у розмірі двох відсотків за кожний день прострочення і перерахувати її у рівних частинах до галузевого і регіонального фондів охорони праці.

6.Сплата штрафу здійснюється за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Штрафи за нещасні випадки або професійні захворювання, що сталися на виробництві з його вини, сплачуються власником підприємства з врахуванням таких умов:

1.Розмір штрафу в усіх випадках визначається з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за 12 останніх календарних місяців, що передували нещасному випадку або встановленню професійного захворювання.

2.Несплата штрафу за нещасний випадок або професійне захворювання у зазначений термін тягне за собою нарахування на суму штрафу пені в розмірі 2 відсотків за кожний день прострочення. Пеня сплачується власником підприємства самостійно,

без припису і надсилається у рівних частинах до галузевого та регіонального фондів охорони праці.

3.Підприємство зобов'язане сплатити штраф за нещасний випадок на виробництві у десятикратному розмірі, якщо уповноваженими на те органами виявлено факт приховання цього нещасного випадку від розслідування та обліку.

Штраф у десятикратному розмірі сплачується власником у місячний термін від дати одержання розпорядження (припису) державного інспектора чи іншої посадової особи Держнаглядохоронпраці, або рішення комісії по трудових спорах, або

рішення суду.

4.За конкретний нещасний випадок (профзахворювання) штраф стягується лише один раз.

5.Сплата штрафів за нещасні випадки і професійні захворювання здійснюється за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

6.Бюджетна установа, організація сплачує штрафи за нещасні випадки (профзахворювання) за рахунок коштів, що направляються на преміювання. При відсутності коштів, що направляються на преміювання, бюджетна установа, організація зазначені штрафи не сплачує.