28. Принципи розрахунку природного і штучного освітлення

Природне освітлення має важливе фізіолого-гігієнічне значення для працюючих. Воно сприятливо впливає на органи зору, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин та покращує розвиток організму в цілому.

Гігієнічна оцінка природного освітлення проводиться за допомогою описового, геометричного та світлотехнічного методів.

Описовий нелюд передбачає визначення поверху, на якому знаходиться приміщення, кількості вікон та їх орієнтації і розмірів, типу скла, ступеня його забруднення, ширини простінків, наявності на вікнах та за ними предметів, що затінюють, характер і кольору пофарбування стін, стелі й меблів.

Геометричний метод заснований на визначенні величин світлового коефіцієнта, коефіцієнта заглиблення, проекції небосхилу, куш падіння та отвору.

Світловий коефіцієнт — являє собою відношення площі поверхні всіх вікон, що засклена, до площі підлоги. Для навчальних приміщень світловий коефіцієнт повинен дорівнювати 1:4-1:5; для лікарняних палат — 1:5-1:6; для житлових приміщень —1:8.

Коефіцієнт заглиблення—це відношення відстані від вікна до протилежної стіни до відстані від верхнього краю вікна до підлоги. Величина коефіцієнта заглиблення повинна бути не більше, ніж 2.

Проекція небосхилу — являє собою частину небосхилу, яку можна побачити через вікно з робочого місця, найбільш віддаленого від вікна. Величина проекції небосхилу повинна бути не менш, ніж 30 см.

Кут падіння та кут отвору також визначають для найбільш віддаленої від вікон робочої поверхні. Кут падіння вказує на те, під яким кутом промені світла падають на робочу поверхню, кут отвору надає уявлення про величину небосхилу, який безпосередньо освітлює робоче місце.

Відповідно до гігієнічних вимог величина кута падіння повинна становити не менше 27, величина кута отвору — не менше 5.

Світлотехнічний метод пов’язаний з необхідністю визначення та гігієнічної оцінки величини коефіцієнта природної освітленості.

Коефіцієнт природної освітленості — це відсоткове відношення освітленості горизонтальної поверхні всередині приміщення до освітленості розсіяним світлом подібної горизонтальної поверхні під відкритим небом.

Оцінка штучного освітлення проводиться за допомогою описового, розрахункового та світлотехнічного методів.

Описовий метод передбачає визначення виду (еклектичне, гасове тощо) та системи (загальне, місцеве, комбіноване) освітлення, кількості світлоточок, типу ламп (розжарювання, люмінесцентні або газорозрядні), типу освітлювальної арматури (прямого, розсіяного, відбивного світла), її санітарного стану, висоти підвішування ламп тощо.

Інтенсивність штучного освітлення у випадку застосування в навчальному приміщенні ламп розжарювання повинна бути не менш, ніж 150лк, у випадку застосування люмінесцентних ламп —не менш, ніж 300лк.

Показники освітленості робочих місць різних приміщень

№ П/П Назва приміщень Освітленість робочих місць, лк

1. Читальні зали 300

2. Конференц-зали 200

3. Класи, аудиторії, навчальні кабінети, лабораторії 500

4. Кабінети та кімнати викладачів 400

5. Дитячі дошкільні приміщення, обідні зали, буфети 200

б. Житлові кімнати 100

7. Лікарняні приміщення: лікарняні палати, вестибюль, реєстратура, кімната чергового лікаря, ординаторська, перев’язочна, процедурна 200 50 200 300 300 300 200

Розрахунковий метод заснований на оцінці показників достатності та рівномірності освітлення. Достатність освітлення визначається за величиною питомої потужності, тобто за показниками кількості Вт, що припадають на їх приміщення. Для ламп розжарювання достатня питома потужність складає 36 Вт/м2, для люмінесцентних ламп — 24Вт/м2.

Кількісним показником рівномірності освітлення є відношення його найбільшого рівня до найменшого: у приміщенні він повинен становити не більше, ніж 3:1 на відстані 5 м від центру робочого місця, не більше, ніж 2:1 на відстані 0,75 м.

Освітленість, що створюється загальним освітленням, повинна становити не менше 10 % від величини комбінованого (тобто суми загального та місцевого) освітлення.

Рівномірність освітлення можна також визначити і за величиною площі приміщення, що припадає на одну світлоточку. Освітлення вважається рівномірним, якщо на кожну світлоточку припадає не більш, ніж 8-9м.

Світлотехнічний метод передбачає визначення освітленості робочих місць приміщення з використанням люксметра.