29. Фізичні характеристики шуму. Вимірювання рівнів шуму та принципи його нормування. Гігієнічні нормативи шуму в приміщеннях з робочими місцями сфери розумової діяльності.

Шум — це сукупність звуків різноманітної частоти та інтен­сивності, що виникають у результаті коливального руху частинок у пружних середовищах (твердих, рідких, газоподібних).

Шумове забруднення навколишнього середовища увесь час зростає. Особливо це стосується великих міст. Опитування жителів міст дове­ло, що шум турбує більше 50% опитаних. Причому, в останні десятиліття рівень шуму зріс у 10—15 разів.

Розрізняють такі види шуму:

* ударний (штампування, кування);

* механічний (тертя, биття);

* аеродинамічний (в апаратах і трубопроводах при великих швидкос­тях руху повітря).

Основними фізичними характеристиками шуму є: частота (Гц), зву-ковий тиск Р (Па), інтенсивність або сила шуму І (Вт/м2). Характеристикою джерела шуму служить звукова потужність Р, яка визначається загальною кількістю звукової енергії, випромінюваної джерелом шуму в навколишнє простір за одиницю часу. 

Допустимi рівні шуму на робочих мiсцях встановлюють санітарні норми СH 3223-85.  В залежності від часових характеристик, шум підрозділяється на постiйний та непостiйний. Постiйним вважається шум, рівень звуку якого за 8-годинний робочий день змiнюється у часi не бiльше нiж на 5 дБ.  Hепостійний - бiльше нiж на 5 дБ. 

Hоpмування постійного широкосмугового шуму на робочих місцях проводиться по шкалi шумоміpа А, яка вiдповiдна середньої чутливостi вуха людини. Шум, особливо переривчастий, імпульсний, погіршує точність виконання робочих операцій, ускладнює прийом і сприйняття інформації. У документах Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) відзначається, що найбільш чутливими до шуму є такі операції, як стеження, збір інформації та мислення. 

Для постійних шумів нормування ведеться по граничному спектру шуму. Граничним спектром називається сукупність нормативних рівнів звукового тиску у восьми октавних смугах частот з середньогеометричними частотами 63, 125, 250, 500, 1000, 2000, 4000, 8000 Гц. Кожен граничний спектр позначається цифрою, яка відповідає допустимому рівню шуму (дБ) в октавних смугах з середньогеометричними частотою 1000 Гц. Наприклад, ПС-85 означає, що в цьому граничному спектрі допустимий рівень шуму в октавной смузі зі среднегеометрической частотою 1000 Гц дорівнює 85 дБ. 

У виробничих умовах дуже часто шум має непостійний характер. У цих умовах найбільш зручно користуватися деякою середньою величиною, званої еквівалентним (по енергії) рівнем звуку Lекв і характеризує середнє значення енергії звуку в дБА. Цей рівень вимірюється спеціальними інтегруючими шумомірами або розраховується.  Стандарт наказує зони з рівнем звуку вище 85 дБА позначати спеціальними знаками, а працюючих в цих зонах постачати засобами індивідуального захисту. Стандарт забороняє навіть короткочасне переривання людей в зонах з октавних рівнів звукового тиску понад 135 дБ у будь-який октавной смузі.

30. Вплив шуму на організм людини. Основні принципи захисту від шкідливого впливу шуму на організм людини.

Рівень шуму в 20-30 децибел (дБ) практично нешкідливий для людини. Це природний шумовий фон, без якого неможливе людське життя. Для “гучних звуків” допустима межа приблизно 80 децибел. Звук в 130 децибел вже викликає у людини больове відчуття, а в 150 - стає для нього нестерпним. Звук в 180 децибел викликає втомленість металу, а при 190 заклепки вириваються з конструкцій. Недаремно в середні століття існувала страта “під дзвоном”. Дзвін дзвону поволі вбивав людину. Будь-який шум достатньої інтенсивності і тривалості може привести до різного ступеня зниження слухової активності. Крім частоти і рівня гучності шуму, на розвиток тугоухості впливають вік, слухова чутливість, тривалість, характер дії шуму, ряд інших причин. Хвороба розвивається поступово, тому особливо важливо наперед вжити відповідні заходи захисту від шуму. Під впливом сильного шуму, особливо високочастотного, в органі слуху відбуваються необоротні зміни. При високих рівнях шуму пониження слухової чутливості наступає вже через 1-2 роки роботи, при середніх рівнях вона виявляється набагато пізніше, через 5-10 років.

Шум робить шкідливий вплив на зоровий і вестибулярний аналізатори, знижує стійкість ясного бачення і рефлекторної діяльності. Шум сприяє збільшенню числа всіляких захворювань ще і тому, що він пригноблюючий діє на психіку, сприяє значному витрачанню нервової енергії, викликає душевне непостачання і протест.

Дослідження показали, що і нечутні звуки також небезпечні. Ультразвук, що займає помітне місце в гаммі виробничих шумів, несприятливо впливає на організм, хоча вухо його не сприймає. Пасажири літака часто відчувають стан нездужання і занепокоєння, однією з причин яких є інфразвук. Інфразвуки викликають у деяких людей напади морської хвороби. Навіть слабкі інфразвуки можуть робити на людину істотну дію, якщо вони носять тривалий характер. Деякі нервові хвороби, властиві жителям промислових міст, викликаються саме інфразвуками, проникаючими крізь найтовщі стіни.

Захист вiд шкiдливого впливу шуму, iнфразвука та ультpазвука проводиться слідуючими основними методами:

• Усунення коливань у джерелi виникнення. 

• Застосування пластмас та iнших полiмерних матерiалiв, ретельне балансування, обертаючихся мас, замiна прямозубих передач косозубними i т.п.

• Усунення коливань на шляху розповсюдження.

• Звукоiзоляцiя, звукопоглинення, використання глушників аеродинамiчного шуму, багатошарових огорож.

• Звукопоглинення - розсiювання звукової енергiї у пористих матерiалах (войлок, пенопласт, поролон, скловолокно).

• Звукоiзоляцiя - заснована на основi шуму вiдбиватися (сталевий лист знижує шум на 30 - 60 дБ).

• Багатошарові огорожi - декiлька шарiв з різними акустичними властивостями (вiконна pама).

• Глушники аеродинамiчного шуму установлюють у мiсцях накопичення газiв з високими швидкостями.

• Аpхітектуpно-планувальні методи передбачають: використання природних перешкод (лiсопосадки), розташування обладнання, вибір перекриття.

• Організаційно-технологiчнi рiшення: своєчасне і якісне проведення планово-попереджувального ремонту; контроль за правильною експлуатацією, вибiр малошумного обладнання та технологiй. Засоби iндивiдуального захисту: а) наушники при гучності більше 120 дБ ; б) вкладишi у вуха з ультpоволокна; в) спецiальнi шоломи, маски, пpотишумні костюми.