
- •1. Місце теорії держави та права в системі юридичних наук
- •3. Поняття правової держави та громадянського суспільства,їх взаїмозв’язок .
- •Загальна характеристика права:поняття,функції,ознаки,та соціальна цінність права.
- •Поняття та класифікація функцій права
- •Сутність і зміст права
- •9. Систематизація нормативно-правових актів та її види
- •10. Поняття ,ознаки,види і структура правових відносин.
- •Суб’єкти та об’єкти правовідносин
- •Зміст правових відносин
- •Поняття та види юридичних фактів
- •Види правових відносин і критерії їх класифікації
- •15. Поняття та форми реалізації норм права
- •Застосування норм права як особлива форма їх реалізації: поняття та підстави
- •40.Загальна характеристика основних теорій походження права і держави Основні теорії походження права
- •Основні теорії походження держави
- •57.Загальні закономірності, причини та шляхи походження права і держави
- •§ 4. Особливості походження держави у різних народів світу
- •54. Поняття і ознаки ,передумови виникнення та соціальна сутність держави
- •§ 7. Державні органи як первинні елементи державного апарату
- •Форми та інститути демократії в Україні
- •Правове регулювання суспільних відносин як вид соціального регулювання § 9. Поняття, ознаки, мета правового регулювання як виду соціального регулювання
- •§ 10. Співвідношення правового регулювання і правового впливу
- •Норми моралі і норми права
- •Норми-звичаї і норми права
- •Корпоративні норми і норми права
- •. Норма права, її ознаки
- •§ 15. Види норм права
- •§ 16. Система права, її ознаки та структура
- •§ 17. Приватне і публічне право
- •§ 18. Галузі права
- •§ 19. Загальна характеристика основних галузей права
Застосування норм права як особлива форма їх реалізації: поняття та підстави
Особливою формою реалізації норм права є їх застосування, що характеризується такими ознаками:
-
правозастосовна діяльність має державно-владний характер, тобто здійснюється спеціальними суб’єктами, котрі наділені владними повноваженнями (Президент, прокуратура, суд, міліція, голова місцевої адміністрації, слідчий, ректор та ін.). Ці суб’єкти задовольняють потреби особи, держави, суспільства, тобто діють у публічних, а не у власних, особистих інтересах, їхні рішення є обов’язковими для адресатів (юридичних та фізичних осіб). Відповідно, громадяни та інші фізичні особи не є суб’єктами правозастосування, хоча право може застосовуватися з їхньої ініціативи (наприклад, подання позовної заяви до суду та ін.);
-
застосування правових норм здійснюється згідно з чинним законодавством;
-
правозастосовна діяльність має юридичний характер, передусім, тому, що відносини виникають, змінюються чи припиняються відповідно до вимог норм права, мають форму взаємних юридичних прав і обов’язків суб’єктів права;
-
правозастосовна діяльність має активний, творчий характер;
-
чинні нормативно-правові акти закріплюють процедуру правозастосовної діяльності, вимоги до неї, коло суб’єктів та їхню компетенцію тощо (наприклад, цивільно-процесуальне право закріплює порядок розгляду та вирішення цивільних справ, права та обов’язки учасників судового процесу);
-
результатом застосування є прийняття правозастосовного акта, що має індивідуальний характер.
Необхідність застосування норм права пояснюється різними обставинами, зокрема, в передбачених законом випадках є необхідною організаційною передумовою реалізації правових норм у певних сферах суспільних відносин, що зумовлюються природою та характером цих відносин, зокрема:
• коли правові відносини не можуть виникнути без прийняття рішень компетентних державних органів або їхніх посадових осіб (наприклад, наказ ректора про зарахування до навчального закладу, про призначення на посаду);
-
коли правові відносини не можуть з’явитися без контролю з боку правозастосовних органів щодо їх відповідності вимогам законності та прийняття цими органами належних рішень (приміром, розпорядження голови державної адміністрації про реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності);
-
коли для виникнення правових відносин необхідно офіційно встановити підтвердження наявності чи відсутності конкретних фактів або визначити їх такими, що мають юридичне значення (наприклад, тільки в судовому порядку можна визнати громадянина безвісно відсутнім);
-
у випадках виникнення суперечки про право, якщо сторони самі не можуть досягти домовленості про взаємні права й обов’язки, вони звертаються для вирішення конфлікту до компетентного державного органу (так, господарські спори між юридичними особами розглядають господарські суди);
- при визначенні міри юридичної відповідальності за скоєне правопорушення, а також для застосування примусових заходів виховного й іншого характеру тощо (наприклад, вирок або рішення суду про накладення штрафу);
• якщо неналежним чином виконуються юридичні обов’язки (приміром, якщо батьки не приділяють належної уваги вихованню дітей, то за рішенням суду їх можуть позбавити батьківських прав).
Отже, застосування норм права – це владна діяльність компетентних державних органів, їхніх посадових осіб та інших наділених такими повноваженнями суб’єктів, яка має персоніфіковану, тобто індивідуальну, спрямованість, здійснюється на основі юридичних фактів та відповідно до вимог конкретних правових норм.