5. Загальна характеристика права:поняття,функції,ознаки,та соціальна цінність права.

З’ясувати соціальну цінність права означає: розкрити й усвідомити те позитивне значення, яке посідає право в житті особи, суспільства та держави.

Насамперед, право є регулятором суспільних відносин, необхідним і корисним для суспільства, адже врегульовує суспільні відносини, забезпечує правопорядок. Цінність чинного в суспільстві права без­посередньо залежить від поєднання інтересів особи, суспільства та держави загалом, що характеризує право як унікальний феномен, здатний забезпечити організованість, узгодженість, стабільність і динамічність суспільним відносинам.

По-друге, право забезпечує вимоги, відповідність і точність змісту суспільних відносин, адже воно закріплює найважливіші норми та принципи моралі, перетворює їх на загальнообов’язкові, встанов­лені й гарантовані державою правила поведінки.

По-третє, право є мірою свободи поведінки особи, визначає межі дозволених і заборонених дій.

По-четверте, право є засобом захисту інтересів особи, перешкоджає незаконним втручанням у сферу її особистої правомірної діяльності. Відповідно, суперечки, що виникають у суспільстві, повинні вирішу­ватися виключно на основі права.

По-п’яте, право є нормативно закріпленою та реалізованою справедливістю (оптимальне поєднання свободи і справедливості). Основу спра­ведливості права має забезпечити його відповідність загальним принципам гуманізму, забезпечення пріоритету прав і свобод людини та громадя­нина, загальної рівності тощо. Авторитет права безпосередньо залежить від сприйняття його вимог суспільством як таких, що відповідають волі й інтересам більшості населення та є справедливими тощо.

По-шосте, право-це показник рівня цивілізованості суспільства (елемент культури та здобуток цивілізації), адже в праві закріплений історичний досвід певного народу, його досягнення в різних галузях суспільного життя, ставлення до суспільства, держави, особи.

По-сьоме, право є важливим засобом урегулювання міжнарод­них і міжнаціональних відносин, розв’язання конфліктів, забезпечення стабільності та правопорядку в суспільстві й державі. Ознаки права:

1. Право встановлюється або санкціонується (тобто офіційно схвалюється) державою. Воно є єдиним різновидом норм, що розробляються та приймаються за певною процедурою державою. У випадку існування інших норм соціального характеру, що справляють значний вплив на поведінку суб'єктів, держава затверджує їх шляхом санкціонування. Цим вона надає нормам юридичного характеру і бере на себе обов'язок охороняти їх засобами примусу.

2. Право є системою норм. Приписи, що складають право, є не простою сукупністю, а системним утворенням. Вони певним чином підпорядковуються та взаємодіють.

3. Право є загальнообов'язковим. Воно являє собою єдину систему приписів, обов'язкових для всього населення, що проживає на території певної держави. На відміну від інших соціальних норм, що поширюються лише на частину населення і виконуються лише в силу їх авторитетності для суб'єктів, реалізація правової норми не залежить від ставлення до неї та симпатій окремих осіб. Право не передбачає можливість невиконання чи порушення приписів будь-ким. Така поведінка визнається протиправною і карається державою.

4. Формальна визначеність права вказує на те, що правові норми є не просто ідеями чи думками, а являють собою певну реальність, втілену в конкретних правових актах.Лише правові норми здатні відобразити вимоги, що висуваються до поведінки суб'єктів, точно й детально, у вигляді чітко визначених прав та обов'язків.

5. Право має загальний характер. За його допомогою регламентується невизначена кількість відносин. Кожнаправова норма поширюється на багато однотипних випадків, не вичерпуючи свою дію. (Наприклад, Конституція США регламентує відносини з 1787 р.) Правові норми водночас поширюються і на нсвизначену кількість суб'єктів. Ними можуть бути всі особи, що підпадають під дію саме цієї норми за наявності певних умов.

6. Право охороняється державою. У випадках, коли правові приписи не виконуються добровільно, держава застосовує певні засоби для їх примусової реалізації. Йдеться про діяльність спеціально створених органів держа­ви, що створюють умови, за яких дія права є найбільш раціональною та обгрунтованою, а також про можливість призначення одного з різновидів юридичної відповідальнос­ті у випадку вчинення правопорушення чи іншого невико­нання правового припису

Отже, право —це система загальнообов'язкових, формаль­но визначених правил поведінки, що встановлюються, гаран­туються і охороняються державою з метою упорядкування суспільних відносин.

Слово «право» у юридичній літературі вживається у різ­них значеннях. Насамперед право розуміється як певна об'єктивна реальність, один із видів соціальних норм, що діють у державі. Саме в такому сенсі ми визначаємо право як систему загальнообов'язкових формально визначених правил поведінки, що встановлю­ються, гарантуються та охороняються державою.

Крім того, право — це ще і міра свободи дій конкретної особи (у цих випадках вживається термін «суб'єктивне право»).

Застосування права до кожного конкретного випадку супроводжується переходом від об'єктивного до суб'єк тивного ­ права. Тобто, доки норма права є загальною і поширюється на всі випадки конкретної сфери життєдіяль ності ­,— вона є об'єктивною. Основною її вимогою є відпо­відність соціальним, економічним, політичним та іншим факторам об'єктивної дійсності, що викликали її до життя. Коли ж ця норма торкається конкретної ситуації і реалі­зується в поведінці суб'єкта, то стає суб'єктивною.

Суб'єктивне право є закріпленою правовими засобами можливістю чинити активні дії самостійно; вимагати актив­них дій від інших суб'єктів; звертатися до держави за захис­том прав.

Розрізняють також суб'єктивний обов'язок, що являє собою закріплену правом необхідність певної поведінки.