10. Поняття ,ознаки,види і структура правових відносин.

Відносини, що існують в суспільстві між людьми, їх групами й організаціями, – це своєрідні взаємозв’язки між їх учасниками. Вони об’єднують індивідів у їхній спільній діяльності та, переважно, ви­никають, змінюються чи припиняються за волевиявленням суб’єктів.

Одним із видів суспільних відносин, що виникають, змінюються чи припиняються, є правові. Суспільне життя побудоване таким чином, що кожен суб’єкт щоденно, навіть сам цього не усвідомлюючи, вступає у правові відносини, адже відносини між керівником і підлег­лим, продавцем та покупцем тощо впорядковані відповідними право­вими нормами. Категорія "правові відносини" дає можливість з’ясу­вати, яким чином право впливає на поведінку людей.

Правові відносини характеризують об’єктивний розвиток суспіль­них відносин, зокрема, економічних, соціальних, культурних. Вони мають на меті врегулювання та впорядкування певних суспільних відносин, які існують між людьми.

Ознаки правових відносин:

• це особливий різновид суспільних відносин, які виникають, змінюються чи припиняються на основі норм права;

• виникають між конкретними суб’єктами, кожен з яких реалізує суб’єктивні юридичні права (правомочна сторона, наприклад, кредитор) або виконує суб’єктивний юридичний обов’язок (зобов’язана сторона, приміром, позичальник);

• свідомо-вольова діяльність суб’єктів. Реалізація правовідносин є можливою за волевиявленням усіх учасників (наприклад, договір купівлі-продажу) чи одного з них (наприклад, виклик до суду);

• юридичний зв’язок між суб’єктами здійснюється через реальне використання ними суб’єктивного юридичного права чи виконання суб’єктивного юридичного обов’язку;

• реалізація суб’єктивних прав і виконання юридичних обов’язків охороняється державою, забезпечується можливістю застосування державного примусу. В більшості випадків реалізація суб’єктивного юридичного права чи виконання суб’єктивного юридичного обов’язку здійснюється без застосування заходів державного примусу. Однак, за необхідності відновлення суб’єктивного юридичного права або ви­конання суб’єктивного юридичного обов’язку, зацікавлена сторона може звернутися до компетентного державного органу чи до іншого суб’єкта, котрий наділений державно-владними повноваженнями. Результатом розгляду справи має бути прийняття рішення.

Отже, правові відносини – це особливий різновид врегульованих нормами права суспільних відносин, учасники яких мають суб’єктивні права та юридичні обов’язки. У межах цих правовідносин життєдіяль­ності особи, держави, суспільства забезпечений цивілізований і стабіль­ний характер.

Склад (структура) правових відносин – це сукупність певних елементів, які визначаються як суб’єкт, об’єкт і зміст.

Суб’єкти та об’єкти правовідносин

Суб’єкти правовідносин – це учасники правових відносин, які мають суб’єктивні права та здатні виконувати юридичні обов’язки.

Види суб’єктів правовідносин:

1) фізичні особи – це індивідуальні суб’єкти правовідносин, а саме:

• громадяни, тобто особи, що мають громадянство конкретної держави;

• іноземні громадяни;

• особи без громадянства (апатриди);

• особи, котрі мають подвійне громадянство (біпатриди).

Спеціальним індивідуальним суб’єктом є посадові особи-пред­ставники влади, службовці, що мають особливий статус, визначений законом;

2) колективні суб’єкти:

• державні органи;

• підприємства, установи й організації;

• органи місцевого самоврядування;

• об’єднання громадян (політичні партії та громадські організації).

Усі названі колективні суб’єкти є юридичними особами, тобто організаціями, що мають відокремлене майно, печатку, особистий рахунок і статут, зареєстровані в державних органах, можуть своїми діями набувати майнових і особистих немайнових прав, виконувати юридичні обов’язки, бути позивачем та відповідачем у суді та нести за свої вчинки юридичну відповідальність;

3) нація чи народ як суб’єкти правовідносин з приводу реалізації народного чи національного суверенітету;

4) держава як суб’єкт міжнародно-правових (укладення до­говорів), конституційно-правових (нагородження громадянина держав­ною нагородою), цивільно-правових (надає державну позику, при­ймає спадщину на користь держави) та інших відносин.

Усі суб’єкти правових відносин мають володіти особливою юри­дичною властивістю – правосуб’єктністю, тобто можливістю мати суб’єктивні права та юридичні обов’язки, здатністю своїми діями ре­алізовувати та набувати нових суб’єктивний прав та обов’язків, а також можливістю особисто нести юридичну відповідальність за свої дії.

Правосуб’єктність – це юридична категорія з такими складовими елементами:

• правоздатність – це передбачена нормами права здатність суб’єкта мати суб’єктивні права та юридичні обов’язки.

Правоздатність настає:

• для фізичних осіб – з моменту народження;

• для юридичних осіб – з моменту реєстрації.

Правоздатність припиняється:

• для фізичних осіб – з моменту смерті;

• для юридичних осіб – з моменту ліквідації;

• дієздатність – це передбачена нормами права здатність суб’єкта своїми діями самостійно здійснювати та набувати нових суб’єктивних прав і юридичних обов’язків.

Дієздатність, на відміну від правоздатності, залежить від віку, фізич­ного стану тощо.

Правоздатність і дієздатність фізичної особи у більшості галузей права збігаються в часі.

Водночас, існує певна градація ступенів дієздатності:

- повна – з 18 років;

• неповна – з 14-18 років, законодавчо передбачає можливість оголосити особу, що досягла 16 років, повністю дієздатною, якщо вона одружилася, працює за трудовим договором або здійснює підприємницьку діяльність;

• часткова – до 14 років, переважно дії за особу чинять батьки чи опікуни (окрім, наприклад, дрібних покупок).

Обмеження дієздатності або визнання особи недієздатною – може бути застосовано за рішенням суду;

• деліктоздатність – це передбачена нормами права здатність суб’єкта нести відповідальність за свої дії. Наприклад, кримінальна відповідальність застосовується до осіб, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років, а в деяких випадках із 14 років.

Об’єкти правових відносин — це певні матеріальні та нематеріальні цінності, з приводу яких між суб’єктами виникають, змінюються чи припиняються правові відносини.

Види об’єктів правовідносин:

• матеріальні (речі, засоби виробництва, продукти харчування, цінності, гроші тощо);

• послуги (перевезення людей, ремонт техніки тощо);

• особисті немайнові блага (життя, здоров’я, честь, гідність тощо);

• інші блага.