Поняття та класифікація функцій права

Право як регулятор суспільних відносин, міра свободи індивідів і соціальна цінність проявляється також у функціях права. Вони повинні одночасно охоплювати, з одного боку, соціальне призначення права, а з другого, – напрями його впливу на суспільні відносини.

Розкриваючи зміст терміну "функції права", потрібно зазначити, що вони:

1. характеризують основні напрями впливу права на свідомість, поведінку суб’єктів права та суспільні відносини;

2. тісно взаємодіють з функціями держави, оскільки право невід’ємне від держави, встановлюється чи санкціонується нею та безпосередньо залежить від її соціально-економічного й політич­ного розвитку. Тож право не може впливати на суспільні відносини всупереч функціям держави;

3. відображають характерні ознаки права та спрямовані на ви­рішення конкретних завдань правового регулювання, що стоять перед суспільством та державою на певному етапі їхнього розвитку;

4. реалізуються шляхом встановлення міри дозволеної чи за­бороненої поведінки, закріплення суб’єктивних прав і юридичних обов’язків суб’єктів права;

5. розкривають безпосередній зв’язок між сутністю права та реальними суспільними відносинами, на які впливає право.

Отже, функції права – це основні напрями впливу права на волю, свідомість, поведінку суб’єктів права та суспільні відносини з метою їх врегулювання.

Функції права можна класифікувати, з одного боку, залежно від завдань, які покладаються на право, а з другого – залежно від сфери регулювання суспільних відносин.

Тож, функції права можна поділити на: загальносоціальні та спеці­ально-юридичні.

1. Загальносоціальні – характеризують соціальний вплив права на суспільне життя – політику, економіку, культуру тощо – виключаючи застосування спеціальних юридичних засобів.

Серед загальносоціальних функцій доцільно виділити такі:

• гуманістичну – полягає в тому, що право утверджує цінності добра, справедливості, демократії, зважає на інтереси та потреби різних категорій населення, здійснює охорону й захищає права людини як найважливішої соціальної цінності;

• організаційно-управлінську – за допомогою права встанов­люються, змінюються чи припиняються правові відносини, спрямо­вується дія суб’єктів права в певному напрямку з метою виконання відповідних завдань;

• інформаційно-орієнтувальну – право знайомить суб’єктів суспіль­ного життя зі змістом волі законодавця, існуванням певних нормативно-правових актів, їхньою сутністю та призначенням у державі й су­спільстві, вказує громадянам безконфліктні шляхи реалізації власних інтересів;

• пізнавальну – саме право є джерелом знань про сутність і зміст норм, принципів та функцій права;

• ідеологічно-виховну – право впливає на індивідуальну, суспільну та колективну свідомість населення, формує певний світогляд, виховує громадян у дусі поваги до норм права, законослухняності, визнання права найвищою соціальною цінністю, є мірою свободи індивідів і універсальним регулятором суспільних відносин.

2. Спеціально-юридичні – розкривають сутність і зміст юридич­ного призначення права, його специфічну регулятивну природу.

До спеціально-юридичних функцій права відносять регулятивну й охоронну.

Регулятивна – це напрям впливу права на суспільні відносини з метою їх врегулювання, забезпечення механізму їхнього функціону­вання через закріплення правового статусу особи, встановлення прав, свобод і обов’язків громадян у нормативно-правових актах.

Різновидами регулятивної функції права є такі підфункції:

• регулятивна статична функція права – полягає у впливі права на суспільні відносини через закріплення порядку утворення та компетенції державних органів і їх посадових осіб, поділу державної влади, форм власності, основних прав і свобод людини та громадянина. Саме в цьому проявляється одне з основних завдань правового регулювання.

• регулятивна динамічна функція права – полягає у впливі права на суспільні відносини через закріплення активної поведінки суб’єктів права (наприклад, обов’язок сплачувати податки).

Охоронна функція права – це напрям правового впливу, котрий реалізують, передусім, компетентні державні органи, приймаючи держав­но-владні рішення, спрямовані на охорону позитивних (політичних, економічних, національних, колективних та індивідуальних) суспільних відносин, на забезпечення їх недоторканності з боку правопоруш­ників, недопущення та зменшення правопорушень, а також на витіс­нення тих негативних відносин, які не відповідають об’єктивним законам розвитку суспільства та держави.

Ця функція має на меті забезпечення належної діяльності регуля­тивної статистичної та регулятивної динамічної функцій права шляхом попередження і припинення правопорушень, відновлення й об­меження права, а також через застосування до винних засобів юри­дичної відповідальності.

З іншого боку, як регулятивна, так і охоронна функції права покликані реалізувати основне соціальне призначення права – впорядкування суспільних відносин, забезпечення стабільності та правопорядку в державі й суспільстві.