Норми-звичаї і норми права

Норми-звичаї - правила поведінки, що сформувалися в суспіль­стві з метою регулювання найбільш стійких суспільних відно­син і стали обов’язковими в результаті багаторазового повторен­ня протягом тривалого часу; здійснюються добровільно, а у разі їх порушення, до правопорушників застосовуються заходи громад­ського впливу.

Ознаки норм-звичаїв:

1. мають регулятивний характер – упорядковують найбільш стійкі суспільні відносини, що складалися тривалий час і передавалися з покоління в покоління;

2. мають суспільний, колективістський характер – виражають суспільні інтереси в межах будь-якої форми самоорганізації населення (територіальної громади та ін.) і забезпечуються заходами громадського впливу;

3. визначаються етнічними особливостями – залежать від менталітету певної етнічної групи, де формувалися;

4. морально зумовлені – відповідають моральним підвалинам того соціального середовища, у якому виникли;

5. пов’язані з релігійними уявленнями і ритуалами;

6. мають підкреслену публічність – обов’язковість для всіх членів певного громадського об’єднання та ін.

Норми-звичаї і норми права перебувають у взаємозв’язку:

1) норми-звичаї слугували основною формою регулювання відносин у додержавному суспільстві – найдавніше право (зви­чаєве) виникло саме із норм-звичаїв, що були санкціонова­ними спочатку старійшинами роду, а потім державою;

2) норми-звичаї стали нормами права з моменту становлення держави, коли були узаконені шляхом формулювання державою як правові норми в нормативно-правовому акті (Закони Хаммурапі, Руська правда, Алеманська правда, Салічеська правда та ін.), що сприяло розвитку національних правових систем;

3) норми-звичаї, що були санкціоновані державою і стали правовими звичаями, періодично використовуються як соціальні регулятори у сфері господарської діяльності, торгівлі в Укра­їні та інших країнах романо-германського права (звичай діло­вого обороту, портовий звичай як один з видів попереднього, торговий звичай – особливо застосовується сфері міжнарод­ної торгівлі і торгового мореплавання);

4) санкціоновані норми-звичаї зберігають значення субсидіарного (допоміжного) джерела права в деяких країнах (країни Океанії, тропічного поясу Африканського континенту) – санк­ціонуються соціально цінні норми-звичаї, тоді як соціально шкідливі забороняються.

Близькими до норм-звичаїв є норми-традиції – сформовані правила поведінки людей, які успадковані наступними поколіннями, і поступово стають правовими нормами. Традиції - більш широке за змістом утворення, ніж звичаї, і на відміну від останніх (стихійних) установлюються свідомо.

Традиції виявляються подвійно: 1) передають протягом сторіч правові цінності (категорії, норми, принципи) від одного покоління до іншого у певній цивілізації (культурі); 2) перешкоджають становлен­ню нових правових інститутів і відносин або потребують від держав­ної влади проводити політику компромісів. Чим більше розвинені соціально-економічна структура і правова культура суспільства, тим швидше наповнюються традиції культурно-правовими цінностями.

Традиції іноді зовнішньо виражаються в нормах обрядів - дій або комплексів учинків людини, що стають правилами поведінки (весіль­ні обряди, обряд вручення свідоцтва про народження та ін.). Обря­дові церемонії, що відбуваються в урочистій обстановці, називають­ся ритуалами. Ритуал можна назвати різновидом звичаю або тради­ції, підтримуваної і забезпечуваної державою (інаугурація, присяга).