- •Доба палеоліту і мезоліту
- •3. Кімерійці, скіфи, сармати.
- •4. Грецькі колонії у Пн. Причорноморї.Боспорське царство
- •5. Племінні союзи. Анти, їх держава і міста.
- •6. Походження та розселення словян.
- •7. Русь, Руська земля. Становлення держави.
- •8. Утворення Київської Русі.
- •10. Передумови та причини прийняття християнства Київською державою.
- •11. Ярослав Мудрий : Внутрішня та зовнішня політика.
- •14.Загарбання українських земель іноземними поневолювачами у 14-15 ст.
- •15. Козацтво України.
- •16. Украхна під владою Речі Посполитої. Люблінська унія.
- •17. Особливості приєднання України до складу Великого князівства Литовського. Устрій та соціальне становище українського народу.
- •19. Культура Київської Русі.
- •20. Національно-визвольна війна.
- •21. Богдан Хмельницький. Його зовнішня та внутрішня політика під час війни.
- •22. Розвиток української православної церкви.
- •23. Українські братства, їх роль у відродженні національної культури.
- •24. Переяславська Рада. Березневі статті 1654р.
- •25. Політичне становище Гетьманщини після смерті б.Хмельницького. І. Виговський, ю.Хмельницький.
- •26. Поділ України на Лівобережну і Правобережну. Андрусівський мир.
- •Андрусівське перемир'я
- •27. Розвиток культури України другої половини 17ст.
- •28. Антиукраїнська політика російського царизму в другій половині 17 - першої половини 18ст.
- •29. Внутрішня і зовнішня політика гетьмана Івана Мазепи.
- •30. Полтавська битва та її наслідки.
- •31. Гетьман Пилип Орлик. Конституція 1710 р.
- •33. Відновлення гетьманського правління. Кирило Розумовський. Ліквідація гетьманства. Зруйнування Запорізької Січі.
- •35. Політичне, соціально-економічне становище українських земель у складі Австро-Угорської Імперії в кінці 18 – початку 19 ст.
- •36. Соціально-політичний рух у Західній Україні. «Руська Трійця»
- •37. Декабристський рух. Кирило-мефодіївське братство.
- •38. Реформи 60х-70х років 19 ст., їх особливості й соціально-економічні наслідкі в Україні.
- •39. Культурно-національний рух в Україні. Політичні партії, товариства другої половини19 ст.
- •40. Столипінська аграрна реформа.
- •41. Україна в роки першої світової війни.
- •42. Люнева революція в Росії. Українська Центральна Рада.
- •I Універсал
- •43. М.Грушевський – історик, мислитель, президент унр.
- •44. Національно-визвольний рух у Галичині. Проголошення зунр Акт злуки унр і зунр.
- •45. Війна центральної ради з більшовиками. Брестський мир. Падіння Центральної Ради
- •46. Політика п.Скоропадського.
- •47. Директорія
- •48. Ризький мир. Перемога Радянської влади в Україні.
- •49. Відбудова народного господарства на основі непу.
- •50. Утворення срср. Входження України до срср.
- •51. Українізація.
- •52. Індустріалізація і Україні.
- •54. Голодомор 1932-1933рр.
- •Початок репресій. «Закон про п'ять колосків»
- •55. Сталінські репресії в Україні в 30х роках 20 ст.
- •56. Українське питання в міжнародній політиці на початку другої світової війни.
- •57. Радянсько-німецький пакт про ненапад. Приєєднання західноукраїнських земель до срср.
- •58. Початок Другої світової війни.
46. Політика п.Скоропадського.
Оккупировав УНР, німецьке командування не було зацікавлено тримати у влади ЦР, тому що: 1) ЦР не мала адміністративного апарата для збору продовольства і сировини для Німеччини (через що постачання неодноразово зривалися); 2) проти спілки з ЦР (соціалістами) був кайзер Німеччини; 3) отсутствие підтримки народом ЦР (населення - проти німецьких здирств, поміщики - проти націоналізації землі, фабриканты- проти годинников-8-годинного робочого дня і т. д.). У результаті: 29 квітня 1918 р. на хлеборобском з'їзді в Києві за підтримкою німецького командування була скинута ЦР і для «порятунки країни від хаосу» проголошений гетьманом Павло Петрович Скоропадський. Внутрішня політика гетьманського уряду: 1) сформирован кабінет міністрів із значних землевласників, в основному російськомовних (ряд укр. діячів відмовилися ввійти в кабінет через розгін ЦР); 2) налажен дієздатний адміністративний апарат (старости, земські урядники, фахові чиновники, поліція і т.п.), що забезпечило майже безперебійне постачання Німеччини продовольством, сировиною і т.д.). 3) Почате формування білогвардійської Південної армії на чолі зі ставлеником Краснова - генералом Семеновим; 4) Відновлене помещичье землеволодіння. Зовнішня політика: а) спілка з Німеччиною; б) установлення дипломатичних відносин із 12 країнами; в) подписание мирного договору з Росією; г) безкінечна дипломатична боротьба з Австро-Угорщиною, що намагалася анексувати східно-галицькі землі і Холмщину; д) контакти з белоказачьим Доном. Політика в області культури: а) створення умов для розвитку просвітництва й укр.ой культури; б) відкриття більш 150 гімназій, 2 університетів (Києві і Кам'янець-Подільському), Укр. ой Академії наук; в) національного архіву, Госбиблиотеки й ін. просвітніх центрів; г) введений у більшості шкіл укр.ий мова. У цілому влада Скоропадського не була стійкої, тому що: 1) не вирішила економічних проблем, вернув дореволюційні порядки на селі; 2) не створила національно-незалежної держави, окружив себе царськими чиновниками, що мріяли про «великої і неподільної Росії»; 3) проводила каральні експедиції (у захист поміщиків і нем. постачань); 4) опора на німецькі війська була хитливої, тому що Німеччина програвала війну й у ній зріла революція; 5) соц. база гетьманщини (значні власники) була занадто вузької, щоб влада протрималася тривалий час.
47. Директорія
Створена 14 листопада 1918 р. на підпільному засіданні Укр. Національно-визвольної Спілки в Києві, як межпартийный орган соцпартій У (політичний керівник - В. Винниченко, військовий - С. Петлюра. Директорія домоглася нейтралітету німців і за допомогою корпуса стрільців під командуванням Е. Коновальца розгромила 18 листопада 1918 р. війська гетьмана Скоропадското в 30 км південніше Києва (причина слабості гетьмана - див. попереднє питання). У середині грудня Скоропадський, зрозумівши безнадійність ситуації, відрікається від влади на користь Директорії і біжить у Німеччину. Внутрішня політика директорії носила закономірно суперечливий характер: а) издала закон про ліквідацію приватної власності на землю, але не могла його реалізувати, забороняючи самовільний поділ землі; б) уникаючи беззакония, лишила в недоторканності польські маєтки на У; в) у січні 1919 р. провела вибори в парламент («Трудовий конгрес»), але реальної законодавчої влади створити не могла; г) оголосила про об'єднання ЗУНР з УНР («Злука »), але через гостру класову боротьбу в обох державах об'єднання У залишилося на папері; д) прихильники Винниченко закликали до першочергового рішення соціальних проблем, а прихильники Петлюри - до зміцнення незалежності (через посилення армії й адміністративних органів). Зовнішня політика Директорії: 1) відношення із Сов. Росією: а) ворожість друг до друга; б) підтримка супротивників один одного (Росія - Радянську У, Директорія - ринулася до спілки з білогвардійцями, Антантою); в) відкрита війна один з одним (січень-лютий 1919 р.). 2) Відношення з Антантою: а) після поразки Німеччини - прагнення ввійти під заступництво Антанти (посилка представників у США, Англію, Францію, Італію й ін.; участь у Парижской мирної конференції і т.д.); б) ставка Антанти (особливо Франції) на Польщу; 3) Відношення з білогвардійцями: а) від військових дій (монархіст Денікін не визнавав незалежної У) до збройного нейтралітету перед настанням Червоної Армії в середині 1919 р. і до підтримки Врангеля в 1920 р., що стремились з'єднатися з Петлюрою і белополяками для спільної боротьби з радянською владою. 4) Відношення з Польщею: а) постійна боротьба з польськими домаганнями на західно-укр. землі (В. Галичина й ін.); б) проте в 1920 р. Петлюра йде на спілку з Пилсудским проти Сов. Росії (див. таке питання). Висновок: влада Директорії була Хитливої, через суперечливий характер внутрішньої і зовнішньої політики, чим і скористалася Сов. Росія в січні 1919 р., захопивши територію УНР; офіційно Директорія була ліквідована 20 листопада 1920 р. указом Петлюри, що привласнив собі усе її повноваження.