
- •Походження політики. Сутність та суб’єкти політики
- •Види політики. Структура політики
- •3.Характерні риси політики.
- •4.Політика як наука і мистецтво, зв*язок політики з іншими сферами суспільного життя (економікою, мораллю, релігією, право)
- •5.Об'єкт і предмет політології
- •6.Категорії та закономірності політології
- •7. Функції та методи політології
- •8. Місце політології в системі суспільних наук.
- •9. Cутність влади як суспільного явища
- •10. Концепція політичної влади
- •11. Політична влада: сутність, форми прояву та ресурси.
- •12. Сутність,структура та ф-ї політичної системи суспільства
- •13. Типи політичних систем
- •15. Політична система однієї із зарубіжних країн.
- •16. Поняття політичного режиму та його критерії.
- •17. Сутність, типи та ознаки демократії.
- •18. Авторитарний та тоталітарний політичний режими.
- •19. Сутність, ознаки та функції держави.
- •20. Теорії походження держави.
- •21. Форми державного правління.
- •22. Форми державного устрою
- •23.Правова і соціальна держава
- •24. Громадянське с-ство та його взаємозв*язок з державою
- •25. Політичні партії:поняття, істор форми, ознаки та функції.
- •26. Типологія політичних партій.
- •27. Типологія партійних систем.
- •29. Сутність виборчої система. Принципи виборчого права
- •30. Мажоритарна виборча система
- •33. Плебісцит і референдум
- •34. Сутність, типи та роль громадських об’єднань в політичному житті суспільства.
- •35. Громадські рухи сучасності: соціальний склад, ознаки, типологія та функції.
- •36. Громадські організації та органи та їх роль в житті суспільства.
- •37.Поняття «суспільно-політична течія» і «суспільно-політична доктрина»
- •38. Лібералізм та неолібералізм.
- •39.Консерватизм та неоконсерватизм.
- •40. Соціалізм і комунізм як суспільно-політ течії.
- •41. Соціал- демократична концепція соціалізму
- •42. Політичний екстремізм та його різновиди
33. Плебісцит і референдум
Для більшості країн перший термін якщо і вживається, то як політичний, а не юридичний, що означає доленосне для держави народне голосування (а юридично - той же референдум), тоді як у Бразилії обидва терміни є конституційно-правовими і мають неоднакове юридичний зміст, Хоча реалізуються відповідні інститути в однаковою процедурою загального голосування.
А. де Мораесом вказує, що плебісцит - це форма попереднього народного голосування з приводу рішення будь-якого питання, який пізніше буде розглядатися Національним конгресом. Референдум, навпаки, означає подальше народне голосування, яке покликане ратифікувати певний акт влади або для забезпечення його дії (відкладальне умова), або для його відміни (резолютивної умова) *.
Якщо Конституція забороняє ухвалення закону без проведення плебісциту, це не означає, що позитивне голосування на плебісциті зобов'язує Національний конгрес ухвалити закон. Федеральний верховний трибунал з питання з перетворення штатів (§ 3 ст. 18 Конституції) визнав, що прийняття доповнюючого закону - акт політичний, який Національний конгрес здійснює на свій розсуд *.
Референдум (від лат. Referendium) - форма безпосереднього волевиявлення громадян, що виражається у голосуванні по найбільш значущих питань загальнодержавного, регіонального чи місцевого масштабу.
Референдум - найважливіший інститут прямої демократії. Являє собою безпосередню правотворчість народу. Референдум - це один із способів участі громадськості у прийнятті рішень, важливих для держави і для кожного окремого громадянина. Прийняте людиною рішення впливає на результат процедури і повинно бути підкріплено обізнаністю (інформованістю) з цього питання.
Умови проведення референдуму і його процедура регулюються конституціями і законодавством відповідних стран.Плебісціт - (лат. plebiscitum, від лат. Plebs - плебс (простий народ) і лат. scitum - рішення, постанова) - опитування громадян, як правило, з метою визначення долі відповідній території або інших питань локального характеру. У деяких країнах (наприклад, у Франції) вважається синонімом референдуму. У конституційному праві термін плебісцит практично повністю витіснено найменуванням «референдум»: З питань регіонального та місцевого значення також можуть проводитися референдуми (наприклад, при об'єднанні регіонів). Залежно від предмета, способу проведення і сфери застосування розрізняють: Референдум конституційний (на всенародне голосування виноситься проект конституції або конституційні поправки) і законодавчий (предмет референдуму - проект закону), обов'язковий референдум чи факультативний. При обов'язковому референдумі проект відповідного акту підлягає ратифікації всіма чи здебільшого виборчого корпусу. Ініціатива проведення факультативного референдуму може належати виборцям (Італія), окремих суб'єктів федерації (Швейцарія) чи центральної влади (Франція).
Референдуми бувають визнані, невизнані, частково визнані різними політичними силами, країнами.
Від референдуму слід відрізняти широкомасштабні опитування населення, що проводяться у формах, близьких до референдуму. Ці, так звані консультативні референдуми, юридичної сили не мають.