5. Види графічних зображень і способи їх побудови. Способи графічного зображення динаміки явищ, структури взаємозв'язку.

Для зображення статистичних даних використовують різні графіки. Класифікація графіків дає можливість визначити загальні риси, аналітичні можливості, техніку побудови.

За загальним призначенням графіки поділяють на аналітичні, ілюстративні та інформаційні.

За функціонально-цільовим призначенням виділяють графіки групувань і рядів розподілу, рядів динаміки, взаємозв'язку і порівняння.

На особливу увагу заслуговує класифікація статистичних графіків за видом їх поля, згідно з якою розрізняють дві групи: діаграми (від грец. diagramma - зображення, рисунок, креслення; і статистичні карти або картограми.

Діаграми - це такий вид графіків, у якому цифрові дані зображені за допомогою геометричних фігур або знаків. Тобто термін "діаграма" тотожний терміну "статистичний графік".

За формою графічного образу діаграми поділяють на лінійні, стовпчикові, стрічкові, секторні, кільцеві, радіальні та інші (фігурні діаграми, знаки Варзара). Всі площинні діаграми (двовимірні графіки) можуть бути зображені у тримірному просторі. Тоді вони матимуть вид просторових графіків.

За умовними даними про випуск різних видів продукції на підприємстві протягом звітного року, які наведені в табл. 1, розглянемо можливі варіанти графічного зображення.

Таблиця 1. Випуск продукції на підприємстві за рік (тис. грн.)

Вид продукції	Випуск продукції по кварталах				Всього за рік
	І	ІІ	ІІІ	ІV
А	150	130	200	220	700
В	320	360	400	450	1530
С	90	70	60	110	330
D	260	290	300	320	1170
	820	850	960	1100	3730

Лінійні діаграми є одним із найбільш поширених видів графіків, їх використовують для відображення динаміки досліджуваних явищ. Будують лінійну діаграму за допомогою системи прямокутних координат. На горизонтальній осі X відкладають однакові відрізки, що становлять періоди часу (дні, місяці, роки тощо). На вертикальну вісь Y у певному масштабі наносять величину, що кількісно характеризує досліджуване явище. На координатному полі на певній віддалі від осей X і Y, які дорівнюють величині показника за даний період, ставлять точки-координати. Всі точки з'єднують прямими лініями, в результаті чого дістають ламану лінію, яка характеризує зміни досліджуваного явища за даний період (рис. 1).

Стовпчикові діаграми відображають статистичні дані у вигляді прямокутників однакової ширини, розміщених вертикально на горизонтальній прямій. Висота кожного стовпчика пропорційна величині зображених явищ. Цифри, як правило, записують всередині стовпчиків, або над ними. Стовпчикові діаграми, які прийнято називати гістограмами, застосовують для порівняння величин різного значення, для характеристики того самого явища в динаміці (рис.2), для зображення динаміки і структури явища (рис. 3). Якщо стовпчики розміщені горизонтально, діаграма називається стрічковою (мал. 4). Довжина рядка у стрічковій діаграмі пропорційна величині показника. Методика побудови таких діаграм та їх призначення аналогічне до стовпчикових діаграм.

Таким чином, за допомогою стовпчикової і стрічкової діаграм можна показати не лише динаміку показника, але й частку кожного виду продукції в загальному випуску продукції (рис. 3-4).

Секторні (кругові) діаграми використовують для наочного зображення структури одного соціально-економічного явища (одного ряду статистичних даних). При побудові секторної (кругової) діаграми будують коло, площу якого приймають за 100%, пам'ятаючи, що колові відповідає центральний кут 360 градусів. Потім коло ділять на сектори, кількість яких дорівнює кількості складових частин сукупності. Розмір сектора обчислюють через центральний кут із розрахунку, що 1% відповідає 3,6°. Кожний сектор виділяють штрихами або фарбами. Цифрові дані розмірів або питомої ваги досліджуваного явища розміщують всередині секторів або за межами кола (рис. 5).

Різновидом секторної діаграми є кільцева діаграма, яка використовується для наочного зображення структури соціально-економічних явищ за двома і більше рядами статистичних даних. Структура кожного ряду відображається за допомогою одного кільця. Кільця можуть бути різних діаметрів і вкладені одне в одне. Сума всіх значень одного ряду приймається за 100% і відповідає певному кільцю. Кожній варіанті відповідає сегмент кільця, пропорційний її частці, вираженій у відсотках. Перевага кільцевої діаграми полягає у можливості одночасно відобразити структуру декількох рядів (рис. 6). У наведеній секторній діаграмі зображено розмір випуску кожного виду продукції у загальному річному обсязі продукції.

На кільцевій діаграмі можна побачити структуру випуску продукції в кожному кварталі.

Радіальні діаграми будуються в полярних координатах для наочного зображення циклічних соціально-економічних процесів. Одному циклу відповідає 360°, а значення статистичних величин відкладаються по радіусу. Число радіусів дорівнює числу варіант в ряді, при цьому між кожною парою суміжних радіусів однаковий кут. Радіальні діаграми застосовують для вивчення і аналізу сезонних коливань. Розрізняють радіальні діаграми замкнуті і спіральні. Приклад замкнутої радіальної діаграми на основі даних про кількості зареєстрованих шлюбів за місяцями 1998-2000 pp. (табл. 2) зображено на мал. 7.

Таблиця 2. Кількість зареєстрованих шлюбів за місяцями 2002-2004 рр.

Рік	Кількість зареєстрованих шлюбів, тис.
	01	02	03	04	05	06	07	08	09	10	11	12
2002	22,7	32,8	22,5	21,1	23,4	33,5	35,9	44,7	56,6	44,2	52,4	42,0
2003	15,5	22,1	13,7	26,1	15,7	24,5	28,1	41,8	38,8	33,4	33,9	14,3
2004	19,7	28,3	24,2	15,3	21,4	30,2	30,6	46,5	39,3	36,8	35,5	18,2

Для графічного зображення зміни у часі структури досліджуваного явища застосовують шарові діаграми (діаграми з областями). Це є різновид лінійних діаграм, які використовують для одночасного зображення процесу змін соціально-економічного явища у часі як в цілому, так і окремих його складових частин, тобто зміну його структури. Шарові діаграми, як вид графічного зображення зміни у часі структури досліджуваного явища, можуть бути побудовані на основі і абсолютних, і відносних величин.

Техніка побудови таких діаграм полягає в тому, що складові частини явища зображуються за допомогою кривих, побудованих послідовним розташуванням однієї над іншою, неначе шарами, звідси і пішла їх назва. Розглянемо наступний приклад (табл. 3):

Таблиця 3. Доходи зведеного бюджету України

за джерелами надходжень, млрд. грн.

Джерела доходів	Фактично			Прогноз
	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009
Податок на додану вартість	7,5	8,4	9,4	11,6	12,6	16,3	18,6	20,9
Податок на прибуток підприємств	5,7	6,4	7,7	8,5	11,6	12,0	13,6	15,5
Податковий податок з громадян	3,6	4,4	6,4	6,9	9,9	9,1	10,9	12,8
Акцизні податки	1,3	1,8	2,2	2,9	3,0	3,6	4,2	4,9
Інші доходи	10,3	11,0	21,1	17,1	20,1	23,4	25,9	28,4

Знаки Варзара застосовуються в тих випадках, коли потрібно наочно зобразити сукупність основних ознак досліджуваних явищ і взаємозв'язок між ними (причому ці ознаки є множниками та їх добутком). Вперше такі графічні зображення були запропоновані відомим російським статистиком проф. В.Є. Вар-заром і відтоді такі зображення називають знаками Варзара.

Наприклад, у двох господарствах посівні площі і врожайність пшениці характеризуються такими даними:

Господарство	Посівна площа, га	Середня урожайність, ц/га	Валовий збір, ц
№1	500	30	15000
№2	750	20	15000

При незначних відмінностях у досліджуваних явищах діаграма Варзара буде не досить наочною.

Фігурні діаграми - це спосіб зображення статистичних даних у вигляді фігур, символів або малюнків певного масштабу. У цих діаграмах у художній формі зображують досліджувані явища так, як вони існують в натурі. Фігурні діаграми завдяки своїй наочності є засобом популяризації даних серед населення. Є два способи побудови фігурної діаграми: а) застосування різних розмірів одного символу пропорційно величині показника; б) застосування різної кількості однакових за розміром символів. Кількість символів пропорційна величині показника.

Важливим засобом наочного відображення та аналізу суспільних явищ є картограми і картодіаграми.

Картограма — це така статистична карта, на якій розподіл досліджуваної ознаки по території відображено умовно (штрихуванням, зафарбовуванням, нанесенням точок тощо) залежно від величини статистичної ознаки. Ці умовні позначення розміщують всередині контуру обстежуваного району відповідно до середнього значення показника цього району. Картограми використовують у тих випадках, коли необхідно відобразити певний статистичний показник соціально-економічного явища між окремими районами для визначення закономірностей цього розподілу. За допомогою картограм по регіонах можуть бути відображені такі показники: урожайність, щільність населення, рівень зайнятості населення та ін. Наприклад, на картограмі (рис. 10) наведено показники зайнятості населення у районах Вінницької області за 2003 рік. Картограми поділяють на два види: фонові й точкові.

Зайнятість населення у районах Вінницької області

На фонових картограмах інтенсивність розподілу соціально-економічних явищ має бути відображена за допомогою штрихування різної інтенсивності, різної товщини ліній, або зафарбовуванням районів явищ, що вивчаються. Кожному інтервалу інтенсивності явища відповідає певний колір. У точкових картограмах інтенсивність соціально-економічного явища по районах відображається за допомогою точок. Кожна точка відповідає певному обсягу (чисельності) досліджуваної величини явища. Кількість точок для даного району визначається обсягом величини соціально-економічного явища цього району.

Картодіаграма - це графічне зображення закономірностей просторового розміщення статистичних показників. Специфічною особливістю картодіаграми є те, що досліджувані явища на ній зображують за допомогою діаграмних фігур.

Графіки здавна і широко застосовуються у найрізноманітніших видах людської діяльності. Вони органічно ввійшли до набору засобів усіх галузей наук та практики. Графіки є незамінним інструментом для статистики - науки, пов'язаної з обробкою та аналізом особливого роду інформації про масові соціально-економічні явища і процеси. Відповідний графік, якщо він правильно побудований, являє собою особливий образ, який активізує процес аналітично-синтетичного мислення. На допомогу логічним асоціаціям приходять органи зору, які серед усіх органів чуття мають найбільшу здатність засвоювати інформацію.