Основні елементи транспарентності та підзвітності в деяких країнах*

№	Аспект транспарентності	Країни
		Франція	Німеччина	Великобританія	США
1.	Узаконені повноваження	Асигнування на касовій основі	Асигнування на касовій основі	Асигнування на касовій основі	Асигнування на касовій основі
2.	Мікрофіскальний аспект: - законодавча основа; - інституціо-нальний нагляд; - бухгалтерський облік; - аналітичний	Маастрихтські норми Маастрихтська угода Аудит Касова основа, деякі нарахування, бюджет	Маастрихтські норми Маастрихтська угода «Золоті правила» бюджету Аудит Касова основа, деякі нарахування, бюджет	Маастрихтські норми Маастрихтська угода Аудит Касова основа, рух у бік нарахувань, бюджет	Затверджені Конгресом контрольні цифри Закон Головний бюджет – контрольне управління, касова основа, деякі нарахування, бюджет
3.	Політика / результати	В усіх країнах використовуються схожі звичайні механізми; політичні цілі – з різним ступенем деталізації – формуються у фінансових планах та політичних документах. Аудиторські організації все більше використовують методи ревізії ефективного використання коштів. Аудиторським організаціям надана широка свобода вибору галузей діяльності для проведення аудиту, але законодавча влада може доручити їм перевірку конкретних галузей
4.	Віддача від програм	Контракти міністерств і центрів відповідальності; Статут державної служби вимагає реакції на потреби користувачів	Оцінка результатів значною мірою покладена на міністерства	Договори про показники діяльності установ; Громадянський статут потребує опублікування стандартів по наданих державними установами послугах	Узаконені потреби відносин, надання державними установами звітів про свою діяльність
5.	Центри відповідальності	Розвиваюча система центрів відповідальності за результати діяльності бюджетних установ	Адміністративна система відповідальності	Розвиваюча система центрів відповідальності за результати діяльності бюджетних установ	Децентралізована система центрів відповідальності за результати діяльності
____________________________ * Л.Гарамфалви, В.Аллен. Казначейские системы в странах ОЭСР / Объединенный Венский институт Международного валютного фонда, 1996

Іншим важливим фактором є необхідність створення стимулів для використання аналітичних процесів у роботі державних установ.

Усі країни, які вжили заходів для того, щоб у своїй практиці управління бюджетним процесом здійснити кількісну та якісну оцінку діяльності в цій галузі, зробили деякі спроби визначення результативності наданих послуг. Конкретне визначення результатів і спостереження над ними ведуться на кількох рівнях договірних стосунків за допомогою: щорічних угод про закупівлі, які укладаються між міністром і установою; річних бюджетних асигнувань, у яких знаходять своє відображення угоди про закупівлі; контрактів про надання послуг, укладених між міністром і головним виконавчим директором установи.

Елементи такого підходу взято на озброєння іншими країнами, де застосовуються контрактні методи управління бюджетними коштами установ. У Великій Британії, наприклад, проводиться докладне визначення результатів діяльності для установ, створених відповідно до програми «Подальші кроки». Використання цього підходу дуже розшириться з переходом до обліку ресурсів. Аналогічним чином у Франції контракти, які укладаються на різних рівнях і певним чином формалізовані, визначають відносини між мі­ністерствами й центральними установами і між міністерством та його підвідомчими центрами, від яких очікують певних результатів. І у Франції, і у Великій Британії важливу роль в оцінці діяльності державних установ відіграють ті, хто користується послугами цих установ: у Великій Британії це робиться за допомоги Громадян­ського статуту та програм тестування ринку, у Франції – за допомоги Статуту державної служби.

Застосований у США та Німеччині підхід до кількісної та якісної оцінки діяльності має загальніший характер. У США, наприклад, вже не перший рік докладають зусилля для сприяння проведенню такої оцінки в урядових установах. Прийняте тут законодавство намагається консолідувати ці зусилля і наголосити на підзвітності установ. Закон про вищих посадових осіб з фінансових питань (1990) вимагає від установи підготовки, після аудиторської перевірки, щорічних фінансових звітів. Закон про функціонування та результати діяльності уряду (1993) розширює коло наявних у законі 1990 року вимог, зобов'язуючи урядові установи готувати стратегічні плани для їх подання до Адміністративно-бюджетного управління і вводити до своїх річних звітів інформацію про діяльність і різноманітні аспекти управління, пов'язані з досягненням сформульованих у цих планах цільових настанов. У Німеччині оцінювання отриманих результатів значною мірою покладається на міністерства, які витрачають бюджетні кошти, хоча вони також проходять аудиторську перевірку щорічних фінансових звітів; відповідальність за видання інструкцій, що спрямовують їхню роботу в цій галузі, несе Міністерство фінансів.

Для забезпечення підзвітності державних установ, як і для чіткого аналізу результатів їхньої діяльності необхідно, щоб відповідальність за управління цією діяльністю була чітко визначена і щоб менеджерам було надано право контролю за видатковими ресурсами. В усіх розглянутих країнах відбулися великі зрушення в бік надання міністерствам та їхнім керівникам, які витрачають бюджетні кошти, більшої свободи дій у використанні ресурсів за умови поліпшення якості інформації про їхню діяльність. Але темпи, ступінь і напрямок цих змін були відмінними в різних країнах і великою мірою визначалися існуючими там інституціональними факторами. Основним питанням у створенні центрів відповідальності в рамках державного апарату є питання про спрямовуючу роль центральних відомств у процесі проведення реформ, а також питання про взаємовідносини між центральними відомствами, мі­ністерствами та центрами відповідальності.

Підсумовуючи, можна відзначити, що зростає розуміння необхідності встановлення урядами прозорих критеріїв, на основі яких можна буде робити висновки про їхню діяльність в управлінні державними фінансами. У перебігу вирішення цього завдання в деяких країнах було досягнено значних технічних успіхів. Проблематичнішим є питання забезпечення твердої політичної підтримки необхідних комплексних реформ і віднайдення спеціальних технічних рішень для різноманітних інституціональних механізмів.

Усі країни, які розглядалися в цьому розділі, успішно встановили базисні стандарти прозорості та підзвітності, оскільки існували:

• серйозна політична стурбованість щодо витрачання дер­жавних коштів і ролі уряду при цьому;

• постійний інтерес до методів і постійне нарощування технічних засобів вирішення основних питань бюджетного планування і звітності.

В Україні, на жаль, ще не повною мірою здійснено такі ре­форми, незважаючи на те, що ідея запровадження елементів транспарентності та підзвітності дедалі більше знаходить підтримку в парламенті та уряді.

1^[1] Андрущенко В.Л., Феодосов В.М. Запорізька Січ як український феномен. – К.: Заповіт, 1985.