1. Історія становлення та розвитку Державного казначейства України

1.1. Історичні умови започаткування казначейства

Історія зародження, становлення i розвитку казначейства надзвичайно багата i тривала.

Термін «казначейство» походить від поняття «казна», яке в перекладі з тюркської означає сукупність фінансових ресурсів держави. Казначейство (the Treasury) в перекладі з англійської означає скарб, цінність.

Терміни «казна» i «казначейство» мають різні тлумачення в різних країнах. Це можна пояснити розвитком та еволюцією з роками казни як суспільного фінансового інституту, який є частиною спадку, традицій i культури в різних державах.

У найперших систематизованих працях, присвячених визначенню казни, цей термін використовується i в широкому, й у вузькому розумінні. Наприклад, в «Арташастрі» («Праця про гроші»), написаній в Індії дві тисячі років тому, казна в широкому розумінні – це багатство держави, до якого включалися, крім детально перерахованих доходів, золото, коштовне каміння i метали, а також усі види сільськогосподарської продукції. У рукописі зазначається, що армія i казна – найважливіші інструменти в руках монархії, тому вони мусять бути під прямим контролем керівника держави.

У вузькому розумінні казна – це місце, куди надходили гроші i звідки здійснювали платежі для конкретних цілей. В «Арташастрі» перераховані якості, якими повинен володіти головний скарбник для належного керівництва платіжним процесом.

Історично казначейство виконувало кілька функцій:

• відповідало за збереження багатства держави;

• було місцем, куди збиралися плaтeжi в державі i з якого держава здійснювала виплати;

• відповідало (під королівським наглядом) за карбування монет;

• виконувало функцію облікового відомства.

Тобто казначейство повинно було вести записи вcix операцій із зазначенням дати, характеру i кінцевого призначення платежів.

З часом функції казначейства в різних країнах змінювалися з урахуванням національних особливостей його діяльності: до функцій казни додавалися нові завдання, деякі обов'язки скасовувалися. По-перше, внаслідок затяжних війн, які зменшували багатства держави, казначейства почали виконувати нову функцію – випуск внутрішніх i зовнішніх боргових зобов'язань. По-друге, казначей­ства, у зв'язку зі збільшенням кількості i розширенням активності фінансових монополій, почали приймати на збереження їxнi акції. З цього часу в казні з’явилися гербовий папір, поштові марки, опіум, золото та інші активи. По-третє, виникнення центральних банків i відпо­відне зростання системи комерційних банків привели до змін у традиційній казначейській системі, а саме:

• функцію емісії грошей та карбування монет було передано центральним банкам;

• випуск боргових зобов'язань було також передано цент­ральному банку;

• функцію отримання i видачі платежів державою було передано банкам;

• у деяких випадках казна працювала як банківська установа i приймала вклади від населення.

Наявність окремого уповноваженого органу в системі виконавчої влади держави, який покликаний відповідати за здійснення та формування державної фінансової політики, – це закономірність для вcix епох і країн.

Процес створення казначейства бере початок в ті часи управління казною, коли не існувало чіткого розмежування між особистою власністю титулованого володаря та власністю держави.