40.Психологія міжособистісних стосунків

Для розкриття теми важливі поняття – група і колектив. Існують різні вживання слова колектив. У розмовній мові ним називають робітників будь-якої установи. В соціальній психології поняття колектив вужче. До нього відносяться лише групи високого рівня розвитку, у яких сформовані певні характеристики міжособистісних відносин. Ці характеристики вказують на те, що група в своєму розвитку досягла високого рівня і може називатися колективом. У західній психології такого розмежування не існує, а розглядається група, як незмінна в часі безвідносно до рівня її розвитку. У суспільстві люди згуртовані в більш чи менш стійкі об’єднання – групи. Великі (держава, нація, профсоюз) впливають на особистість опосередковано – через політику, право, ідеологію. Мала група безпосередньо впливає на поведінку людини, від відносин в ній залежить формування психіки особистості. Люди в цих групах знаходяться в безпосередніх особистих контактах: сім’я, клас, спортивна команда тощо (від 2-3 до 30-40). Вивчається в соціальній психології. В малій групі люди об’єднані на основі певної спільності. Міра спільності або згуртованість – це основна характеристика рівня розвитку групи (чим більш згуртована група, тим вищий рівень групи). Мала група характеризується: – кількісний склад: розмір групи; – індивідуальний склад (композиція); – психологічний клімат; – групові норми (правила поведінки членів групи). Серед малих груп виділяють: а) умовні – об’єднання, створені уявою дослідника з метою вивчення. Реальні зв’язки між членами групи відсутні, їх об’єднують лише спільні ознаки (жителі області, підлітки, вчителі міста); б) реальні: дійсні об’єднання людей, що контактують. Реальні поділяють на дві види: 1) природні – утворені, виходячи з потреб суспільства без дослідницьких цілей; 2) лабораторні – створені для дослідження. Природні бувають: 1) формальні (офіційні), їх виникнення та існування регулюються офіційними документами (клас, робітники підприємства); 2) неформальні, виникають за ініціативою самих учасників, на основі їх симпатій. За рівнем розвитку: 1) високорозвинені: колектив (спільна діяльність має соціальну спрямованість) та корпорація (спільна діяльність малокорисна або шкідлива); 2) слаборозвинені: поверхнева спільність. Асоціація – випадкове скупчення людей. Мала група може бути: 1) референтною – зразкова для даної людини, вона намагається наслідувати її норми; 2) нереферентна: її норми байдужі; 3) антиреферентна: людина засуджує її норми. Референтна група реально може не існувати (умовна група): « 2 » Ознаки колективу: 1. Об’єднання на основі соціально заохочуваної цілі. 2. Добровільне об’єднання. 3. Цілісність: розподіл та узгодження ролей і функцій в групі. 4. Міжособистісні відносини визначаються інтересами спільної справи, а не симпатіями. Колектив – це група об’єднаних спільними цілями і задачами людей, що досягла в процесі соціально-цінної спільної діяльності високого рівня розвитку (Петровський А.В.) « 3 » Розвиток колективу пов’язаний з удосконаленням відносин між його членами. На низькому рівні міжособистісні відносини визначаються симпатіями, або антипатіями. На високому – відносини між учасниками залежать від внеску кожного у сумісну діяльність. При цьому сумісна діяльність стає особистісно значущою для кожного, тому говорять, що відносини опосередковані цілями і змістом сумісної діяльності (діяльнісне опосередкування). На цьому рівні можна констатувати, що є колектив. Характеристики міжособистісних відносин в колективі: 1) ціннісно-орієнтаційна єдність (ЦОЄ) – зближення позицій щодо цілей діяльності, способів їх досягнення, основних цінностей; 2) колективістська ідентифікація – ставлення до інших, як до себе, і до себе, як до інших; 3) адекватна атрибуція відповідальності – справедливе розподілення відповідальності за спільний результат сумісної діяльності; 4) єдність функціонально-рольових очікувань – адекватне уявлення про те, що і в якій послідовності повинен робити кожен член колективу. « 4 » Розвиток колективу пов’язаний із удосконаленням відносин між його членами. На низькому рівні відносини визначаються симпатіями, а на високому – залежать від внеску кожного у спільну діяльність. Тому говорять, що міжособистісні відносини в колективі опосередковані спільною діяльністю. В колективі нижчий рівень (симпатії, антипатії) підпорядкований вищому (інтересам діяльності) і лише з позицій першого пояснити відносини неможливо.