Орієнтовна тематика наукових робіт:

1. Наукові та побутові (масові) уявлення про політику.

2. Європейська політична думка др. половини ХХ ст.: теоретичні проблеми й перспективи розвитку ХХІ ст.

3. Становлення української політології: проблеми і перспективи розвитку.

4. Теорія «зсуву влади» Е. Тоффлера.

5. Радянська номенклатура як політична еліта тоталітарного суспільства.

6. Політичний клієнтелізм: історія і сучасність.

7. Теорія еліт в українській політичній науці.

8. Політичні портрети сучасних лідерів.

9. Еволюція теорії демократії в західній політичній думці ХІХ – ХХ ст.

10. Антитоталітарні утопії у вітчизняній та закордонній художній літературі.

11. Неоавторитаризм у сучасному світі.

12. Типи політичних систем у посттоталітарних країнах: порівняльний аналіз.

13. Взаємозвязок держави і громадянського суспільства.

14. Особливості еволюції форми державного правління і державного устрою України.

15. Інститут президенства в сучаному світі.

16. Основні шляхи формування правової держави в умовах постоталітарного розвитку суспільства.

17. Тенденції розвитку державності в сучасному світі.

18. Характеристика спектру політичних партій в сучасній Україні.

19. Лоббізм у сучасному світі.

20. Політична символіка в системі політичних уявлень.

21. Міфи в політиці.

22. Терроризм як глобальна політична проблема.

23. Особливості політичної участі молоді.

24. Проблеми формування української політичної культури в умовах посттоталітарних трансформацій суспільства.

25. Регіональні особливості політичної культури в Україні.

26. Специфіка модернізації в умовах постіндустріального суспільства.

27. «Золотий закон» політичного розвитку А. де. Токвіля.

28. Етнополітичні конфлікти в сучасному світі.

29. Технології проведення виборчих кампаній.

30. Теорії «третьої хвилі» Е. Тоффлера та «третьої хвилі демократизації» С. Хантінгтона.

31. Концепція «зіткнення цивілізацій» С. Хантінгтона.

32. Політичний конфлікт та політична стабільність.

33. Проблеми формування нового міжнародного політичного порядку.

34. Геополітичний статус України.

35. Політична стратегія вирішення глобальних проблем.

36. Класичні школи геополітики.

37. Гендерний аспект політичного процесу.

Загальні умови написання наукових робіт

Метою написання наукових робіт є поглиблене вивчення студентом окремої теми в межах фахової спеціалізації. Наукові роботи є дослідженнями проблемного питання, яке має елементи наукового пошуку, аналітики та новизни. Наукову роботу подають підшитою в папку.

Змістом вищевказаних наукових робіт є розкриття сутності проблеми, що розглядається, ступеня її науково-теоретичної розробки і реального стану на практиці. Проблема повинна бути висвітлена на основі наукового вивчення фактів, проведення експерименту, ґрунтовного, всебічного аналізу, теоретичного обґрунтування висновків. Автору слід неодмінно відобразити свою позицію, своє бачення шляхів її розв’язання.

В роботі необхідно стисло, логічно і аргументовано викладати зміст і результати досліджень, уникати загальних слів, бездоказових тверджень, тавтології. Кожна робота повинна містити: титульний аркуш, зміст, перелік умовних позначень (при необхідності), вступ, основну частину, висновки, список використаної літератури та джерел, додатки (при необхідності)

Титульний аркуш роботи містить найменування вищого навчального закладу, де виконана робота, прізвище, ім’я, по батькові автора, назву роботи, науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім’я, по батькові наукового керівника, місто і рік.

Назва кожної роботи повинна бути, по можливості, короткою, відповідати обраній спеціалізації та суті вирішеної наукової проблеми (задачі), вказувати на мету дослідження. Іноді для більшої конкретизації до назви слід додати невеликий (4-6 слів) підзаголовок.

У назві не бажано використовувати ускладнену термінологію псевдонаукового характеру. Треба уникати назв, що починаються зі слів „Дослідження питання...”, „Дослідження деяких шляхів...”, „Деякі питання...” і т. ін., в яких не відбито в достатній мірі суть проблеми.

Зміст подають на початку роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаної літератури та ін.

Якщо в роботі вжита специфічна термінологія, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їх перелік може бути поданий в роботі у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом. Перелік треба друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять, наприклад, скорочення, справа – їх детальну розшифровку. Наприклад: СПУ – Соціалістична партія України, КМУ – Кабінет Міністрів України

Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення і таке інше повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні.

Вступ розкриває сутність досліджуваної проблеми, значущість дослідження, підстави і вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження. У вступі подають загальну характеристику роботи в рекомендованій нижче послідовності:

Актуальність теми. Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв’язаннями проблеми (наукової задачі) обґрунтовують актуальність та доцільність написання роботи для розвитку відповідного розділу політичної науки. При написанні наукових робіт актуальність визначається через вказівку на важливість поглибленого вивищення даної теми для професійного вдосконалення майбутнього спеціаліста в галузі політико-інформаційного менеджменту. Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне – сутність проблеми або наукового завдання, ступінь наукової розробки теми.

Критичний аналіз літератури передбачає огляд всієї доступної літератури з точки зору того, як автор (автори) підходять до аналізу і пояснення проблеми дослідження.

Мета і завдання дослідження. Формулюють мету роботи і завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. При цьому варто визначити не менше 6-7 завдань.

Об’єкт дослідження. Формулювання проблеми вимагає конкретного об’єкта дослідження. Таким об’єктом може бути процес або явище, що породжує проблемну ситуацію та обране для вивчення.

Предмет дослідження. Крім об’єкта дослідження виділяють також його предмет, чи ті найбільш значимі з практичної та теоретичної точки зору властивості, сторони, особливості об’єкта, які підлягають безпосередньому вивченню. Предмет дослідження міститься в межах об’єкта. Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього має бути спрямована основна увага студента, оскільки предмет дослідження визначає тему наукової роботи, яка визначається на титульному аркуші як її назва.

Методи дослідження. Подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи іншим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.

Практичне значення дослідження для подальшої роботи за спеціальністю. Відзначається практична цінність одержаних результатів, сфера їх застосування.

Основна частина роботи складається з 2-3 розділів, які при необхідності деталізуються за допомогою підрозділів та пунктів. В розділах основної частини з вичерпною повнотою викладаються результати дослідження. Студент повинен по можливості давати оцінку повноти вирішення поставлених задач. В кінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць. Кожний розділ, на відміну від підрозділу, починають з нової сторінки. Розділи та підрозділи повинні бути відносно рівні за обсягом.

У висновках викладають найбільш важливі наукові та практичні результати, одержані в роботі, які повинні містити формулювання розв’язаної наукової проблеми. Далі формулюють висновки та рекомендації щодо наукового та практичного використання здобутих результатів. Структуру висновків слід побудувати на основі відповіді на ступінь вирішення завдань, які ставились у вступі, на початку написання роботи. Слід дати обґрунтовану відповідь, чи досягнуто мети дослідження.

Список використаних джерел: нормативно правових актів та літератури слід подавати роздільно. При цьому список нормативно-правових актів потрібно розміщувати в хронологічному порядку, а список літератури – в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків. Бібліографічний опис літератури складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи.

Допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття роботи за необхідності доцільно включати до додатків. Загальний обсяг наукової роботи – до 30 сторінок. При цьому співвідношення структурних компонентів “вступ” – “основна частина” – “висновки” у відсотках має відповідати пропорції “7-10” – “80-85” – “5-8”.

Критерії оцінювання наукових робіт

На “відмінно” оцінюється робота у якій студент:

- продемонстрував високий рівень теоретичної підготовки, вміння аналізувати проблему, логічно та послідовно викладати свою думку, роблячи науково-коректні висновки;

На “добре” оцінюється робота у якій студент:

1. продемонстрував в цілому високий рівень теоретичної підготовки згідно навчального плану, вміння застосовувати отримані знання при вирішенні конкретного завдання або проблеми, логічно та послідовно викласти фактичний матеріал, робити порівняно аргументовані висновки;

На “задовільно” оцінюється робота у якій студент:

- продемонстрував певну теоретичну підготовку згідно навчального плану, вміння проаналізувати поставлену проблему, та більш-менш логічно і послідовно викласти фактичний матеріал, зробити певні висновки;

На “незадовільно” оцінюється робота, в якій студент:

- продемонстрував невисоку теоретичну підготовку згідно навчального плану, лише певною мірою вмів проаналізувати поставлену проблему та більш-менш логічно і послідовно викласти фактичний матеріал, робити окремі висновки.