2. Сім’я як соціальний інститут і соціальна група.

Шлюб та його форми.

У всьому світі сім’ї виростають зі шлюбу, який охоплює сукупність норм і санкцій, що регулюють відношення подружжя. На це вказують і результати дослідження, коли 65% дівчат і хлопців найважливішим мотивом одруження називали необхідність узаконити, офіційно оформити свої взаємовідносини з партнером. Довгий час у культурі побутувало уявлення, що шлюб – це законна умова для продовження роду. Звідси й пішов вираз «незакононародженні діти», який стосувався дітей, народжених поза шлюбом. Але по мірі того, як зростала кількість таких дітей, зв’язок між шлюбом, народженням та вихованням слабшав.

Шлюб (за українським законодавством) – це добровільний сімейний союз жінки і чоловіка, за допомогою якого суспільство санкціонує та впорядковує їх статеве життя та встановлює подружні і батьківські права й обов’язки.

У більшості країн світу поширена така форма шлюбу, як моногамія – шлюб, який об’єднує двох партнерів. Але велика кількість розлучень і повторних шлюбів призвело до того, що для позначення сучасної шлюбної практики більше підходить термін «послідовна або серійна моногамія».

У багатьох країнах Азії та Африки допускається така форма шлюбу, як полігамія – шлюб, який об’єднує троє чи більше людей. Своєю чергою, полігамія має два різновиди – полігінію, коли чоловік може одночасно мати більше, ніж одну жінку і поліандрію, коли жінка може одночасно мати більше, ніж одного чоловіка. Поліандрія в реальному житті майже не зустрічається, а полігінія пов’язана передусім з ісламським впливом, оскільки іслам дозволяє чоловіку мати до чотирьох дружин. При цьому, більшість шлюбів у таких суспільствах все таки моногамні, що пояснюється фінансовими міркуваннями.

В Україні визнається лише один суб’єкт визнання шлюбу суспільством, після чого настають юридичні наслідки – це держава, в особі органів реєстрації актів громадського стану (РАГС). Проте дуже поширеним явищем схвалення шлюбу у світі, особливо у традиційних суспільствах, залишається інститут релігії. Втім церковне вінчання в Україні не є юридичною основою для виникнення у жінки і чоловіка прав і обов'язків подружжя. Тому паралельно з ним необхідно укладати шлюб у РАГСі.

Сутність сім’ї та її значення для суспільства.

Сім'я виступає як клітина суспільства і дуже близька до „оригіналу” моделі всього суспільства, в якому вона функціонує. Через сім'ю змінюється покоління людей: у ній людина народжується, через неї продовжується рід. Кожний член сім'ї зберігає певну автономію і завдяки цьому входить у різні об'єднання людей і соціальні групи: виробничі, навчальні, дитячі, суспільні, політичні, а також вступає у взаємовідносини з державними структурами, місцевою владою, сусідами та іншими спільнотами. Відносини у сім'ї складаються не лише за волею її членів, а й під впливом зовнішніх умов, соціального життя суспільства. Водночас сім'я впливає на характер суспільних процесів. Вона не тільки задовольняє потреби людей, що вступили у сімейний союз, а й виконує ряд соціальних функцій і є невід'ємним елементом соціальної структури суспільства. У системі цінностей велика увага приділяється стабільній і гармонійній сім’ї, без якої неможливе здорове суспільство. При відповіді на запитання: „На чию допомогу Ви сподіваєтесь у скрутну хвилину?” – близько 90% опитаних зазначають родину. Розвиток сім'ї, її зміцнення і стабілізація – це справа передусім кожної подружньої пари, а вже потім держави і суспільства, оскільки суспільство не може передбачити всі конкретні нюанси в сім'ї тієї чи іншої людини.

Існують два підходи до сім’ї як об’єкта вивчення соціології. У межах першого – макросоціологічного підходу – сім’я розглядається як соціальний інститут; з точки зору іншого – мікросоціологічного – як мала соціальна група. Парадигма соціального інституту зорієнтована в основному на зовнішні зв'язки сім'ї, а парадигма малої соціальної групи на внутрішні зв'язки. Розглядаючи сім’ю як соціальний інститут, звертають увагу на такі питання: цілі інституту; його функції по відношенню до суспільства, інших інститутів та особистості; норми, що підтримуються даним інститутом; ролі, що виконують індивіди, які включені відповідно до їх статусів та зразків поведінки, які цим статусам приписуються. Аналізуючи сім’ю як малу соціальну групу, досліджують стосунки між індивідами, які складають сім’ю, зокрема, вивчаються мотиви та причини розлучень, динаміка подружніх взаємин, характер стосунків між батьками та дітьми, тобто акцент робиться на проблемах міжособистісної взаємодії в межах сім’ї.

Сім'я (як соціальний інститут) – це сукупність соціальних норм, санкцій і зразків поведінки, які регламентують взаємні стосунки між подружжям, батьками, дітьми.

Сім'я (як мала соціальна група) – це група осіб, пов’язаних зв’язками спорідненості, які проживають сумісно, мають спільний побут і взаємні права та обов'язки. Втім, подружжя вважається сім'єю й тоді, коли дружина або чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та за інших поважних причин не проживають разом.

Різні соціологи при визначенні сім'ї акцентують увагу на тих чи інших, на їх погляд, найважливіших сторонах цього соціального феномена.

Н. Смелзер: „Сім’я – це об’єднання людей, яке ґрунтується на кревній спорідненості, шлюбі чи усиновленні і пов’язане спільністю побуту та взаємною відповідальністю за виховання дітей”.

Е. Гіденс: „Сім’я – це група осіб, об’єднаних зв’язками спорідненості, дорослі члени якої беруть на себе відповідальність за опіку над дітьми”.

М. Шаповал: „Подружжя є шлюбна пара, не більше. Родиною вона стає лиш у зв’язку з дітьми, з їх вигодуванням і вихованням, з постановкою для них мети існування, з підготовкою до нього”.

Зв’язки всередині сімей є найбільш вагомими і фундаментальними з усіх існуючих між людьми, так як вони засновані на спорідненості. Спорідненість – це соціальний зв’язок, заснований на кревних, шлюбних узах або встановлений у результаті усиновлення або удочеріння. Хоча інститут сім’ї є в усіх суспільствах, протягом людської історії поняття про родичів змінювалося, і нині представники різних культур вкладають у нього різний смисл.

Крім цього, нині відбувається зміна поглядів на сексуальну мораль – сексуальна революція, що має такі прояви, як пропаганда через ЗМІ дошлюбних і позашлюбних статевих зносин як норми життя, зміна суспільних цінностей щодо сексуальної поведінки, послаблення соціального контролю, зростання анонімності сексуальної поведінки, зростання кількості абортів та дошлюбної вагітності тощо.