2. Методика експериментального визначення питомого опору провідника та перевірки закону ома

Як випливає з (37.2), питомий опір провідника може бути обчислений за формулою (37.7)

(37.7)

Таким чином, для визначення питомого опору необхідно виміряти його опір R, довжину провідника l та площу поперечного перерізу S. В даній роботі опір провідника визначається за законом Ома (37.1) шляхом вимірювання напруги U та сили струму І. Якщо брати провідник діаметром d, то його площа поперечного

перерізу , і тоді робоча формула для розрахунку питомого опору провідника прийме вигляд (37.8)

. (37.8)

На рис.37.1. показана принципова схема лабораторної установки для перевірки закону Ома та визначення питомого опору провідника.

Досліджуваний провідник АВ через реостат приєднується до джерела струму .

По провіднику переміщується контакт (повзунок) С. Напруга на кінцях ділянки АС вимірюється вольтметром V, а струм у провіднику - міліамперметром mA. Перевірка закону Ома полягає у вивченні залежності сили струму І від напруги U на його кінцях для провідників різного опору (різної довжини). Згідно принципової схеми (рис.37.1) виготовлена лабораторна установка (лабораторний стенд), загальний вид якої наведений на рис.37.2.

У цій установці провідник АВ закріплений біля масштабної лінійки 2, на якій відмічається положення рухомого контакту С, тобто вимірюється довжина АС провідника. На передній панелі приладу розміщені: міліамперметр 3, вольтметр 4, ручка регулювання струму (ручка реостата) 6, вимикач 8,клавіша режиму роботи приладу 7 (згідно схеми вимірювань клавіша 7 повинна бути в затиснутому стані).

При виконанні роботи одночасно знімаються експериментальні дані як для перевірки закону Ома, так і для визначення питомого опору провідника.

3. Послідовність виконання роботи.

1. Ознайомитись з лабораторною установкою: розташуванням на ній приладів та ручок керування.

Перед вмиканням приладу ручка регулятора струму повинна знаходитись в крайньому лівому положенні (виставлена на мінімальну силу струму).

При вимкненому джерелі струму виміряти діаметр провідника d та встановити рухомий контакт С у верхнє положення і по масштабній лінійці визначити довжину провідника . Дані занести в таблицю 37.1.

2. Ввімкнути прилад і обертаючи ручку регулятора струму, дослідити залежність сили струму І від напруги^ U. Необхідно отримати не менше 5-ти експериментальних точок . Дані занести в таблицю 37.1.

3. Аналогічні дослідження провести і для інших відрізків провідника (інших довжин АС ), наприклад, послідовно зменшуючи їх на 5 см . Дані занести в таблицю.

Таблиця 37.1.

	Довжина провідника АС, мм
	l1=		l2=		l3=		l4=		l5=
	І, мА	U, В	І, мА	U, В	І, мА	U, В	І, мА	U, В	І, мА	U, В
1.
2.
3.
4.
5.