16. Вимірювання затрат праці. Баланс робочого часу.

Затрати живої праці визнач тривалістю праці. Є уречевлена і жива праці. Основними одиницями виміру затрат праці є людино- година, людино- день і середньо- списковий працівник. Л-Год представляє собою час фактичної роботи і цей показник відображає реальні затрати праці. Л-День- це явка працівників на роботу, незалеж від того, скільки год він пропрацював. Ефективність використання трудових ресурсів на підприємстві характеризується обсягами робочого часу. Річний фонд робочого часу визначається на основі балансу робочогу часу. Баланс робочого часу характеризує використання робочого часу на протязі року і складається в розрахунку на 1 робітника. Для визн роб часу в днях необхідно знати календарний фонд, неробочі дні протягом року та невиходи на роботу. Календарний фонд роб часу- 355 або 366 днів(корисний фонд.) Баланс роб часу передбачає визначення номінального і корисного фонду роб часу. Номінальний фонд робосого часу- це різниця календарного фонду роб часу і кількості святкових і неробочих днів. Ф_н= Ф_к- Д_{св і вих}. Корисний фонд роб часу- різниця між номінальним фондом роб часу й невиходами на роботу. Ф_к= Ф_н- Д_невих

17. Економічна сутність продуктивності праці. Економічне та соціальне значення продуктивності праці.

Економічна сутність продуктивності праці полягає в тому, що вона виражає співвідношення між кількістю виробленої продукції та витратами робочого часу, затраченого на її вироблення, для планування та аналізу рівня продуктивності праці використ різні методи та показники вимірювання Прод Праці. Всі методи визначення П.П. поділяються на визнач прямих та обернених показників. До прямих показників належ виробіток прдккції або безпосередньо П. П. П. П. Визнач в натуральних, вартісних та нормативних показниках. До обернених показників належить трудоміскість, яка буває плановою, фактичною, нормативною. Виробіток – це кількісь продукції, яка виробляється за одиницю робочого часу. Натуральний метод визначення виробітку застосовється, коли обсяги виробництва визначаються в натуральних одиницях, в цьому випадку виробіток розраховується як відношення обсягу продукції в натуральному виразі до затрат праці.В_н= О_н/З_п. Перевагами натурального методу є: натуральні показники наочні для робітників і придатні для використання при розподілі колективного заробітку; натуральні показники не зазнають по собі впливу зміни цін, структури робіт та інфляційних процесів. Недоліки: неможливість його застосування у випадку коли підприємство виробляє різні види продукції. Вартісні показники більш універсальні і дозволяють оцінити рівень П. П. при виробництві різнорідної продукції. Ці показники зазанають на собі вплив матеріаломісткості та рівень цін. Виробіток у вартісному вираженні визачається як відношення обсягу продукції у грошовому виразі до затрат праці або до середньо- спискової чисельності працівників В_н= О_н/З_п; В_т= О_г/З_п; В_т= О_г/Ч_сер. З метою запобігання впливу матеріаломіскості робіт на продуктивність праці доцільно розраховувати виробіток по чистій прдукції. Чиста продукція= вартість продукції- амортизація- матер витрати.