7. Виробнича та загальна структура управління підприємством.

Під структурою будь-якого підприємства заведено розуміти його внутрішній устрій, який харак­теризує склад підрозділів і систему зв'язків, підпорядкованості та взаємодії між ними. При цьому розрізняють виробничу й загальну структури підприємства.

Основу діяльності кожного підприємства становлять виробничі процеси, що виконуються у відповідних підрозділах. Саме склад цих підрозділів і характеризує виробничу структуру підприємства.

За цехової виробничої структури основним виробничим підроз­ділом є цех. За характером своєї діяльності цехи поділяються на основні, допоміжні, обслуговуючі та побічні. Основні цехи виготовляють продукцію, призначену для реалі­зації на сторону. Допоміжні цехи виготовляють продукцію, що використовуєть­ся для забезпечення власних потреб усередині самого підпри­ємства.

Обслуговуючі цехи та господарства виконують роботи, які за­безпечують необхідні умови для нормального перебігу основних і допоміжних виробничих процесів.

Побічні цехи займаються, утилізацією, переробкою та виготовленням продукції з відходів основного виробництва. За формою спеціалізації основних цехів розрізняють техно­логічну, предметну та змішану виробничі структури.

Загальну структуру створює сукупність усіх виробничих, не­виробничих та управлінських підрозділів підприємства. Підприємство очолює директор. Він здійснює керівництво підприємством у цілому.

Першим заступником директора є головний інженер. Він керує науково-дослідними та експериментальними роботами. Економічну службу на підприємстві очолює головний економіст. Він відповідає за орга­нізацію планової роботи на підприємстві.

Маркетингові функції вивчення попиту, ринків збуту, реклами, просування товарів покладено на заступника директора з комерційних питань.

Заступник директора з кадрових і соціальних питань відпові­дає за реалізацію кадрової політики підприємства. Облік виробництва здійснює бухгалтерія. Функції контролю якості продукції, запобігання бра­ку покладено на відділ техніч­ного контролю. Реалізацією діловодства на підприємстві забезпечує канцелярія.

8. Зовнішнє середовище господарювання.

Зовнішнє середовище господарювання- це сукупність господарюючих обєктів, субєктів, економічних, суспільних і природних умов, національних та міжнародних сруктур, які існують у глобальному оточенні. В залежності від впливу, зовнішнє середовище поділяється на мікра та макросередовище.

Мікросередовище- це середовище прямого впливу на підприємство. Макросередовище утворюють певні субєкти, споживачі, конкуренти, державні органи, фінансово- кредитні установи, постачальники матеріально- технічних та енергетичних ресурсів, посередники по наданню маркетингових та торових послуг.

Макросередовище охоплює матеріально-технічні, економічні, суспільні відносини та інститути, а також фактори, які впливають на підприемство та його мікро середовище. До основних факторів макросередовища можуть бути віднесені слідуючі інтегровані групи, які можуть мати певну диференціацію.

Фактори макросередовища(зробити таблицею, яка поділ на колонки: інтегровані та диференційовані): природні фактори (наявність ресурсів за видами, ступення освоєння і використання ресурсів); демографічний (чисельність і статевий склад населення, териториальний расподіл і частка активного населення); науково-технічний (науково-техн політика жержави, рівень технології, техн рівень та якість продукції); економічний (ступінь державного регулювання економіка, система оподаткування, політика держави в області оплати праці); екологічний (екологічна безпека навколишнього середовища, екологизація виробництва); політичний (політична стабільність в сус-ві, взаємодія виконавчої та законодавчої влади, професійний рівень політики); міжнародний (науково-техн співробітництво, обсяги експорту та імпорту і підготовку кадрів).