72. Формування програми випуску продукції.

Найважливішим розділом плану господарської діяльності та розвитку будь-якого підприємства є його виробнича програма (план виробництва про­дукції), тобто конкретна сукупність завдань щодо обсягу виробництва продукції визначеної номенклатури та асорти­менту, а також належної якості, на певний календарний період (місяць, квартал, рік, кілька років). Оскільки продукція завжди відтворюється в натуральній і вартісній формах, то виробнича про­грама підприємства має дві складові: перша —обсяг виробництва в натуральних вимірниках; друга — вартість обсягу виробництва продукції. З урахуванням цього здійснюються розробка і формуй вання виробничої програми (рис. 14.2). Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму са­мостійно, використовуючи: вихідні дані про виявлений у процес вивчення ринку попит; портфель замовлень на продукцію та по­слуги інших споживачів, що відображає його постійні прямі гос­подарські зв'язки; державні контракти (державне замовлення), які передбачають не лише конкретну їхню величину, а й гарантоване державою забезпечення оплати поставок і необхідних бюджетних асигнувань. Окрім видачі підприємству обґрунтованих державних контрактів (державного замовлення) на виготовлення і продаж су­спільне важливих видів продукції, будь-яке інше пряме втручання держави в процеси господарювання, що базуються на ринкових відносинах, є недопустимим.

Ресурсне обгрунтування виробничої програми підпри­ємства полягає в її узгодженні (визначенні можливості вико­нання) з необхідними виробничими потужностями, трудови­ми, матеріальними та інвестиційними ресурсами. Головне завдання полягає в тому, щоб правильно визначити максимально можливий випуск конкретних видів продукції з діючих виробничих потужностей та необхідним їх додаткове введення в дію в розрахунковий період.

73. Матеріально-технічне забезпечення виробництва.

Організація матеріально-технічного забезпечення виробництва включає: визначення потреби в матеріально-техні­чних ресурсах, їх пошук і придбання; організацію доставки, зберігання та видачі окремим споживачам на підприємстві. Такі господарські операції безпосередньо здійснює відділ матеріаль­но-технічного постачання підприємства.

Форми матеріально-технічного забезпечення вироб­ництва:

1) організація забезпечення виробництва матеріально-технічними ресурсами за прямими зв 'язками, тобто їх прид­бання безпосередньо у підприємств-виробників. У такий спосіб поставляються здебільшого ті ресурси, які споживаються постій­но і у великій кількості, а також складне устаткування та вироби на індивідуальне замовлення;

2) організація матеріально-технічного забезпечення вироб­ництва через посередників (оптові фірми та магазини). Вона застосовується тоді, коли певні види ресурсів необхідні вироб­ництву в невеликій кількості, споживаються періодично і нере­гулярно.

Системи забезпечення виробничих цехів (дільниць) сировиною, матеріалами та комплектуючими виробами:

1) децентралізована (пасивна): застосовується на підпри­ємствах одиничного і дрібносерійного виробництва; склад видає матеріали на разові вимоги цехів, які самостійно їх одержують і транспортують;

2) централізована (активна): застосовується за умов ма­сового і великосерійного виробництва зі стабільною номенк­латурою та ритмічним споживанням матеріалів; склад достав­ляє матеріали у виробничий цех безпосередньо на робочі міс­ця відповідно до календарного графіка в межах виділеного лі­міту;

3) система «точно за часом» є найдосконалішою та найефективнішою; застосовується за умов інтегрованої системи виробництва і постачання, коли всі процеси та їхнє забезпечення здійснюються згідно з чітким кален­дарним графіком.

Всі матеріали на виробництві витрачаються на такі потреби: основне виробництво, виготовлення технічного оснащення, ремонтно-експлуатаційні роботи, капітальне будівництво. Загальний запас матеріалів визнач за формулами: максимальний (Мзмах = Мg * (t_надх+ t_підг + t_попов)); мінімальний (Мзміn = Мg * (t_підг + t_попов)); середній (Мзсер = Мg * (t_надх/2 + t_підг + t_попов)). Мg – сер добові витрати матеріалу в натур вигляді, t_надх – інтервал надходження матеріалів в днях, t_підг – час на підготовку матеріалів для споживання, t_попов – час терміну поповнення запасів.

Регулювання запасів матеріалів на підприємствах переважно здійснюється за системою: 1) «максимум-мінімум», за якою запаси поповнюються до рівня не нижчого їхньої мі­німальної величини, але після надходження чергової партії не можуть бути більшими за встановлену максимальну величину. У зв'язку з цим визначають «точку замовлення» як суму підго­товчого і страхового запасу та запасу на час від моменту офор­млення замовлення до надходження матеріалів.

2) Система стандартних партій;

3) Система стандартних інтервалів.