7. Механізм грошового ринку. Роль процентної ставки у врівноваженні грошового ринку. Рівняння Фішера.

Денежный рынок - это сеть институтов обеспечивающих взаимодействие предложения и спроса на деньги и денежные активы. Основную роль на нем играют фин. посредники, которые приводят активы и долговые обязательства в соответствие с запросами потребителей. При развитой банковской системе ден. рынок явл. в основном межбанковским. Предложение денег - это предложение со стороны государства денежных средств. Предложение денег на денежном рынке регулируется центральным банком, который проводит определенную кред-ден политику, направленную в первую на изменение величины ден. массы. Осн. инструментом кред-ден. пол. являться операции нац. банка на открытом рынке, связанные с покупкой или продажей гос. облигаций, регулирования нац. банком учетной % ставки и норм обязат резерва. Спрос на деньги - это спрос денежных средств со стороны экономических субъектов. Для определения величины спроса на деньги Кейнс предложил простую формулу L=L¹(y) + L²(i) , где L - совокупный спрос на деньги. L¹ - трансакционный ( предназначенный для обслуживания потребностей обращения) спрос на деньги, он зависит от у (дохода). Транс спрос возрастает с увеличением доходов. К транс мотиву также относят мотив предосторожности, т.к. будущее население стремиться иметь на руках несколько больше денег, чем этого требует транс мотив. Оба мотива зависят от дохода и поэтому могут быть объединены в L¹ и L²— спекулятивный спрос на деньги. Кол-во денег превышающее трансакц. спрос на деньги население обменивает на ценные бумаги, желая заработать на них. Поскольку уменьшение ставки % приводит к повышению курса цен бумаги, то спекулят спрос на деньги растет с уменьшением i и наоборот.

Взаимодействте спроса и предложения – это денежный рынок. Механизм его функционирования сост. в следующем (рис.1). Пересечение линии спроса на деньги и линии предложения Sm (А) определяет цену равновесия. В данном случае «ценой» является равновесная ставка процента, т.е. цена, уплачиваемая за использование денег. Она равна 5 %. Уменьшение предложения денег до Sm1=150 млрд. дол. создает временную нехватку денег на рынке. /Предприниматели пытаются получить больше денег путем продажи облигаций, предложение кот. увеличивается, а цена падает. Это поднимает %-ю ставку до 7, 5 % (В). Количество предложенных и требуемых денег уравновешивается при более высокой ставке %. Увеличении предложения денег до Sm2=250 млрд. дол. создаст временный их избыток, в результате чего увеличивается спрос на облигации, цена их станет выше, %-я ставка падает, а на денежном рынке восстанавливается равновесие.

Ставка Sm1 Sm Sm2

%

7,5 B

5,0 А

Дm

50100 150 200 250

К-во требуемых и предложенных денег.

В основі класичного підходу до функції попиту на гроші лежить рівняння кількісної теорії грошей, яке пов’язують з ім’ям Фішера (P  Y = M  V).

У цьому рівнянні добуток P  Y — це номінальний ВВП, або номінальний дохід економіки, що залежить від обсягу виробництва (Y) та рівня цін (P). Добуток M  V характеризує номінальну платоспроможність економіки, яка залежить від кількості грошей і швидкості їх обігу. Виходячи з рівняння Фішера можна отримати функцію попиту на гроші в умовах рівноваги на грошовому ринку:

(5.12)

де M^D — попит на гроші; V — швидкість обігу грошей; 1/V— коефіцієнт пропорційності, що показує кількість грошей на кожну одиницю доходу (P  Y), якою люди бажають володіти. Він є величиною, оберненою до швидкості обігу грошей. При цьому швидкість обігу грошей вважається постійною величиною. Тому коефіцієнт 1/V теж вважається постійним.

Отже, згідно з кількісною теорією грошей Фішера попит на гроші є виключно функцією доходу, а процентна ставка на нього не впливає. Фішер дійшов до такого висновку, вважаючи, що люди зберігають гроші лише з однієї причини — для фінансування купівельних операцій і не мають інших мотивів для зберігання грошових запасів.

Насправді ж гроші виконують ще дві функції: це — міра вартості й засіб заощадження. Перша з них не пов’язана з потребою людей в грошах, бо для вимірювання вартості наявні гроші не потрібні. Друга (засіб заощадження) — відіграє суттєву роль у формуванні попиту на гроші, оскільки останні можуть бути використані не лише для фінансування купівельних операцій, а й засобом для здійснення заощаджень (нагромадження багатства), наприклад, у формі фінансових активів.