20. Економiчне зростання: сутнiсть, форми та фактори.

Эк. рост – увеличение объема произв-ва ВВП (ВНП) и совершенствования как условий пр-ва, так и качества выпускаемой пр-ции. Темпы эк. роста вычисляются в темпах прироста реального ВВП или ВНП в процентном выражении и обычно подсчитываются за год, но можно и за месяц, квартал, десятилетие. Под темпами прироста ВВП понимается отношение разницы между реальным ВВП в рассматриваемый и в предыдущий периоды к реальному ВВП в предыдущем периоде: У=((Уt – Уt-1) / Уt-1)* 100%. Экономический рост является динамическим совокупным показателем и характеризует состояние эк-ки страны в целом во временном аспекте. Для боее точного подсчета темпов эк. роста можно использовать показатель реального ВВП на душу населения. К факторам экономического роста относят: количество и качество природных ресурсов страны; количество и качество трудовых ресурсов; объем капитала как эконом. ресураса; технология пр-ва. Все 4 фактора относятся к факторам предложения. К факторам спроса относятся: уровень цен в эк-ке; увеличение объема совокупных расходов; распределение ресурсов для удовлетворения общественных потребностей; регулирование хоз-ной деят-ти со стороны гос-ва. Необходимо разграничивать экстенсивный темп роста и интенсивное развитие эк-ки. Экстенсивный рост – эконом. рост, наблюдающийся при привлечении в пр-во дополнительных ресурсов, капитала и труда. Интенсивный путь развития предполагает более совершенную технологию пр-ва: повышение производительности труда работников; высвобождение части ранее занятого населения; рациональное использование имеющихся ресурсов.

21. Кейнсіанські та неокласичні теорії економічного зростання.

Приблизно із середини 50-х років 20 ст. з’явилася неокласична теорія економічного зростання. В основу її були покладені такі положення:

1) вартість продукту створюється факторами виробництва, і передусім працею і капіталом, кожний з яких робить свій внесок в її створення;

2) ціни виробничих факторів, якими виступають заробітна плата і прибуток, дорівнюють їхнім граничним продуктам;

3) зв’язок між збільшенням факторів виробництва і зростанням продукту описується за допомогою виробничої функції.

Прикладом неокласичної виробничої функції є виробнича функція Кобба-Дугласа:

(10.4)

де А — продуктивність факторів виробництва за наявної технології; а — частка капіталу у виробленому продукті; 1–а — частка праці у виробленому продукті.

Виробнича функція Кобби-Дугласа має дві властивості:

1)  властивість постійної віддачі від масштабу. Це означає, що у разі збільшення кількості праці та капіталу на певний процент, обсяг виробництва збільшується на такий самий процент;

2) виробнича функція Кобба-Дугласа є нелінійною і характеризується спадною граничною продуктивністю капіталу, згідно з якою кожна додаткова одиниця капіталу забезпечує виробництво меншого обсягу продукту, ніж попередня. Отже, чим більше застосовується капіталу, тим нижчою є його гранична продуктивність.

Розвиток неокласичної теорії економічного зростання зумовив необхідність внесення певних змін у політику економічного зростання. По-перше, на відміну від кейнсіанців, які пов’язують економічне зростання переважно із сукупним попитом, неокласики головну увагу приділяють потенційно можливим темпам зростання економіки і чинникам, від яких вони залежать. По-друге, використання апарату виробничої функції в процесі аналізу статистичної інформації поклало початок дослідженням, пов’я­заним із визначенням внеску окремих факторів виробництва у приріст продукту. При цьому мова йде про вплив на зростання продукту не лише кількісних змін у факторах виробництва, а й якісних, які є результатом удосконалення технології виробництва.

Сучасні уявлення про економічне зростання сформувалися на базі кейнсіанської і неокласичної теорій. На думку кейнсіанців, головну роль в економічному зростанні відіграє попит на інвестиції, який є компонентом сукупного попиту і засобом нагромадження капіталу. Він залежать, з одного боку, від норми заощаджень, з іншого — від капіталомісткості продукту. В неокласичній теорії економічного зростання головна увага приділяється нагромадженню капіталу, яке визначає потенційні можливості економіки, а також чинникам, від яких вони залежать. При цьому враховуються як кількісні, так і якісні зміни у факторах виробництва, що пов’язуються з технічним прогресом. Подальше вдосконалення теорії економічного зростання спрямовано на розроблення ендогенних теорій.

Чистий експорт обчислюється як різниця між експортом (ЕХ) та імпортом (ІМ). Отже, чистий експорт можна визначити за фор­мулою NX = ЕХ – ІМ.

базову екзогенну змінну функції чистого експорту нами прийнято реальний валютний курс. Це означає, що інші чинники, які впливають на чистий експорт, відносяться до зовнішніх екзогенних змінних, від яких залежить автономний компонент чистого експорту. Виходячи з цього, запишемо таку функцію чистого експорту:

(16.2)

де — автономний чистий експорт, тобто такий, що не залежить від реального курсу валюти; z — еластичність чистого експорту до змін рівня реального валютного курсу, яка показує, на скільки процентів обернено змінюється чистий експорт зі зміною рівня реального курсу валюти на один процент.

Неоклассическая модель экономического роста Роберта Солоу основывается на производственной функции Кобба-Дугласа. Основное отличие модели Солоу от производственной функции заключается в том, что автор вводит технический прогресс как фактор экономического роста наравне с такими факторами производства как труд и капитал. Модель описывает влияние трех вышеупомянутых факторов на экономический рост и описывается мультипликативной производственной функцией, составляющую основу модели, и рядом условий и ограничений.

Мультипликативная производственная функция

Y=A*K ^α1* L^α2

Y — выпуск продукции

A — нейтральный технический прогресс

K — объем используемого капитала

L — затраты живого труда

α1,α2 — параметры производственной функции, α1 + α2 = 1

Под техническим прогрессом в данной модели подразумевается вся совокупность качественных изменений труда и капитала. Таким образом, показатель технического прогресса является показателем времени. Технический прогресс называется нейтральным, так как он одинаково влияет на все задействованные для выпуска продукции ресурсы.

Условия модели

При отсутствии одного из факторов выпуск является нулевым.

Предельные продуктивности факторов являются положительными.

При увеличении объемов ресурсов выпуск возрастает.

При увеличении объемов ресурсов предельная производительность уменьшается.

При неограниченном увеличении одного из ресурсов выпуск также неограниченно увеличивается.

Норма сбережения капитала (инвестиции) является постоянной.

Норма выбывания капитала является постоянной.

Производственная функция обладает постоянной отдачей от масштаба (единичным эффектом масштаба).

В простой кейнсианской модели следовало, что для экономического роста необходимо увеличивать совокупные расходы, которые действуют подобно инъекциям, обусловливая рост совокупного дохода с эффектом мультипликатора. А все изъятое из потока расходов мультипликативно сокращает совокупный доход, подталкивая экономику к рецессии или депрессии. Отсюда следовал парадоксальный вывод: чем больше экономика сохраняет, тем беднее она становится. Таким образом, парадокс состоит в том, что пока растут сбережения конкретного человека, экономика в целом страдает. В таком виде парадокс представляется как дилемма заключенного, где сбережения выгодны для каждого человека по отдельности, но вредны для населения и экономики в целом.