- •Макроекономічні показники в снр. Індекс споживчих цін і дефлятор ввп.
- •2. Механізм ринку праці: неокласична та кейнсіанська теорія.
- •3. Зайнятість і безробіття. Види безробіття. Втрати від безробіття. Закон Оукена.
- •4. Сукупний попит. Цінові і нецінові чинники сукупного попиту.
- •5. Сукупна пропозиція (сПр): класична і кейсіанська моделі. Цінові і нецінові фактори сукупної пропозиції.
- •6. Модель ad – as як базова модель економічної рівноваги. Короткострокова та довгострокова рівновага.
- •7. Механізм грошового ринку. Роль процентної ставки у врівноваженні грошового ринку. Рівняння Фішера.
- •8. Інфляція: сутність, види, причини та наслідки. Інфляція і безробіття. Крива Філіпса.
- •9. Роль грошей в інфляційному механізмі: монетаристський підхід та позиція кейсіанців.
- •10. Доходи і витрати домогосподарств у моделі економічного кругообігу.
- •11. Кейнсіанська функція споживання та її сучасна модифікація.
- •12. Заощадження та споживання домогосподарств.
- •13. Економічна нерівність та способи її оцінювання: Крива Лоренца, децільний коефіцієнт, коефіцієнт Джині.
- •14. Функція споживання з урахуванням фактору часу.
- •15. Функція інвестицій. Модель простого акселератора.
- •16. Заощадження та інвестиції.
- •17. Визначення рівноважного ввп за методами «витрати-випуск» та вилучення-ін'єкції».
- •18. Мультиплікатор витрат. Ефект мультиплікатора та його математична і графічна інтерпретація.
- •Графік ефекту м-ра
- •19. Сукупні витрати і потенційний ввп. Рецесійний та інфляційний розриви, їх графічна та математична інтерпретація.
- •20. Економiчне зростання: сутнiсть, форми та фактори.
- •21. Кейнсіанські та неокласичні теорії економічного зростання.
- •22. Економiчні цикли: сутність та структура. Основні теорії економічного циклу.
- •23. Роль держави в економічному кругообігу. Перерозподільча та стабілізаційна функція держави.
- •24. Вплив держави на умови формування економічної рівноваги.
- •25. Дискреційна фіскальна політика. Мультиплікатор податків.
- •26. Недискреційна (автоматична) фіскальна політика. Вмонтовані стабілізатори.
- •27. Монетарна політика: сутність, цілі та інструменти. Монетарна політика в моделі ad-as.
- •28. Платіжний баланс: сутність та методологія складання.
- •29. Валютний курс і фактори, що його визначають.
- •30. Вплив зовнішньої торгівлі на ввп. Мультиплікатор витрат у відкритій економіці.
19. Сукупні витрати і потенційний ввп. Рецесійний та інфляційний розриви, їх графічна та математична інтерпретація.
Потенційний ВВП — реальний ВВП в умовах повної зайнятості.
ТС-сукупні витрати-витрати які характеризують сукупність пост і зміних витрат.ТС= FC+VC .Для того щоб подудувати графік ТС необх побудувати лінію яка буде сумою кривих пост і змін витр.
Рівновага в ек-ці може забезпечуватись в умовах повної або неповної зайнятості, на інфляційній основі або на основі стабільних цін. Це залежить від співвідношення між сукупними видатками і потенційним ВВП. Ідеальним є такий варіант, коли Сук. видатки = потенц. ВВП. Проте, як правило, Сук. видатків або не вистачає для закупівлі потенційного ВВП, або вони є надмірними щодо потенційного ВВП.
Перший варіант спостерігається в умовах неповної зайнятості. Якщо Сук. видатків не вистачає для закупівлі потенційного ВВП, то в ек-ці виеикає рецесійний розрив. Графічна інтерпретація рецесійного розриву подана на малюнку:
Е
Т1 Е1
Е2
Т2
ВВПп ВВП
Потенційному ВВП (ВВПп) відповідають Сук. видатки на рівні Е2. Але фактично ек-ка витрачає Е1 ( Е2). ВВП факт. ВВПп. Це явище отримало назву рецесійний розрив. Графічно рецесійний розрив – це відстань по вертикалі між лініями Е1 і Е2. Кількісно рецесійний розрив – це величина, на яку сук. видатки мають початково (+ Е) , щоб ВВП факт до потенц. рівня. Оскільки в разі сук. видатків ціни можуть , то для обчислення рецесійного розриву використ. ф-лу приросту ВВП реального в умовах нестабільних цін :
+Сук.витр.=ВВП реальн / Мультиплікатор
Протилежний варіант має місце за умов повної зайнятості, коли сукупні видатки є надмірними порівняно з ВВПп. Тоді в ек-ці виникає інфляційний розрив.
Інфляційний розрив – це величина, на яку фактичні сукупні витрати повинні початково зменшитися, щоб усунути інфляційний надлишок за умов повної зайнятості.
Розрив носить назву інфляційного тому, що він викликає в економіці інфляційний надлишок ВВП. Величину інфляційного розриву (-∆СуВп) – необхідного початкового зменшення сукупних витрат – можна визначити за формулою (без врахування цінового фактору): -∆СуВп = -∆ВВПі / Мв,
де -∆ВВПі – інфляційне зменшення ВВП за умов повної зайнятості (-∆ВВПі = ВВПп - ВВПф).
Графічно інфляційний розрив можна зобразити в наступному вигляді:
На графіку потенційний ВВП забезпечується при сукупних витратах на рівні СуВ2. Але фактично економіка витрачає більше – СуВ1. Отже має місце надлишок сукупних витрат (СуВ1>СуВ2). Тому фактичний надлишок ВВП номінально перевищує потенційний: ВВП1>ВВП2. Таке явище і називається інфляційним розривом.
Інфляційний розрив виникає у зв`язку з тим, що зростання сукупних витрат (сукупного попиту) не супроводжується адекватним зростанням вир-ва (сукупної пропозиції). В умовах, коли економіка досягла повної зайнятості, під-ва не можуть швидко відповісти на збільшення сукупного попиту відповідним збільшенням фактичних обсягів вир-ва. Для цього потрібен певний час. Єдиним природним наслідком у цьому випадку є зростання цін, тобто інфляція. Тому усунення інфляційного розриву викличе лише зменшення номінального ВВП без зміни реального ВВП.