77. Джерела формування резерву під кредитні ризики.

З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників банків ство­рюються резерви для відшкодування можливих втрат за кредит­ними операціями банків.

Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків є спец резервом, необхідність форму­вання якого обумовлена кредитними ризиками.

Оцінка кредитних ризиків здійснюється за всіма кредитними операціями та коштами, що розміщені на кореспондентських ра­хунках, які відкриті в інших банках як у нац, так і в іно­земній валюті.

З метою розрахунку резерву під кредитні ризики банки здійс­нюють класифікацію кредитного портфеля за кожною кредитною операцією залежно від:

— фінансового стану позичальника;

— стану обслуговування позичальником кредитної заборго­ваності;

— рівня забезпечення кредитної операції.

За результатами класифікації кредитного портфеля визначається категорія кожної кредитної операції як «стандартна», «під контролем», «субстандартна», «сумнівна» чи «безнадійна».

Загальна заборгованість за кредитними операціями становить валовий кредитний ризик для кредитора.

Для розрахунку резервів на покриття можливих втрат за креди­тними операціями визначається чистий кредитний ризик шляхом зменшення валового кредитного ризику на вартість забезпечення,

Банки створюють та формують резерви на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних опе­рацій у нац та ін валютах. Банки створюють також резерв на всю суму нарахованих за кредитними операціями доходів, що прострочені на строк понад ЗО днів. Банки створюють резерви за коштами, що містяться на кореспондентських рах, які відкриті в ін банках, а також депоз до запитання в ін банках і сумнівною за­боргованістю за коштами до запитання в інших банках.

Резерв під кредитні ризики поділяється на резерви під стан­дартну та нестандартну заборгованість і формується в тій валюті, в якій враховується заборгованість. Резерв під кредитні ризики використовується лише для по­криття збитків за непогашеною позичальниками заборгованістю за кредитними операціями за основним боргом, стягнення якої є неможливим. Банки здійснюють розрахунок резервів під стандартну та не­стандартну заборгованість упродовж місяця, в якому здійснено кредитну операцію. Формування резервів банки здійснюють щомісячно відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за станом на перше число місяця, наступного за звітним.

Безнадійна кредитна заборгованість списується банком за ра­хунок резерву під нестандартну заборгованість за рішенням прав­ління банку.

При розрахунку резерву під кредитні ризики, як уже зазнача­лося, банк на підставі класифікації валового кредитного ризику та врахування прийнятого забезпечення визначає чистий кредит­ний ризик за кожною кредитною операцією і зважує його на встановлений коефіцієнт резервування. А саме: кредитна операція Стандартна 1%

Під контролем 5% Субстандартна 20% Сумнівна 50%

Безнадійна 100%

При визначенні розміру резерву за врахованими векселями І ума, що підлягає резервуванню, визначається, виходячи з врахованої вартості векселя. Для врахування ризику країни при розрахунку резерву за кош­тами, що містяться на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках, депозитами до запитання в інших банках і сумнів­ною заборгованістю за цими коштами, використовується встановлений міжнародними рейтинговими агентствами рейтинг, який підтверджено в бюлетні однієї з провідних світових рейтингових

компаній.

Банки, у яких відкрито кореспондентський рахунок, поділяю­ться за групами відносно рейтингу країни (рейтинг країни, що визначається міжнародними рейтинговими агентствами, доводи­ться до відома комерційних банків НБУ).

Розмір резерву визначається шляхом зважання суми коштів, що обліковується на кореспондентському рахунку окремого бан­ку, на відповідний коефіцієнт резервування. А саме:

№ групи	Коефіцієнт резервування, %
1	0
2	2
3	10
4	20
5	ЗО
6	40
7	50
8	100

До групи 8 відносяться банки (резиденти і нерезиденти), які ви­знані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, а також банки, що зареєстровані в офшорних зонах.Ризики за коштами, що розміщені на кореспондентських ра­хунках, відкритих в інших банках, які віднесені до груп 1—2, вважаються «стандартними», а віднесені до груп 3—8 — «не­стандартними». Резерв під кредитні ризики розраховується та формується го­ловним банком та його філіями. Джерелом формування резерву під стандартну заборгованість є прибуток мин років, відрахування до цього резерву прова­дяться щоквартально. За кредитами, що віднесені до інших груп — під контролем, субстандартними, сумнівними і безнадійними, — створюється спеціальний резерв, відрахування до якого віднося­ться до витрат комерційного банку.

Згідно з чинним податковим законодавством 40% від обсягу нарахованого резерву включається до валових витрат і не оподат­ковується, а решта підлягає оподаткуванню.

Отже, величина спеціального резерву, віднесена на витрати банку, зменшує прибуток і, відповідно, базу оподаткування. Це створює для банків стимул для адекватної оцінки якості кредит­ного портфеля та формування резерву в повному обсязі. У разі зменшення розрахункової величини спеціального резерву порі­вняно з попередньою звітною датою внаслідок поліпшення яко­сті кредитного портфеля або в разі повернення попередньо спи­саного кредиту надлишкова сума резерву чи одержана ком­пенсація спрямовується на збільшення доходів. Кредитну забор­гованість за рахунок загального і спеціального резервів спису­ють за рішенням правління комерційного банку та згідно з чин­ним законодавством.