6. Запозичені кошти банку: сутність , види та їх характеристика

Запозичені кошти або не депозитна база – це кошти ,які отримує банк за власною ініціативою.

Банк може позичати гроші у наступних джерел:

1.Позики центрального банку. Вартість залучення коштів від НБУ є найменшою і як правило встановлюється на рівні відсоткової ставки. Запозичення коштів в НБУ здійснюється через процедуру рефінансування комерційних банків. Рефінансування здійснюється шляхом операцій на відкритий ринок та подання стабілізаційних кредитів. Операції на відкритому ринку здійснюються у формі кількісного або процентного тендера та відкриття постійно діючої лінії рефінансування. Гарантією повернення коштів НБУ виступають державні та високо надійні ЦП, які представлені в НБУ в якості застави. Кількісний тендер передбачає, що НБУ наперед оголошує % ставку за якою банки можуть отримати кредити. Надалі кредитні ресурси розподіляються серед комерційних банків які подали заявки на участь у тендері пропорційно обсягу їх надходження. Сума тендеру може оголошувати НБУ, а може і не оголошуватись. Відсотковий тендер передбачає, що комерційні банки самі пропонують % ставки за якими вони можуть взяти кредит. НБУ задовольняє їх починаючи з найбільших ставок і закінчуючи найменшими. Постійно діюча лінія рефінансування відкривається для підтримки короткострокової ліквідності та передбачають укладання генеральної угоди між НБУ та комерційним банком строком на 1 рік. Кредити такого характеру відносяться , як правило, на 1 робочий день. Надання стабілізаційних кредитів здійснюється тими банками, які знаходяться у стані фінансового оздоровлення абр перебув у відносинах з банком строком до 3 років. Якщо надходжень у банку достатньо, то строк може бути переглянутий у бік його зменшення. Надання кредитів суб’єктами господарювання за рахунок коштів стабілізаційного прибутку забороняється.

2.Міжбанківський ринок ресурсів. За власністю дане джерело є трохи дорожчим ніж позики у НБУ, та дешевим і доступним ніж в інших джерелах. На міжбанківському ринку укладаються угоди тривалістю до 6 місяців, які поділяються на одноденні(овернайт), строкові (строк видання чітко визначається та диктується в документах), безстрокові (кредитування автоматично поновлюється до тих пір доки одна зі сторін не виявить бажання прервати угоду) .

3.Операції РЕПО – це надання міжбанківської позики під заставу державних та високо надійних ЦП за умови їх зворотного викупу після повернення кредитних коштів(від кількох годин до 60 днів). Угоди можуть укладатися як одноденні, строкові, безстрокові. НБУ дозволено укладати тільки строкове РЕПО. На сьогоднішній день найбільший обсяг запозичених коштів находить до комерційних банків від угод РЕПО.

4. Міжнародні фінансові ринки. Доступ на ринку мають переважно великі банки. Ціна користування такими кредитами складається зі ставки LIBOR + премія. Недоліком даного джерела є те, що доступ до цих ринків обмежений і до нього слід звертати лише тоді, коли потрібно забезпечить великі суми коштів.

5. Ринок депозитних сертифікатів. НБУ випускає власні боргові зобов’язання у безстроковому виді строком до 1 дня, до 14 днів і до 365 днів. Розміщення депозитних сертифікатів здійснюється виключно серед комерційних банків у безготівковій формі.

6. Ринок комерційних ЦП представляє короткострокове незабезпечення борговими зобов’язаннями строком обертання до 270 днів. В Україні дане джерело не набуло особливого поширення через відсутність ринку комерційних банків.

7. Позики в небанківському секторі економіки . Комерційні банки у разі необхідності мають право залучати вільні грошові кошти та ЦП у підприємств, організацій, населення. На вартість зобов’язань банку та вибір конкретних джерел впливають наступні чинники:

- вартість залучених конкретних джерел;- граничні строки погашення;

- рівень надійності конкретних джерел;- правила та обмеження;

- рівень державного регулювання джерела; - кредитоспроможність банка позичальника.