Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпоры на модуль по ФМБ.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
08.12.2018
Размер:
260.1 Кб
Скачать

26. Управління грошовою позицією та обов’язковими резервами банку

Грошова позиція банку визначається відношенням суми коштів на кореспондентському рахун­ку та у касі банку до його сукупних активів. Показник грошової позиції банку тісно пов’язаний з нормами обов’язкового резервування, як основним інструментом грошово-кредитної політики.

Обов’язкові резерви — це певна сума активів, які комерційний банк згідно з чинним законодавством зобов’язаний зберігати в центральному банку.

Формування обов’язкових резервів має на меті: 1) регулювання грошової маси в обігу; 2) забезпечення своєчасності здійснення платежів за вимогами клієнтів; 3) підтримання ліквідності комерційного банку.

Обов’язкові резерви в повному обсязі можуть бути використані банком лише в разі припинення його діяльності. Система резервних вимог досить дорога з погляду втрачених можливостей банку щодо одержання доходів.

Обов’язкові резерви формуються в цілому за консолідованим балансом комерційного банку, а відповідна сума коштів обов’язко­вих ре­зервів у національній валюті утримується на кореспондент­ському рахунку комерційного банку в НБУ та в касі банку за певний період.

Недотримання норм обов’язкового резервування означає здійснення несанк­ціонованої кредитної емісії.

Основна мета менеджменту банку у сфері управління обов’язко­вими резервними вимогами — підтримати передбачені законом резерви на мінімальному рівні та не допустити ні надлишків, ані дефіциту. Надлишкові резерви не приносять процентних доходів, і тому знижують можливості одержання прибутку, а дефіцит резервів тягне за собою втрати, зумовлені застосуванням штрафних санкцій, порушує налагоджену роботу банку, знижує її ефективність.

Визначивши обсяг необхідних резервів, менеджер має порівняти його з обсягом наявних готівкових коштів у касі та на корес­пондентському рахунку в центральному банку. Якщо сума наявних сукупних коштів вища за ту, яку розраховано згідно з резерв­ними вимогами, то банк має надлишкові резерви.

У разі, коли розрахунковий обсяг резервних вимог перевищує фактичну суму резервних активів, банк має справу з дефіцитом резервів, який необхідно негайно ліквідувати. Ресурси для поповнення обов’язкових резервів можуть бути запозичені в центральному банку або на міжбанківському ринку. Індикатори стану ліквідності банку: втрата частини депозитів, зниження ринкової ціни акцій банку, підвищення вартості запозичених коштів, ускладнення в реалізації депозитних сертифікатів та цінних паперів, низький попит на відкриття нових рахунків, відмова надати потенційно вигідні кредити, великі обсяги й висока частота запозичень на міжбанківському ринку та в центральному банку, продаж високоліквідних цінних паперів, продаж активів зі збитками для банку.

Політика постійного підтримання резервів на рівні, достатньому для задоволення вимог щодо норм обов’яз­кових резервів, особливо під час пікових періодів зростання депозитів, призводить до зниження показників прибутковості банків.

Не маючи змоги використовувати гнучкі підходи до регулювання ліквідності, банки вирішують дилему «ліквідність — прибутковість» на користь прибутковості.