- •Алгоритм формування резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банку
- •2. Визначення ліквідної позиції банку і правила управління нею
- •Правило управління гепом:
- •5. Загальні принципи управління ліквідністю банку
- •Джерела формування та напрями використання ліквідних коштів
- •6. Запозичені кошти банку: сутність , види та їх характеристика
- •7. Імунізація балансу банку
- •9. Класифікація та функції портфеля цінних паперів банку
- •10. Кредитний портфель: сутність та нормативи регулювання
- •12. Методи визначення дохідності портфеля цінних паперів
- •14. Методи оцінки ризику та ефективності управління портфелем цінних паперів банку
- •15. Методи оцінювання потреби в ліквідних коштах
- •16. Методи управління кредитним ризиком
- •Управління ризиком окремого кредиту
- •17. Оцінка фінансового стану позичальників фізичних та юридичних осіб для визначення їх кредитоспроможності
- •21. Рефінансування комерційних банків: сутність та форми
- •22. Розрахунок базової депозитної ставки та чинники, які на неї впливають
- •23. Стратегії формування портфеля цінних паперів
- •24. Сутність управління активами — пасивами та його основні завдання. Комітет з управління активами та пасивами (alco).
- •25. Управління валютним ризиком банку
- •26. Управління грошовою позицією та обов’язковими резервами банку
- •27. Управління інвестиційним горизонтом банківського портфеля цінних паперів
- •Стратегії управління інвестиційним горизонтом:
26. Управління грошовою позицією та обов’язковими резервами банку
Грошова позиція банку визначається відношенням суми коштів на кореспондентському рахунку та у касі банку до його сукупних активів. Показник грошової позиції банку тісно пов’язаний з нормами обов’язкового резервування, як основним інструментом грошово-кредитної політики.
Обов’язкові резерви — це певна сума активів, які комерційний банк згідно з чинним законодавством зобов’язаний зберігати в центральному банку.
Формування обов’язкових резервів має на меті: 1) регулювання грошової маси в обігу; 2) забезпечення своєчасності здійснення платежів за вимогами клієнтів; 3) підтримання ліквідності комерційного банку.
Обов’язкові резерви в повному обсязі можуть бути використані банком лише в разі припинення його діяльності. Система резервних вимог досить дорога з погляду втрачених можливостей банку щодо одержання доходів.
Обов’язкові резерви формуються в цілому за консолідованим балансом комерційного банку, а відповідна сума коштів обов’язкових резервів у національній валюті утримується на кореспондентському рахунку комерційного банку в НБУ та в касі банку за певний період.
Недотримання норм обов’язкового резервування означає здійснення несанкціонованої кредитної емісії.
Основна мета менеджменту банку у сфері управління обов’язковими резервними вимогами — підтримати передбачені законом резерви на мінімальному рівні та не допустити ні надлишків, ані дефіциту. Надлишкові резерви не приносять процентних доходів, і тому знижують можливості одержання прибутку, а дефіцит резервів тягне за собою втрати, зумовлені застосуванням штрафних санкцій, порушує налагоджену роботу банку, знижує її ефективність.
Визначивши обсяг необхідних резервів, менеджер має порівняти його з обсягом наявних готівкових коштів у касі та на кореспондентському рахунку в центральному банку. Якщо сума наявних сукупних коштів вища за ту, яку розраховано згідно з резервними вимогами, то банк має надлишкові резерви.
У разі, коли розрахунковий обсяг резервних вимог перевищує фактичну суму резервних активів, банк має справу з дефіцитом резервів, який необхідно негайно ліквідувати. Ресурси для поповнення обов’язкових резервів можуть бути запозичені в центральному банку або на міжбанківському ринку. Індикатори стану ліквідності банку: втрата частини депозитів, зниження ринкової ціни акцій банку, підвищення вартості запозичених коштів, ускладнення в реалізації депозитних сертифікатів та цінних паперів, низький попит на відкриття нових рахунків, відмова надати потенційно вигідні кредити, великі обсяги й висока частота запозичень на міжбанківському ринку та в центральному банку, продаж високоліквідних цінних паперів, продаж активів зі збитками для банку.
Політика постійного підтримання резервів на рівні, достатньому для задоволення вимог щодо норм обов’язкових резервів, особливо під час пікових періодів зростання депозитів, призводить до зниження показників прибутковості банків.
Не маючи змоги використовувати гнучкі підходи до регулювання ліквідності, банки вирішують дилему «ліквідність — прибутковість» на користь прибутковості.