23. Стратегії формування портфеля цінних паперів

Ефективність управління портфелем цінних паперів банку визначається за співвідношенням доходів та ризиків.

У банківській практиці виділяють два основні підходи до управління портфелем цінних паперів:

1. пасивна інвестиційна політика:

• інвестиції мають довгостроковий характер;

• незначні обороти за операціями купівлі-продажу цінних паперів;

• високий рівень диверсифікації, частка окремих цінних паперів мала, ризик збалансований;

• результатом є формування пасивного портфеля.

2. активна інвестиційна політика:

• активна гра на підвищення з недооціненими цінними паперами;

• активна гра на зниження з цінними паперами із завищеною ціною;

• великі обороти за операціями купівлі-продажу цінних паперів;

• результатом є формування активного портфеля.

Відповідно до обраної інвестиційної політики виділяються два основні типи банківського порт­феля цінних паперів:

*Пасивні портфелі цінних паперів добре диверсифіковані, а їх ліквідність, ризик і дохідність відповідають середньоринковим.

*Активні портфелі включають цінні папери, курси які різко відхиляються від цін, визначених серед­ньоринковими умовами, і можуть зазнавати сильних коливань.

З погляду завдань, що постають перед менеджментом у процесі формування банківського портфеля цінних паперів, виділяють кілька типів портфелів.

1. Портфель росту орієнтований на придбання цінних паперів, ринкова вартість яких швидко зростає. Мета створення такого портфеля полягає в нарощуванні капіталу інвесторів.

2. Портфель доходу служить для одержання високих поточних надходжень: рентних платежів, процентних виплат, дивідендів. Для такого портфеля відношення стабільно отримуваного доходу до ринкової вартості цінних паперів, що входять до його складу, вище за середньоринкове значення.

3. Портфель ризикового капіталу складається переважно з цінних паперів і паїв молодих компаній, що проводять на ринку агресивну стратегію швидкого розширення..

4. Збалансований портфель має на меті досягнення декількох цілей: нарощування капіталу, отримання високого доходу, підтримка ліквідності. До складу такого портфеля можуть включатися цінні папери зі швидко зростаючою ринковою ціною, високоприбуткові цінні папери.

5. Спеціалізований портфель формується за окремими критеріями, такими як вид цінних паперів, галузева чи регіональна належність, вид ризику, період обігу. Кожний з таких портфелів служитиме досягненню певної мети.

З погляду надійності портфель цінних паперів банку оцінюється за критеріями:

• рівень сукупного ризику портфеля;

• практика використання методів зниження ризику, таких як диверсифікація і хеджування;

• ступінь ліквідності портфеля;

• відповідність цілям, яких прагне досягти банк за допомогою портфеля.

24. Сутність управління активами — пасивами та його основні завдання. Комітет з управління активами та пасивами (alco).

З огляду на історичний розвиток поглядів на управління фінансовими потоками в комерційному банку розрізняють три основні підходи:

1) через управління активами (менеджери сприймали зобов’язання та капітал як такі, що не залежать від їх діяльності, а визначаються потребами акціонерів. Ключовою сферою стає управління розміщенням ресурсів);

2) через управління пасивами (менеджер повинен обрати найефективніші джерела поповнення капіталу та залучення зобов’язань, не враховуючи ефективні напрями їх розміщення. Цей підхід мінімізує витрати з залучення коштів, що призводить до збільшення прибутків та капіталу);

3) через управління активами і пасивами (інтегрований підхід).

Інтегрований підхід полягає в установленні пропорційності між активними та пасивними операціями банку задля підвищення прибутковості, зниження ризиків, контролю за ліквідністю та управління спредом. Основна ідея УАП полягає в розумінні нерозривної єдності активів, зобов’язань і капіталу банку в одержанні високого прибутку за прийнятного рівня ризику.

Упровадження інтегрованого підходу до управління активами і пасивами в банку починається зі створення спеціального комітету при Раді директорів, який називається Комітет з управління активами і пасивами (КУАП або ALKO). До складу Комітету входять представники управління фінансовими операціями банку, кредитного та інвестиційного підрозділів, підрозділів економічного аналізу та прогнозування, головний бухгалтер, головний економіст, керівники великих філій. Комітет діє не на постійній основі, а збирається із визначеною періодичністю для координації процесу управління в усіх сферах діяльності банку.

Основні функції КУАП:

1) визначення рівня та меж допустимого ризику;

2) визначення потреб у ліквідних коштах;

3) оцінювання величини та достатності капіталу;

4) прогнозування й аналіз коливань відсоткових ставок;

5) прийняття рішень про хеджування ризиків;

6) оцінювання змін у доходах і витратах;

7) визначення прийнятної структури та якості кредитного й інвестиційного портфелів;

8) калькулювання цін на банківські послуги;

9) додаткові питання з управління активами та пасивами.

Рішення прийняті Комітетом виконуються працівниками казначейства банку та інших структурних підрозділів з відповідних напрямів діяльності.