- •Передмова
- •Література до усіх тем курсу
- •Частина і.
- •Тема 1. Предмет, структура та інструментарій політології
- •Література
- •Тема 2. Політика як суспільне явище
- •2.2. Загальна структура, форми та методи політичної діяльності.
- •Література
- •Тема 3. Політична влада
- •Література
- •Частина II. Основні віхи світової та вітчизняної політичної думки
- •Тема 4. Основні віхи історії зарубіжної політичної думки.
- •Література
- •Тема 5. Політична думка в Україні
- •Література
- •Частина III. Політичні інститути та процеси
- •Тема 6. Соціально - політична сфера суспільства
- •Література
- •Тема 7. Політична соціалізація
- •7.2. Політична соціалізація в сучасному українському суспільстві
- •Література
- •Тема 8. Етнонаціональна політика
- •8.1. Етноціональні спільності як суб'єкти та об'єкти політики.
- •Література
- •Тема 9. Політична система суспільства
- •Література
- •Тема 10. Правова та соціальна держава
- •Література
- •Тема 11. Громадянське суспільство як
- •Література
- •Тема 12. Політичні партії та громадсько-політичні об'єднання
- •Література
- •Тема 13. Політичні режими
- •Література
- •Тема 14. Демократія: теорія і реальність
- •Література
- •Тема 15. Політична культура та свідомість
- •Література
- •Тема 16. Політична ідеологія
- •Література
- •Тема 17. Політика і мораль
- •Література
- •Тема 18. Політичні еліти і політичне лідерство
- •Література
- •Тема 19. Політичні конфлікти та шляхи їх розв’язання
- •Література
- •Тема 20. Вибори та виборчі системи
- •Література
- •Тема 21. Світова політика і міжнародні відносини. Політичні аспекти глобальних проблем сучасності.
- •Література
- •Теми курсу для семінарських занять та методичні рекомендації
- •Тема 1. Теоретико-методологічні засади політології
- •Методичні рекомендації та практичні завдання:
- •Тема 2. Основні віхи історії зарубіжної політичної думки
- •Методичні рекомендації та практичні завдання
- •Стародавній світ
- •Політична думка Середньовіччя іу-хіу ст.
- •Відродження іу - початокУп ст.
- •Реформація кінець ху ст. -1 пол.Хуі ст.
- •Просвітництво хуп - хуш ст.
- •Соціал-утопізм, соціалізм і комунізм
- •Тема 3. Політична думка в Україні
- •Методичні рекомендації та практичні завдання
- •1. Формування самостійницьких концепцій державної влади в Україні:
- •2. Державотворчі ідеї представників наиіонально-державнииького напряму:
- •3. Соціалистичні концепції розвитку української державності:
- •Тема 4. Влада в політичному житті суспільства
- •Методичні рекомендації та практичні завдання
- •Тема 5. Етнонаціональні спільності і політика
- •Методичні рекомендації та практичні завдання
- •Тема 6. Демократія в політичному житті суспільства
- •Методичні рекомендації та практичні завдання
- •Тема 7. Політична система суспільства
- •Методичні рекомендації та практичні завдання
- •Тема 8. Правова та соціальна держава та громадянське суспільство
- •Методичні рекомендації та практичні завдання
- •Тема 9. Політичні партії та громадсько-політичні об'єднання
- •Методичні рекомендації та практичні завдання
- •Тема 10 Політичний процес
- •Методичні рекомендацій та практичні завдання
- •Тема 11. Політична соціалізація та соціальна стратифікація
- •Методичні рекомендацій та практичні завдання
- •Тема 12. Політична культура та свідомість
- •Методичні рекомендації та практичні завдання
- •Тема 13. Політичні еліти та політичне лідерство
- •Методичні рекомендації та практичні завдання
- •Тема 14. Політичні конфлікти та шляхи їх розв’язання
- •Методичні рекомендації та практичні завдання
- •Методичні рекомендації щодо організації підготовки до семінарських занять
- •Підбір літератури і робота над книгою
- •Підготовка рефератів
- •Підготовка наукової доповіді (повідомлення)
- •Питання до іспиту
Тема 11. Політична соціалізація та соціальна стратифікація
-
Політична соціалізація
-
Соціальна стратифікація та особливості політичної стратифікації
Методичні рекомендацій та практичні завдання
Для чіткого усвідомлення логіки викладення питань політичної соціалізації та стратифікації в межах політичної сфери суспільства необхідно вказати на те, що політична соціалізація та стратифікація розглядаються нами як два рівні політичного життя суспільства: індивідуальний (персональний) та суспільний (груповий) відповідно. Індивід як соціальна істота виступає первісним творцем соціо-політичної реальності, отже політичним актором зокрема. Тож з'ясування умов функціонування та відтворення індивідуального рівня передбачає аналіз проблеми політичної соціалізації.
Характеристика ж суспільного рівня вимагає вивчення соціально-структурних процесів, сутність яких розкривається в руслі проблеми стратифікації.
Слід зважити також на властивість суб'єктів політичного життя (індивідів і соціальних груп тощо) бути одночасно і його об'єктами.
Політична сфера є однією зі сфер соціальної реальності, рівнорядна з іншими її частинами ("підсистемами"): економічною, культурною тощо. Хоча автономний статус політичної сфери є доволі молодим набутком історії, відлік якому заведено вести від часу написання Мак'явеллі трактату "Державець". Остаточне ж відокремлення політичної сфери припадає на XVIII-XIX століття - час теоретичного обґрунтування громадянських прав та індивідуальних свобод як особливого виду політичних ліберальних цінностей. Професіоналізація політичного життя та інституціаналізація нової системи ліберально-демократичних цінностей послужили механізмами такого відокремлення політичної сфери із загальної системи людської дії — соціальної реальності. Політична сфера, поруч з іншими сферами суспільного буття, має «характерні значення та способи сприйнятт».
Диференційною ознакою світу політичної реальності є зосередження її навколо проблеми влади та владних відносин на різних структурних рівнях макрополітики (регіональний, державний та світовий). Інституалізація владних відносин відбувається шляхом утворення широкої мережі громадсько-політичних організацій, бюрократичних органів (інститут держави), нормативно-правових та ідеологічних інститутів, що опікуються зокрема й питанням політичної культури та політичної поведінки.
Отже, політична сфера суспільства являє собою багатоскладне поняття, що оперує сукупністю категорій з різних областей політологічного знання: світ політичного і владні відносини, політичні інститути та політичні процеси, політична культура та ідеологія тощо.
Для того, щоби з'ясувати специфіку відтворення, розвиток та взаємозвя'зок політичної сфери з іншими сферами людської діяльності необхідно відпочатку охарактеризувати людину як творця соціальної реальності взагалі та політичної зокрема, тобто охарактеризувати людину як суб'єкта політичної сфери. Дане питання може буте розв'язане в контексті розгортання проблеми політичної соціалізації.
1.Розкриття теми політичної соціалізації передбачає засвоєння наступних категорій та понять: соціалізація та власне політична соціалізація, інтерналізація (інтеріоризація), ресоціалізація, де-соціалізація. Неохідним є також знання етапів політичної соціалізації, її форм і типів, особливостей політичної соціалізації в країнах з різними політичними режимами та різним ступенем автономії політичної сфери (традиційні та (пост) індустріальні суспільства) .
Суспільство є продуктом людської дії, а людина як особистість і репрезентативна одиниця людської спільності є продуктом соціальним, оскільки членом суспільства людина стає в результаті тривалої взаємодії з іншими людьми, а не народжується ним. З іншого боку, суспільства відтворюють себе лише через адаптацію нових Генерацій до усталених суспільних норм співжиття, вироблених попередніми поколіннями і закріпленими в культурі. Цей процес переймання індивідом досвіду попередніх Генерацій, через засвоєння законів і норм, оволодіння комплексом соціальних ролей та навичок має назву соціалізації. Специфіка політичної соціалізації полягає в тому, що головна увага фокусується на процесі входження індивіда в окрему частину об'єктивного світу суспільства - зокрема, політичну систему. Індивід засвоює політичні цінності та ролі, притаманні тій чи тій політичній системі, що сприяє виробленню у нього певної політичної позиції.
Процес політичної соціалізації, за аналогією до соціалізації взагалі, відбувається шляхом інтеріоризації, тобто шляхом переведення (інтерпретації) об'єктивних фактів певного значення у факти суб'єктивного значення (П.Бергер, Т.Лукман). Отже йдеться про переведення певних політико-культурних настанов зі сфери зовнішніх зразків у сферу внутрішніх спонук, мотивів діяльності.
2. Розкриття данної проблеми спирається на засвоєння таких її складників: історичні типи стратифікації, параметри стратифікації, теорії стратифікації тощо.
Виконанння індивідуальних політичних ролей «за випадком» (М.Вебер) переважною більшістю політичних акторів (всі ми у ролі виборців) є важливим актом вияву політичної волі, що й дає підстави наполягати на загальному характері політичної участі, притаманної демократичній політичній системі, який уважливлює статус політичного актора - як суб'єкта політичного процесу. Проте значно більший уплив на політичний процес чинить не конкретний індивід, а спільноти різного ступеню організованості та складності. Вони поруч з автономно існуючими, наділеними відмінним об'ємом ресурсів упливу, акторами: індивідами та владою (державними інститутами) виступають активними суб'єктами політичної сфери. Поміж останніх розрізняють такі: нації, класи, верстви, партії тощо.
Кожне суспільство соціально структуроване. І для визначення місця людини в соціальному просторі необхідно не лише знати її «сімейний стан, громадянство, національність, ставлення до релігії, професію, належність до політичних партій, економічний статус, походження тощо» (П.Сорокін), але й місце цієї людини в середині кожної з основних груп. Саме відношення людини до певної групи та відношення цих груп одна щодо одної в середині суспільства утворюють систему координат визначення соціального положення людини в данному суспільстві, а пояснення функціонування цієї системи входить до складу поняття соціальної стратифікації.
Термін стратифікація, запозичений з геології (нашарування земельних порід), в соціальних науках позначає «структуровані нерівності між різними угрупованнями людей» (Е.Ґіденс). Отже соціальна стратифікація - це система регульованої нерівності, за якої формуються різні прошарки суспільства. Але стратифікація це не просто сукупність прошарків і страт, а ієрархія цієї сукупності.
Виділяють чотири основні системи або історичні типи стратифікації: рабство, касти, стани, класи. Певною мірою можна говорити про їхню часову й історичну послідовність, хоча й не виключена можливость одночасного співіснування деяких систем, як от рабство та класи в Давній Греції та Римі.
Перші три системи називають закритими суспільствами, а останню класову - відкритим.
Основні поняття та категорії
Агент (політичної) соціалізації — конкретні люди, відповідальні за навчання правовим та політичним нормам і засвоєння навичок політичних ролей.
Рабство — це така юридична, економічна та соціальна форма залежності людей, яка межує з повним безправ'ям та граничним ступенем нерівності. Це такий стан, коли певні нідивіди в прямому розумінні належать іншим людям як їхня власність (Е. Гіденс).
Каста (з португ. — раса або чиста порода) — соціальна група (страта), членство в якій визначається виключно своїм народженням.
Стан — соціальна група (страта), яка має закріплені звичаями чи юридичними законами права і обов'язки, що передаються спадково.
Клас — сукупність людей у суспільстві, що займають однакову позицію щодо форми влади, привілегій або престижу (Г. Ленскі); широке угруповання людей, які спільно розпоряджаються економічними ресурсами, що вирішальним чином формує стиль їхнього життя. Майнова власність, а також рід занять — головні підвалини класових відмінностей. Клас — це велика група людей, які різняться за місцем в історично визначеній системі суспільного виробництва, за їх відношенням (здебільшого закріпленим та оформленим законами) до засобів виробництва, за їхньою роллю в суспільній організації праці, а значить, за способами отримування і розмірам тієї частки суспільного багатства, якою вони диспонують. Класи — це такі групи людей, з яких одна може привласнювати працю іншої завдяки відмінності їхнього місця в певному укладі суспільного господарства» (В. І. Ленін «Великий почин»).
Питання для дискусії
-
Чи є доцільним застосовуання методів прямої політичної соціалізації до повнолітньої особи в умовах демократичного суспільства?
-
Криза політичної соціалізації в Україні порадянських часів виявлялась переважно у негативній ресоціалізації старшої генерації. Чи коректно говорити про кризу політичної соціалізації на сучасному етапі у всіх вікових групах?
-
Наскільки позиції, засвоєні в дитинстві, продовжують визначати поведінку дорослого індивіда?
-
Чи можна вважати процес політичної соціалізації загальним світовим явищем подібно до соціалізації взагалі?
-
Теза про те. що класовий стан жінки визначається класовим станом її чоловіка, може мати як аргументи «за» так і – «проти». Чи не так?
-
Чи є відмінність поміж політичною соціалізацією і політичним вихованням?
-
У чому полягають передумови розвитку середнього класу в Україні?
-
Чи може мати суспільство рівних виборчих прав пірамідальний профіль політичної стратифікації?
-
Яка роль ідентифікації індивіда у визначенні його соціального статусу?
-
Яке місце ідеології в структурі змін ціннісних підвалин ідентифікації?
Теми рефератів та контрольних робіт:
-
Сутність та функції соціальної структури суспільства.
-
Особливості політичної соціалізації в умовах тоталітаризму.
-
Політична культура і соціалізація.
-
Роль політичної соціалізації у формуванні культури громадянської участі.
-
Сучасні тенденції соціальної стратифікації на Україні.
-
Функціоналістське обгрунтування стратифікації.
-
Соціалізація особистості: політичний аспект.
-
Людина як об'єкт і суб'єкт політики.
-
Особливості політичної соціалізації в сучасному українському суспільстві.
-
Політична діяльність і соціалізація особистості.
Питання для самоконтролю
-
Проведіть порівняльний аналіз теорій класів К. Маркса та М. Вебера. Визначте їх суспільні та відмінні властивості.
-
З'ясуйте, які тенденції в розвитку трикласової структури суспільства відбито в пірамідальній (конусній) та ромбоподібній формах зображення цієї структури.
-
Проаналізуйте сучасні тенденції соціальної стратифікації українського суспільства.
Завдання для самостійної роботи
-
Дати визначення політичної соціалізації та показати її особливості в Україні.
-
Яка роль політичної соціалізації у формуванні високої культури громадської праці.
-
Проаналізувати динаміку соціальної стратифікації українського суспільства.
-
Спробуйте за диференційними ознаками розвести поняття: «політика», "політичне життя" та «політична сфера».
-
Охарактеризуйте соціальну структуру українського суспільства, тенденції та особливості її трансформаційних змін.
-
З'ясуйте специфіку процесів політичної де- і ресоціалізації в умовах розбудови нової держави (на прикладі України).
-
Розкрийте зміст висловлювання : «У немовляти немає особистості».
Питання до іспиту
-
Політична соціалізація: поняття та сутність.
-
Динаміка соціальної стратифікації українського суспільства.
-
Соціальна стратифікація та політична стратифікація.
-
Первинна і вторинна соціалізація.
-
Основні типи політичної соціалізації.
-
Соціальна стратифікація та соціальна мобільність.
Рекомендована літератури
Аренд Ганна. Становище людини. — Львів, 1999.
Арон Реймон. Демократия и тоталитаризм. — М., 1993.
Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. — М.: «Медиум», 1995.
Буркарт Г. Група. Особа. — Берлін, 1993.
Бычко А. К. Критический анализ философских концепций молодежного бунтарства. — К., 1985.
Вебер М. Основные понятия стратификации // Человек и общество. Хрестоматия. — К., 1999.
Веселовский В. Классы, слои и власть. — М., 1981.
Восленский М. С. Номенклатура. Господствующий класс Советского Союза. - М., 1991.
Гозман Л. Я., Шестопал Е. Б. Политическая психология. — Ростов-на- Дону; 1996.
Дэвис К. Функционалистское обоснование стратификации // Человек и общество. Хрестоматия. — К., 1999.
Линтон Р. Статус и роль // Человек и общество. Хрестоматия. — К., 1999.
Пойман М. Класи: поява, трансформація, зникнення. — Берлін, 1992.
Политология: хрестоматия / Сост. Проф. М. А. Василик, доц. М. С. Вершинин. - СПб., 1999.
Політологія посткомунізму. Політичний аналіз посткомуністичних суспільств
/ керівн. авт. кол. В. Полохало. — К., 1995.
Розанваллон Пьер. Новый социальный вопрос. Переосмысливая государство всеобщего благосостояния. — М., 1997.
Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. — М., 1992.
Стоун Дебора. Парадокс політики. Мистецтво ухвалення політичних рішень. К., 2000.
Хойбнер Т. Вызов неприкаянности: модные волны молодежного течения — теды, хиппи, панки, рокеры — в западном мире. — М., 1990.