3. Калькулювання та його місце в економічних розрахунках.

Обчислення витрат виробництва і реалізації однієї товарної одиниці здійснюється за допомогою калькуляції.

Під калькуляцією розуміють розрахунок витрат, пов’язаних з виробництвом і реалізацією одиниці товару, замовлення і т. ін.

Калькулювання потрібне для вирішення низки економічних завдань: обґрунтування цін на вироби, обчислення рентабельності виробництва, аналізу витрат на виробництво однакових виробів на різних підприємствах, визначення економічної ефективності різних організаційно-технічних заходів.

Слід відрізняти планові калькуляції від фактичних. Перші обчислюються за плановими нормами витрат до початку виробництва і реалізації товарів, другі – за їх фактичним рівнем.

При калькулюванні витрати підприємства групують за калькуляційними статтями. Статті калькуляції формують з витрат, які різняться функціональною роллю у виробничому процесі й місцем виникнення. Перелік статей калькуляції витрат може бути різний, що зумовлюється особливостями галузі, до якої належить підприємство. Загалом калькуляція витрат має такий вигляд:

1. Сировина і матеріали.

2. Енергія, спожита на технологічні цілі.

3. Заробітна плата виробничих робітників (основна і додаткова).

4. Відрахування на соціальні потреби.

5. Утримання та експлуатація машин і устаткування.

6. Загальновиробничі витрати.

7. Загальногосподарські витрати.

8. Підготовка і освоєння виробництва.

9. Позавиробничі витрати.

Відмінність статей калькуляції від аналогічних елементів витрат кошторису виробництва полягає в тому, що у статтях калькуляції враховуються тільки витрати на одиницю певного виду продукції, а в кошторисі — усі витрати підприємства, пов’язані з його основною діяльністю за певний період.

Об’єкт калькулювання – це та продукція чи роботи ( послуги ) , собівартість яких обчислюється. Наприклад : основна, допоміжна продукція, роботи, послуги. Для кожного об’єкту калькулювання вибирається калькуляційна одиниця – одиниця його кількісного виміру ( штуки, маса , площа ) [ 5-c.212-213]

Для кожного об’єкту калькулювання вибирається калькуляційна одиниця – одиниця його кількісного виміру.

Істотно впливають на методи калькулювання широта номенклатури продукції підприємства та специфіка виробництва. Найбільш точним та методично простим є калькулювання однопродуктивному виробництві. Собівартість одиниці продукції тут обчислюється діленням сукупних витрат за певний період на кількість виготовленої продукції.

При калькулюванні прямі витрати обчислюються безпосередньо на калькуляційну одиницю згідно з діючими нормами і цінами, а непрямі розподіляються за кошторисом між різними виробами за встановленою методикою.

Таблиця 3.1.

Калькуляційні статті витрат та методика їх обчислення. [ 5-c.214-218]

№	Стаття	Методика
1.	“ сировина і матеріали”	Витрати на сировину, матеріали і напівфабрикати обчислюються на одиницю продукції, виходячи з норм їх витрат і цін плюс транспортно заготівельні витрати мінус відходи
2.	“ Енергія технологічна”	Витрати на енергію обчислюються за нормами витрат і тарифами на енергію.
3.	“ Основна заробітна плата виробничих робітників”	Обчислюється згідно з нормами витрат часу на виконання технологічних операцій і тарифними ставками або відрядними розцінками на операції, деталі.
4.	“ Додаткова зарплата”	Обчислюється в процентах від основної.
5.	“ Відрахування на соціальні потреби виробничих робітників”	Обчислюється у відсотках від суми основної і додаткової зарплати.
6.	“ Утримання та експлуатація машин і устаткування”	Амортизаційні відрахування по машинах і устаткуванню, витрати на електроенергію, пальне, ремонт, оплату праці робітників для цих машин. На ці витрати складається кошторис по кожному цеху ( виробництву) на рік ( квартал ). На одиницю кожного різновиду продукції ці витрати обчислюються методом розподілу : а) пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників : , де Сзо – осн. зарплата на одиницю продукції, грн. Рм – відношення витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування до основної зарплати виробничих робітників (по цеху, виробництву), % б) залежно від часу його обробки і нормативних витрат на одиницю часу : де m – кількість машин См-гі – витрати на утримання та експлуатацію і-ї машини за одну годину, грн.; ti – тривалість обробки виробу на і-й машині, год.
7.	“ Загально виробничі витрати”	Витрати на управління, виробниче і господарське обслуговування в мережах цеху. Обчислюється пропорційно основній зарплаті виробничих робітників
	ЦЕХОВА СОБІВАРТІСТЬ	( ст.. 1 + ст. 2 + ст. 3 + ст. 4 + ст. 5 + ст. 6 + ст. 7 )
8.	“ Загальногосподарські витрати “	Аналогічно методиці викладеній у пункті “ Загально виробничі витрати “.
9.	“ Підготовка та освоєння виробництва “	Освоєння нових підприємств, виробництв, цехів; підготовку і освоєння нової продукції; підготовчі роботи у добувній промисловості. Списуються на продукцію рівними частинами за встановлений термін їх відшкодування ( або з прибутку чи фондів фінансування науки і техніки ).
	ВИРОБНИЧА СОБІВАРТІСТЬ	ЦЕХОВА СОБІВАРТІСТЬ + ст. 8 + ст. 9
10.	“ Поза виробничі витрати ”	Вивчення ринку, реклама продукції, її продаж. Ці витрати розподіляються між виробами пропорційно виробничій собівартості.
	ПОВНА СОБІВАРТІСТЬ	Виробнича собівартість + ст. 10