12(3)Етнонаціональні спільності як субєкти політики. Механізм регуляції міжнаціональних відносин в Україні

До етнонаціональних спільнот відносять плем’я народність і націю

Плем’я – це ті етнічної спільності й соціальної організації докласового суспільства.

Головна відмінна риса племені полягає в існуванні кровнородинних зв'язків між його членами, поділі на роди. Для племені характерні також наявність племінної території, певна економічна спільність, єдина племінна мова чи діалект, племінна самосвідомість і самоназва.

В поняття «нації» в науковій літературі та політичному вжитку вкладається різний зміст.

Націю можна розуміти як етнічну і як державно-політичну спільність. Як державно-політична спільність нація — це сукупність усіх громадян держави, незалежно від їхньої етнічної приналежності. Нації сформувалися в період виникнення капіталізму на базі народностей. Народність — це історично сформована мовна, терито­ріальна, економічна і культурна спільність людей, яка пере­дує нації. Вона характеризується тими самими ознаками, що й нація, але відрізняється від неї рівнем економічного й соціального розвитку.

Етнос можна визначити, як соціальне-історичну, сталу спільність людей, об'єднаних спільними рисами культури, поведінкою, психологією, самосвідомістю, системою моральних і матеріальних цінностей, етнонімом. Для існування етносу не обов'язкова наявність усіх без ви­нятку ознак. Не менш важливою є позатеріторіальна особливість етносу, то­му що він досить часто не має чіткоокресленої теріторії прожи­вання. Етнонаціональні відносини - це відносини між суб'єктами національно-етнічного розвитку та їх державними утвореннями, а також між людьми різних на­ціональностей, які складаються у процесі життєдіяльності і вза­ємодії етнонаціональних спільностей Структурно етнонаціональні відносини складаються з внутрішньонаціональних та міжнаціональних. Основоположний принцип внутрішньонаціональних відносин є національна єд­ність. В основі поняття національної єдності лежить національна ідея, яка, от­римавши підтримку більшої частини населення країни, стає ін­тегруючою

Сучасні вчені виділяють два рівні міжетнічних відносин:

1) міжособистий, міжгруповий;

2) інституціональний.

Особливості етнонаціональних відносин та етнополітики в сучасній Україні

Довгий час, аж до проголошення державної незалежності Україна не мала можливості проводити самостійну етнонаціональну політику, так само як не мала традицій у розвитку ет­нонаціональних відносин в умовах демократії. Тому сьогодні Україні доводиться створювати заново не тільки систему регу­лювання етнонаціональних відносин, але і саму етнополітику.

проблемою є несформованість української політичної нації, не дивлячись на те, що, як свідчить статистика, ще за часів СРСР українці були кількісно переважаючою етнічною спільністю у державі. Український народ фак­тично не мав тривалих політичних традицій державності. До того ж, українські землі були поділені між різними державами

16(2)Типи державного устроюФорма державного правління залежить від способу організації верховної влади в державі, від того, що визнається формальним джерелом влади: воля однієї особи, небагатьох осіб (панівної верстви) чи спільної волі всього народу. вирізняють дві форми: монархія та республіка.Монархії - це держави, влада в яких належить одній особі на підставі спадкоємного права. Монархії можуть бути абсолютними(необмеженими)та обмеженими. В абсолютних монархіях влада максимально централізована - фактично законодавча, судова та виконавча її гілки підлягають управлінню з єдиного центру, Конституційні монархії : парламентська та дуалістична. У парламентських монархіях реальна влада належить пар­ламенту, а монарху відведено представницькі функції. В дуалі­стичних - монарх очолює виконавчі структури.Республіки - це такі держави, де головою держави є одна особа чи колективний орган, що обираються всім населенням через процедуру періодичних виборів.За способом організації здійснення влади розрізняють республіки з парламентською і президентською системами.за парламентської системи всенародне обираються депутати до парламенту, а за президентської - і депутати, і президент. Існує також змішана система — парламентсько-прези­дентська. Тут як і за президентської системи, і парламент і пре­зидент обираються народом, незалежно одне від одного. Але на відміну від неї - присутня посада прем'єр-міністра, який очо­лює виконавчу владу в країні.Форма державного устрою - це таке територіально-організаціне структурування держави, яке визначається порядком по­ділу країни на складові частини характером взаємин поміж ними та центральною владою: унітарна та федеративна.Унітарною є така держава, яка являє собою єдину, політично однорідну організацію, що складається із адміністративно-територіальних одиниць, які не мають власної державності. Во­на має єдину конституцію та громадянство, єдину систему права та "урядову вертикаль Головною відмінністю федерації є надання певної політич­ної самостійності крупним територіальним утворенням в сере­дині держави Суб'єкти федерації можуть мати власну конституцію та подвійне громадянство, а також свої виконавчі, законодавчі й судові органи влади.

Конфедерація-це міждержавний союз, який формується на добровільній основі, задля втілення якихось конкретних спілі них цілей. Суб'єкти конфедерації повністю зберігають свій державний суверенітет, відсутня центральна влада ,кожна держава може вийти зі складу конфедерації із власного бажання, без згоди інших членів.